Справа №127/26499/25
Провадження № 2/127/5706/25
13 січня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шаміної Ю.А.,
при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Івченко В.П.,
розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національного агентства з питань запобігання корупції, про визнання протиправним та скасування наказу ректора Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова №72 від 25.04.2025,
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вказана цивільна справа.
13 січня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. №3198), подана представником відповідача Шабатурою О.А., згідно якої останній, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, просив закрити провадження у справі, мотивуючи тим, що позовні вимоги обґрунтовані введенням в дію наказом ректора нелегітимного рішення Вченої ради, а також нелегітимністю, порушенням строків повноважень, виборності при формуванні та недотриманням пропорційного представництва Вченої ради. На думку представника відповідача, вказане свідчить про те, що спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення у правовідносинах пов'язаних з виборчим процесом, зокрема виборами представників складу Вченої ради Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. В той же час, на справи у публічно-правових спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму поширюється юрисдикція адміністративних судів. Зважаючи на викладене вказує, що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, провадження у справі має бути закрито.
У підготовчому засіданні представник відповідача Шабатура О.А. подану ним заяву про закриття провадження у справі підтримав, просив її задовольнити та закрити провадження у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зауважив, що фактично предметом позову є як наказ ректора, так і рішення Вченої ради.
Представник позивача ОСОБА_1 у підготовчому засіданні вказала, що у даній справі оскаржується рішення керівника закладу вищої освіти, а не виборчий процес. Зауважила, що позивачем оспорюється наказ ректора ВНМУ №72 від 25 квітня 2025 року, який став підставою звільнення ОСОБА_3 , тому вказаний спір є трудовим, отже належить до юрисдикції цивільного судочинства. Щодо задоволення заяви про закриття провадження у справі заперечувала.
У підготовчому засіданні представник третьої особи Івченко В.П. при вирішенні питання щодо закрити провадження у справі поклалась на розсуду суду.
Суд, вислухавши думку учасників справи, розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тобто за змістом цієї норми суд закриває провадження у справі, якщо справа не належить до юрисдикції цього суду.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, у т.ч. спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору. При цьому участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб'єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №805/4506/16-а та від 27 червня 2018 року у справі №815/6945/16.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач оспорює наказ ректора Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова №72 від 25.04.2025 про введення в дію рішення Вченої ради від 24.04.2025 (Протокол №9), зважаючи, що вказаний наказ порушує його права та законні інтереси, зокрема: право на працю, оскільки наказ став підставою для його звільнення; право на рівний доступ до конкурсних процедур, так як склад Вченої ради сформовано з порушенням вимог закону; право на захист як викривача корупції, оскільки його звільнення прямо пов'язане з повідомленням про корупційні порушення у ВНМУ.
Таким чином звернення позивача до суду з вказаним позовом спрямоване на відновлення його права на працю внаслідок порушення, на думку ОСОБА_3 , відповідачем порядку введення в дію рішення Вченої ради, на захист якого спрямовані норми, визначені саме цивільним (трудовим) і цивільним процесуальним законодавством.
Доводи представника відповідача стосовно того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є безпідставними, оскільки такий спір не носить публічно-правовий характер.
Спір між сторонами виник у трудових правовідносинах, є приватноправовим та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
З огляду на викладене клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання представника відповідача Шабатури О.А. про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у справі за позовом ОСОБА_3 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національного агентства з питань запобігання корупції, про визнання протиправним та скасування наказу ректора Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова №72 від 25.04.2025 - відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складено 19 січня 2026 року.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна