Справа № 212/12725/25
2/212/1078/26
15 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Криворго Рогу у складі головуючого судді Шевченко Л.В. при секретарі судового засідання Чуприни Я.Е., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» адвокатка Ткаченко Ю.С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) № 8341879 від 05.06.2025 року в розмірі 33690,13 грн, сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8341879, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає відповідачу кредит в розмірі 13850 грн строком 361 днів (з 05.06.2025 року по 31.05.2026 року) із фіксованою процентною ставкою в розмірі 0.95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого кредиту, що у грошовому еквіваленті складає 2389,13 грн. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора 4435.20, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 13850 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництва платіжної установи. Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання не виконав, заборгованість останнього за договором кредитної лінії (Надійний) складає 33690,13 грн, з яких: 13850.00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 10526 грн сума заборгованості за процентами, 2389,13 грн сума заборгованості за комісією, 6925 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою. 16.10.2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТзОВ ТзОВ «Фінпром Маркет» право вимоги за договором кредиту № 8341879 від 05.06.2025 року, укладеним з відповідачем. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Однак всупереч умов договору відповідач не виконав свого зобов'язання. У зв'язку із чим у нього виникла заборгованість, яка є не погашеною, а тому позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості.
Представник позивача в судове засідання не прибула, подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
12.11.2025 року від позивача надійшла заява про долучення доказів направлення позову відповідачу з відміткою про те, що поштове відділення в місті Бахмут тимчасово не обслуговується (арк.с.50,51).
Відповідач в судове засідання не з'явився. 26.11.2025 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якій посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вважає, що доказом у справі мають бути первинні документи бухгалтерського обліку з обов'язковими реквізитами до документа, а тому додане до позовної заяви платіжне доручення із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої відповідачу не встановлена, не є належним та достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору. Просить відмовити в задоволенні позову. При цьому у даному відзиві відповідач вказав адресу місця проживання - Бахмут та лише відділення Нової пошти в місті Кропивницький. За даними отриманої інформації внутрішньо переміщених осіб з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрований у даній системі (арк.с 44, 59-65).
02.12.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник наполягає на укладенні електронного договору про надання кредитних коштів відповідачу, а також звернув увагу суду на те, що останній обрав для себе концепцію «негативного доказу» при вирішенні даного спору (постанова ВС від 27.05.2020 у справі № 2-879/13), оскільки має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських рахунків та інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, але не надає доказів отримання кредитних коштів. Представник позивача вказує, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, відповідач, висловлюючи заперечення проти певних обставин та ненадаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов'язок їх доведення (арк.с.66-71).
Ухвалою суду від 10.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2025 року.
З урахуванням необхідності сприяння сторонам у всебічному розгляді справи, ознайомлення з доказами та документами, наданими сторонами, суд 22.12.2025 листом № 212/12725/25/103/1022025 на електронну адресу, вказану позивачем у позові та договорі кредитної лінії (Надійній) № 8341879 (арк. с. 85, 1, 13). Електронний лист доставлено 22.12.2025.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 05.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8341879, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає відповідачу кредит в розмірі 13850 грн строком 361 днів (з 05.06.2025 року по 31.05.2026 року) із фіксованою процентною ставкою в розмірі 0.95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого кредиту, що у грошовому еквіваленті складає 2389,13 грн (арк.с.14).
Згідно з п. 5.1-5.2 Договору перед укладанням (підписанням) Договору, Позичальник ознайомлюється з Паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить в тому числі проект Договору, Політикою конфіденційності, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про Кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на Сайті Кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних». Паспорт споживчого кредиту надається Позичальнику до укладення Договору за спеціальною формою, що встановлена Законом України «Про споживче кредитування» у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» та містить всю необхідну інформацію, для прийняття Позичальником обґрунтованого рішення щодо укладення Договору. Позичальник не обмежений в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у Паспорті споживчого кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписується Позичальником відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» із використанням Одноразового ідентифікатора.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора 443520, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу: otevandrej554@gmail.com. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 13850 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництва платіжної установи.
Зідно із п. 10.1.1 Договору, укладаючи Договір, Позичальник засвідчує, що: Позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами Національного банку України.
Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://clickcredit.ua/informaciya (надалі - Правила), а його зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав'язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення (п.10.1.2 Договору, арк.с.19).
Позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «СlickСredit ») (п.10.1.3 Договору).
Позичальник надав Кредитодавцю (його довіреним особам та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/ або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв'язку з Позичальником, включаючи телефон, акаунти, Канали передачі повідомлень, електронну пошту (п.10.1.7 Договору).
Позичальник отримав від Кредитодавця та ознайомився з детальним розписом орієнтовної загальної вартості Кредиту, з урахуванням процентної ставки. (п.10.1.9 Договору).
У 5.5-5.6 Договору кредитної лінії передбачено, що цей Договір укладається Сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у Сторін Договору виникають цивільні права та обов'язки. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти Договір в електронній формі та його підписання Сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.
До укладання (підписання) Договору, Позичальнику надається можливість вивчити умови Договору, включаючи усі його суттєві умови (у тому числі ті, які встановлюють детальний розпис загальної вартості Кредиту) шляхом ознайомлення з умовами Оферти, Паспортом споживчого кредиту, інформацією на Сайті тощо. 5.4. Для прийняття рішення щодо укладання Договору, Позичальник має право звернутися до Кредитодавця за роз'ясненням інформації, викладеної у вищезазначених документах та задля забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано Договір до його потреб та фінансового стану (п.п.5.3-5.4 Договору).
