15 січня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025152030001630.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24.02.2026 р.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки жоден ризик, зазначений у клопотанні слідчого, прокурором у судовому засіданні не доведений, клопотання є формальним, без долучення доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім наведеного, захисник вказує на те, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, мешкає з цивільною дружиною, працює сторожем у закладі дошкільної освіти № 29, де позитивно характеризується, а тому відносно нього можливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025152030001630, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.12.2025 р. приблизно о 14.40 год. ОСОБА_5 , перебував біля Миколаївського міжміського автовокзалу розташованого у м. Миколаєві по просп. Богоявленському, 21, де побачив потерпілого ОСОБА_8 , який знаходився біля належного йому автомобіля марки «Mercedes-Benz C270 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 180 000 грн., та надавав послуги з перевезення пасажирів. ОСОБА_9 звернувся до ОСОБА_8 з проханням підвезти його до адреси м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 29, на що потерпілий погодився.
В подальшому, у ОСОБА_5 , який перебував у салоні вказаного транспортного засобу, виник злочинний корисливий умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, належним потерпілому ОСОБА_8 , реалізуючи який, ОСОБА_5 , дочекавшись прибуття до пункту призначення, а саме до адреси АДРЕСА_2 , з метою подолання опору потерпілого ОСОБА_8 , який перебував за кермом вказаного автомобіля, тримаючи між пальцями рук колюче ріжучий предмет, схожий на сувенірний ніж «заточку», схопив потерпілого обома руками за шию та почав його здушувати, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді порізу шиї, тобто застосував насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
В свою чергу, потерпілий ОСОБА_8 намагався чинити опір протиправним діям ОСОБА_5 та відштовхнув його від себе, після чого ОСОБА_5 почав висувати вимоги потерпілому щодо передачі йому вказаного транспортного засобу. Потерпілий ОСОБА_8 почувши вказану вимогу, відповів відмовою та перепаркував автомобіль на іншу сторону проїзної частини.
Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, знову висунув вимогу потерпілому ОСОБА_8 передати йому транспортний засіб, та, почувши відмову, дістав з сумки ніж типу «сапожний», яким почав намагатись носити удари даним ножем в бік потерпілого. В цей час потерпілий ОСОБА_8 , намагався завадити злочинним діям ОСОБА_5 , та, забрати з рук останнього вказаний ніж, в результаті чого отримав тілесні ушкодження у вигляді різаних ран кистей обох рук. Після цього, потерпілий ОСОБА_8 , намагаючись завадити ОСОБА_5 заволодіти належним йому автомобілем, вийняв ключі із замка запалювання та намагався залишити транспортний засіб. У цей же час ОСОБА_5 , вихопив із рук потерпілого ключі та вийшовши з автомобіля, усвідомлюючи, що потерпілий відійшов від транспортного засобу та не чинить опір, сів на водійське сидіння та, за допомогою ключа, намагався завести двигун автомобіля, з метою доведення злочину до кінця та заволодіння транспортним засобом.
27.12.2025 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 28.12.2025 р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, а саме у закінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним, яке не було доведене до кінця з причин які не залежали від його волі, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, характер та обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням обставин інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 кримінального правопорушення, пов'язаного з насильством, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визначення застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції, тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норми міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів огляду місця події від 27.12.2025 р., допиту потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , затримання особи від 27.12.2025 р., впізнання особи за фотознімками за участю свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інші матеріали клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, що свідчить про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на характер і спосіб вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину - насильницького замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, а також обізнаність підозрюваного про потерпілого та можливих свідків події, існує обґрунтований ризик незаконного впливу на потерпілого або свідків, з метою схиляння їх до неправдивих показань або відмови від свідчень.
З огляду на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, із використанням предметів, схожих на ножі, вказане свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки його поведінки та готовність до повторного застосування насильства для досягнення корисливої мети. За відсутності ізоляції від суспільства існує обґрунтована ймовірність вчинення ним нового кримінального правопорушення, у тому числі аналогічного за характером, а відтак апеляційний суд вбачає існування ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Отже, оскаржуване рішення слідчого судді ґрунтується на об'єктивно встановлених обставинах, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дослідив матеріали провадження в повному обсязі та навів у ухвалі належні мотиви прийнятого рішення станом на день її постановлення.
Наявність постійного місця мешкання, позитивні характеристики та міцних соціальних зв'язків не нейтралізують установлених процесуальних ризиків і не спростовують висновку про недостатність застосування більш м'яких заходів. З огляду на характер інкримінованого діяння, межі можливої санкції та конкретні дані про особу підозрюваного та встановлені ризики - тримання під вартою є пропорційним і необхідним запобіжним заходом.
Отже, рішення слідчого судді, станом на день розгляду клопотання слідчого, є обґрунтованим та вмотивованим, прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про зміну застосованого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 без визначення застави залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3