Справа № 138/1012/25
Провадження №11-кп/801/168/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 січня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
при секретаря ОСОБА_5
прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_6
обвинуваченого в режимі відеоконференції ОСОБА_7
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8
перекладача в режимі відеоконференції ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 грудня 2025 року про продовження строку тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізмаїл Одеської області, громадянина Республіки Молдова, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 113 ч. 2 КК України,-
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 грудня 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_11 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ).
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ), обвинуваченого за ч. 2 ст. 113 КК України, на строк 60 (шістдесят) днів до 12 лютого 2026 року.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою суд вказав, що прокурором під час розгляду клопотання доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з огляду на положення ч. 6 ст. 176 КПК України виключає застосування іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою. Окрім того з урахуванням приписів абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України у зв'язку з обвинуваченням особи за ст. 113 КК України суд вважав за недоцільне визначати заставу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ) ставиться питання про скасування ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.12.2025 через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків фактичним обставинам провадження. Просить винести своє рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час судового провадження стороною обвинувачення не надано жодних належних чи допустимих доказів, на підставі яких можна дійти висновку про доведеність висунутого обвинувачення. Вказує на недопустимість висновків експертів, протоколів відібрання зразків (ДНК), протоколу затримання, інших доказів, наданих стороною обвинувачення.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ) та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, місцевим судом зазначені вимоги закону дотримано та висновки щодо необхідності продовження строку виключного запобіжного заходу, викладені в ухвалі, належним чином умотивовані.
Відповідно до положень частин першої-другої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом цього питання відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У свою чергу відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний (обвинувачений) може здійснити вищезазначені дії.
Стосовно доводів апелянта про відсутність належних чи допустимих доказів його винуватості, суд наголошує, що ОСОБА_7 перебуває у статусі обвинуваченого та при цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутого обвинувачення, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Обґрунтованість висунутого обвинувачення означає поріг, який вона повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень. При цьому допустимість, належність та достатність доказів у своїй сукупності для ухвалення рішення про винуватість особи, суд надає лише у судовому рішенні, яким завершується судовий розгляд - вироку.
Попри це у цьому провадженні установлено, що ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ) обвинувачується у вчиненні з метою ослаблення держави вибухів, спрямованих на руйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинені в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 113 КК України) та дане кримінальне правопорушення віднесено до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України.
Вчинивши декілька аналогічних кримінальних правопорушень слід констатувати наявність надзвичайно високого ризику продовження вчинення обвинуваченим аналогічних злочинів (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Також суд наголошує, що можливе призначення в майбутньому кримінального покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, у певній мірі може бути об'єктивною підставою вважати доведеним, що обвинуваченим буть вчинятись спроби ухилятись від органів досудового розслідування чи суду. У даному ж провадженні у сукупності із тяжкістю інкримінованого злочину та значного суспільного резонансу суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд наголошує, що за імперативними вимогами, які містяться у частині шостій статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого зокрема, статтею 113 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом п'ятим частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином з урахуванням фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, за якими обвинувачується ОСОБА_7 , даних про особу обвинуваченого, навіть зі спливом тривалого часу попереднього ув'язнення, відсутні підстави для скасування виняткового запобіжного заходу чи заміни на більш мякий.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422? КПК України, суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ) залишити без задоволення.
Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 грудня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ), обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 113 ч. 2 КК України залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: