13 січня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Архангельське Високопільського району Херсонської області, мешкає в АДРЕСА_1 , є особою, яка не має судимостей,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025231130000778.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_8 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 грудня 2025 року відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27.02.2026 р. включно, без визначення застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та що прийнята з порушенням вимог КПК України.
На переконання апелянта, повідомлення про підозру ОСОБА_5 є передчасним, оскільки долучені стороною обвинувачення докази не доводять причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, зокрема за протоколом огляду місця події - констатовано лише факт виявлення та вилучення фрагментів пластику невідомого походження, згідно протоколу затримання ОСОБА_5 - у нього вилучено рушницю, яка схожа на ту, з якої здійснено постріл у ОСОБА_9 , проте даних з якої рушниці здійснено постріл у ОСОБА_9 матеріали клопотання не містять. Інші матеріали клопотання, в тому числі пояснення свідків - не вказують на те, що постріл у ОСОБА_9 здійснено з рушниці, вилученої у ОСОБА_5 .
За наведеного, захисник вважає, що підозра ОСОБА_5 ґрунтується на припущеннях.
Захисник вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризик переховування від слідства та суду обґрунтований лише тяжкістю інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Ризик незаконного впливу на свідків - не доречний, так як підозрюваному не обізнаний про свідків, які ще не допитані слідством, а ті що допитані - не повідомили будь-яких обставин, які можуть вказувати на причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення. Ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких речей ґрунтується лише на припущенні того, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення та може позбутись будь-яких доказів. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджений лише попередньою судимістю ОСОБА_5 , проте він був засуджений, ще у 2016 році з іспитовим строком і судимість є погашеною.
Захисник звертає увагу на те, що ухвала слідчого судді не містить обґрунтувань неможливості застосування відносно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025231130000778, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 26.12.2025 р. у невстановлений органами досудового розслідування час, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 з метою заволодіння належним йому майном, здійснив один постріл з ручної вогнепальної зброї у потерпілого, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепального дробового поранення серця, внаслідок якого, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 244 від 29.12.2025 р., на місці настала смерть ОСОБА_9 .
В подальшому, переслідуючи корисливий прямий умисел, заволодів транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ЗАЗ» моделі «110308», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, який перебував у приміщенні гаражу за вказаною адресою та, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 , після чого зник з місця події на викраденому транспортному засобі.
30.12.2025 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 31.12.2025 р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів та за ч. 3 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя потерпілого.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри, тяжкістю кримінальних правопорушень та наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Врахувавши, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні двох особливо тяжких злочинах, за найтяжчий з яких, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, його характер, спосіб та наслідки у виді смерті людини, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норми міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 3 ст. 289 КК України.
Як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів огляду місця події від 29.12.2025 р. та 30.12.2025 р., допиту потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 30.12.2025 р., пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_13 та інші матеріали кримінального провадження, є достатніми щоб вказувати на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення зазначеного у повідомлення про підозру.
Оцінка допустимості та достовірності доказів, правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 , доведеність чи недоведеність його винуватості за пред'явленою підозрою фактично спрямовані на оцінку доказів по суті обвинувачення, що на цій стадії кримінального провадження виходить за межі предмета перегляду ухвали слідчого судді про застосування відносно особи запобіжного заходу, а відтак доводи захисника про те, що наявні в матеріалах клопотання докази не доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_5 під апеляційним судом не перевіряються.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд приходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик можливого переховування від слідства та суду підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні, двох особливо тяжких злочинах, за, найтяжчий з яких, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Підозрюваний має реальну можливість перешкоджати встановленню істотних обставин у провадженні шляхом приховування, знищення предметів, що можуть мати доказове значення. Так, за матеріалами вбачається, що підозрюваний ОСОБА_5 після події вживав заходів для маскування її наслідків, зокрема приховав тіло потерпілого, намагався позбутись рушниці, яка може становити знаряддя злочину. Наразі органом досудового розслідування не встановлено місцезнаходження мобільного телефону, яким користувався потерпілий ОСОБА_9 , а відтак існує ризик його знищення або приховування й, відповідно, втрати важливої інформації для розслідування.
З огляду на те, що підозрюваний обізнаний про можливих свідків події, які мешкають по сусідству, тому ризик незаконного впливу на свідків - має місце.
Зважаючи на характер інкримінованого ОСОБА_5 діяння, вчиненого з корисливих мотивів, та дані про його особу, зокрема відсутність офіційного працевлаштування, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є реальним і вважається доведеним.
За наведеного, доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_5 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не вбачає, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3