Справа № 308/18744/25
1-кс/308/232/26
15 січня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого 1-го вiддiлення слідчого вiддiлу Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , подане у кримінальному провадженні № 22025070000000113 від 16.07.2025, про накладення арешту,
встановив:
Зі змісту клопотання з'ясовано, що ряд фізичних осіб-підприємців, які отримали ліцензії на здійснення міжнародних перевезень та на підставі цього доступ до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки (далі - система «Шлях»), вчиняють умисні дії, що перешкоджають законній діяльності Збройних Сил України в частині мобілізації осіб чоловічої статі призовного віку.
В клопотанні зазначено, що вжитими заходами встановлено, що до вчинення злочину причетний гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженець с. Кричово, Тячівського р-ну, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що вилучені предмети містять ознаки, передбачені ч. 1 ст. 98 КПК, та визнані речовими доказами у провадженні, з метою запобігання можливості їх приховування, знищення, пошкодження, переміщення або відчуження, слідчий просить накласти арешт на виявлене та вилучене.
Слідчий подав до суду клопотання про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримує та просить таке задовольнити, а також зазначив, що власник (володілець) вилученого належним чином повідомлений про розгляд клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України: арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з витягу з ЄРДР слідчими слідчого вiддiлу Управління СБ України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22025070000000113 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, відомості про яке внесено до Реєстру 15.07.2025.
19.12.2025 слідчим суддею постановлено ухвалу, якою надано дозвіл слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні № 22025070000000113 на проведення обшуку за місцем проживання громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення наступних предметів, речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, а саме: записні книжки (блокноти, аркуші паперу, формуляри, чорнові записи тощо), бланки та проекти трудових договорів, а також інші документи з даними стосовно осіб призовного віку, яких протиправно за грошову винагороду вносили до системи «Шлях»; комп'ютерна техніка, планшети, ноутбуки, електронні носії інформації, які використовуються для вчинення злочину, зокрема з метою виготовлення фіктивних трудових договорів та внесення відомостей до системи «Шлях»; засоби зв'язку (мобільні телефони, сім-карти), які використовуються в ході зайняття злочинною діяльністю; носії систем відеоспостереження (камери, сервери) в яких можуть бути зафіксовані факти прибуття, вибуття організаторів, співучасників та виконавців даної протиправної діяльності; електронний ключ цифрового підпису, який виданий громадянину України ОСОБА_5 як директору ТОВ «ЧУК БУС», серійний номер 3F63A60700000000000000000000000000000001, логін: « НОМЕР_2 ».
З протоколу обшуку від 06.01.2026 видно, що означена слідча дія проведена за місцем проживання громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено мобільний телефон Samsung A55 IMEI 1 - НОМЕР_3 , IMEI 2 - НОМЕР_4 ; акт прийому-передачі до договору оренди засобу від 08.11.2022, на 1 арк; наказ про призначення на роботу від 24.09.2024 № 22/к, на 1 арк; трудовий договір № 9 від 24.09.2024, на 4 арк; трудовий договір № 6 від 11.02.2025, на 4 арк; договір оренди транспортного засобу від січня 2023 року, на 1 арк; договір оренди транспортного засобу від 24.10.2022 року, на 1 арк; договір оренди транспортного засобу від січня 2023 року, на 1 арк.
Постановою слідчого від 06.01.2026 виявлене визнано речовим доказом.
У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З системного аналізу вищевказаної норми можна дійти висновку, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, є знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди, є об'єктом кримінальних-протиправних дій чи набуто протиправним шляхом.
Слідчий суддя, з огляду на конкретні обставини справи, та враховуючи, що вилучені предмети є речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому необхідно запобігти можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, з огляду на те, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на такі.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відтак, враховуючи вищевикладене, клопотання підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 132, 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Накласти арешт на майно, яке було вилучене в ході обшуку від 06 січня 2026 року в рамках кримінального провадження №22025070000000113 від 16.07.2025 у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Samsung A55 IMEI 1 - НОМЕР_3 , IMEI 2 - НОМЕР_4 ; акт прийому-передачі до договору оренди засобу від 08.11.2022, на 1 арк; наказ про призначення на роботу від 24.09.2024 № 22/к, на 1 арк; трудовий договір № 9 від 24.09.2024, на 4 арк; трудовий договір № 6 від 11.02.2025, на 4 арк; договір оренди транспортного засобу від січня 2023 року, на 1 арк; договір оренди транспортного засобу від 24.10.2022, на 1 арк; договір оренди транспортного засобу від січня 2023 року, на 1 арк.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1