13 січня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає в АДРЕСА_1 , є особою, яка не має судимостей,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025152280000273.
Учасники судового провадження:
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2025 року відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 31.01.2026 р. включно, із можливістю внесення застави визначеною ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03.10.2025 р.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки обраний відносно ОСОБА_8 запобіжний захід є занадто суворим.
На думку захисника, суд, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу, як на основний чинник для прийняття такого рішення, послався, як на встановлений факт вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, що є недопустимим, з огляду на презумпцію невинуватості особи.
На переконання апелянта прокурором не доведено, а суддею не обґрунтовано у рішенні, чому інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
У провадженні Новоодеського районного суду Миколаївської області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025152280000273, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, наразі не усунуті та не зменшились.
Врахувавши, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, зазначені у клопотанні ризики є дійсними та дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку, що застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно положень ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 цього ж Кодексу, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, має також враховувати наявність чи зміну обставин передбачених ст. 178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, з огляду на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025152280000273 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на строк до 31.01.2026 р., з можливістю звільнення під заставу визначену ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03.10.2025 р. у сумі 60 560 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:
- ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
- клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Витребування з суду першої інстанції інших матеріалів кримінального провадження діючим кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
Отже, на даній стадії судового провадження, апеляційний суд оцінює законність ухвали про продовження строків тримання під вартою лише шляхом перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Будь-які інші доводи сторін кримінального провадження можуть бути покладені в апеляційну скаргу під час оскарження судового рішення ухваленого за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
На даний час, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Як вбачається з наданих матеріалів, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
З огляду на характер і спосіб вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину - відкрите викрадення чужого майна, а також обізнаність підозрюваного про потерпілого та свідків кримінального правопорушення, існує обґрунтований ризик незаконного впливу на потерпілого або свідків, з метою схилення їх до неправдивих показань або відмови від свідчень.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_7 , з урахуванням даних про його особу, який не працює, раніше притягався до адміністративної відповідальності за вчинення дрібної крадіжки, тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є дійсним та не зменшився.
Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що серйозність пред'явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі від 26.07.2001 р. «Ілійков проти Болгарії» (справа №33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.
Наведені обставини, у своїй сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків або продовжити злочинну діяльність, тобто ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та не відпали.
Перевіривши мотиви прийнятого судового рішення, апеляційний суд установив, що при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку дії запобіжного заходу, конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, вимоги закону та існуючу практику Європейського Суду з прав людини.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України від 16.05.2013 р., яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Апеляційний суд вважає, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Отже, правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає, і, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 не має, ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -
ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3