Справа № 309/58/26
Провадження № 2-а/309/2/26
19 січня 2026 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді Піцура Я.Я.,
за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6469208 від 05.01.2026 про накладення адміністративного стягнення та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позов мотивовано тим, згідно постанови його притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в сумі 3400 грн. Так, 05.01.2026 о 17:53 він керував ТЗ по вул. Центральній в с.Іза де був зупинений працівниками поліції. При зупинці він пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_1 . Після чого працівник поліції повідомив, що буде складена постанова оскільки у його водійського посвідчення сплив термін, який становив до 20.09.2025. На всі зауваження що такі права є законними та термін дії їх продовжено до закінчення воєнного стану працівники поліції не зреагували та винесли постанову. Така постанова є незаконною позаяк згідно Постанови КМУ №184 у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного сатну, особа допускається до керування ТЗ за наявності у неї посвідчення водія, виданого вперше строк дії якого закінчився. Посилаючись на викладене просив позов задовольнити, постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
У відзиві на позов ГУНП в Закарпатській області просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що оскаржувана постанова складена відповідно до КУпАП, Інструкції, а посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства є необґрунтованим. Інспектором поліції було виявлено порушення вчинене позивачем та складено постанову у відповідності до КУпАП та вимог Інструкції.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, від представника позивача Кузнєцова М.О. надійшло клопотання про розгляд справи без у його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши думку представник позивача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку, цей строк за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.
Частиною 1 ст. 168 КАС України передбачено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6469208 від 05 січня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Згідно із оскаржуваною постановою ОСОБА_1 05.01.2026 року о 17 годині 53 хвилин 28 секунд, в с.Іза по вул. Центральній керував ТЗ з протермінованим посвідченням водія, чим порушив п.2.1. «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно із частиною 2 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Так, згідно частин 1, 2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, частиною 2 статті 122, частино 2 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 справа №537/4012/16-а, від 08.11.2018 справа № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 справа № 743/1128/17, від 15.11.2018 справа № 524/7184/16-а.
До відзиву ГУНП в Закарпатській області долучено відеозапис на якому зафіксовано, як після зупинки ОСОБА_1 пред'являє працівнику поліції посвідчення водія, на що той вказує, що воно є простроченим. На зауваження ОСОБА_1 про те, що під час воєнного стану він праві керувати ТЗ з таким посвідченням водія згідно постанови КМУ, працівник поліції зреагував, що відповідна постанова КМУ діє лише на території активних бойових дій де неможливо обміняти посвідчення водія, а в м.Хуст працює сервісний центр. Після чого перейшов до складання постанови.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3). Крім того, підпунктом 2 пункту 4 вказаного Указу постановлено Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Воєнний стан діє і до сьогодні.
Відповідно до пункту 1 Положення «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. №340 з подальшими змінами, встановлено, що особливості допуску громадян до керування транспортними засобами у період воєнного стану та протягом року з дня його припинення або скасування визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами».
Згідно пункту 1 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» установлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.
Відповідно до виданого на ім'я ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 20.09.2023 таке дійсне до 20.09.2025 (аркуш справи 8).
Із врахуванням наведених норм, суд констатує, що на даний час винесення постанови позивач мав право керувати транспортним засобом і використовувати для посвідчення такого права посвідчення водія, що йому було видано 20.09.2023, а твердження поліцейського на відеозаписі про те, що в м.Хуст немає ні перебоїв з роботою сервісних центрів МВС, ні проблем із здачею є необґрунтованими та спростовуються постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» яка є чинною та не скасованою, а тому має застосовуватись в даному випадку, яка не ставить право особи керувати ТЗ з простроченим посвідченням водія у залежність від можливості обміняти його у сервісному центрі, зокрема через віддаленість відповідного регіону від зони ведення бойових дій.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 532,48 гривень і такий підлягає відшкодуванню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6469208 від 05 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 532 (п'ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2026 року.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.