Пунктами 5.9-5.12 Договору передбачено, що прийняття Позичальником Оферти (Акцепт) та укладання (підписання) Договору здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення про Акцепт Оферти, підписане Одноразовим ідентифікатором. Електронне повідомлення містить підтвердження відповідності (достовірності) та актуальності наданих Позичальником даних та інформації, підтвердження вивчення та повне і безумовне прийняття умов Оферти, істотних умов правочину, підтвердження згоди використовувати Одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису електронного договору. Зазначена інформація надається у вигляді чек-боксу і підписується Позичальником Одноразовим ідентифікатором. Підписуючи Електронне повідомлення Одноразовим ідентифікатором, Позичальник засвідчує, що його Акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами Оферти. Сформовані таким чином електронні підписи накладаються на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору Кредитодавець на виконання вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 № 113 додатково накладає кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, після чого його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним.
При проходженні кожного етапу укладення Договору Позичальник підтверджує розуміння наданої йому інформації та несе особисту відповідальність за свою уважність та повноту ознайомлення з наданою йому інформацією, у тому числі з тією, що міститься за посиланнями. Позичальник несе повну відповідальність за свої дії та рішення при проходженні усіх етапів укладення Договору (п.5.14 Договору).
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, позичальник/відповідач ОСОБА_1 , з яким укладено договір №8341879 від 05.06.2025 ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» одноразовим ідентифікатором 443520 05.06.2025 о 12:01:17 (арк.с.20).
Згідно довідки №КД-000058231 від 09.10.2025 року, виданої ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», зокрема: отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на карту № НОМЕР_1 , сума 13850 грн, дата 05.06.2025 року, код авторизації 538801 (арк.с.21 зворотній бік).
Платіжною інструкцією fce01b54-9b0d-4fc0-8bd2-e8ea3d3d621d (арк.с.8) підтверджується факт переказу коштів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 (VISA).
Підпунктом 15 пункту 6 розділу І ІНСТРУКЦІЇ про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163 визначено, що платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Згідно пункту 2 розділу І Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України та надавачів платіжних послуг під час передавання платіжних інструкцій на стягнення коштів в електронній формі, затвердженого
Наказом Міністерства фінансів України 30 грудня 2024 року № 669, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2025 року за № 66/43472 електронний документ - передбачений цим Порядком документ, що відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». До електронних документів належать: платіжна інструкція; розпорядження про відкликання платіжної інструкції; повідомлення.
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює, що посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб'єктів електронного документообігу; обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили; автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ; суб'єкти електронного документообігу - автор, підписувач, створювач електронної печатки, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.
Отже, суд вважає, що електронна платіжна квитанція є первинним бухгалтерським документом, який складений та підписаний в електронній формі, є доказом перерахування відповідачу кредиту в сумі 13850 грн. Тому, доводи відповідача про недоведеність факту перерахування кредитних коштів не заслуговують на увагу, оскільки є безпідставними. У разі неотримання кредиту від позивача, відповідач мав можливість надати суду банківську виписку, з якої вбачалося б факт ненадходження кредитних коштів, зокрема в червні 2025, наприклад з 05 червня 2025 по 10 червня 2025, або отримання їх в інший період.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Однак всупереч умов договору відповідач не виконав свого зобов'язання.
Суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, виходить з такого.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до умов відповідач акцептував оферту шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором, зазначаючи усі дані, в тому числі і реквізити банківської карти.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як визначено уст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У частині ч. 2ст.639ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Згідно з ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис».
У статті 204 ЦПК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, зі змісту Договору кредитної лінії (Надійний) № 8341879 від 05.06.2025 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
На момент подання позову відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед кредитодавцем за Договором кредитної лінії (Надійний) № 8341879 від 05.06.2025 року в сумі 33690,13 грн, з яких: 13850.00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 10526 грн - сума заборгованості за процентами, 2389,13 грн сума заборгованості за комісією, 6925 грн- сума заборгованості за пенею/неустойкою.
16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги за договором кредитної лінії (Надійний) № 8341879 від 05.06.2025, укладеним з відповідачем.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, судом встановлено, що ТзОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії (Надійний) № 8341879 від 05.06.2025.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення, невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530,631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечень проти позову не надав, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором відповідачем не спростовано.
Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.
Основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц.
З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
З урахуванням викладеного та того, що Договір кредитної лінії укладено в період дії воєнного стану, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6925 грн.
Отже, у зв'язку з тим, що відповідач за кредитним договором не сплатив у встановлені строки заборгованість, не звертався до суду з приводу визнання недійсним електронного договору, суд вважає, що договір є укладеним, а позов в частині стягнення основного боргу, процентів та комісії слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором кредитної лінії (Надійний) в сумі 26765,13 грн, з яких: 13850.00 грн- сума заборгованості за основною сумою боргу, 10526 грн- сума заборгованості за процентами, 2389,13 грн сума заборгованості за комісією. Тобто, позов підлягає частковому задоволенню (0,79445 коефіцієнт задоволених вимог - 26765,13/33690,13).
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судові витрати
Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подав договір №25-08/25/ФП про надання правової допомоги від 25.08.2025 року, витяг з акту № 6ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правової допомоги №25-08/25/ФП від 23.10.2025 року, на загальну суму 4500 грн, за вивчення наявних документів (500 грн) та судовий супровід в суді першої інстанції (4000 грн).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
Разом з тим, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Суд, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційно задоволеним позовним вимогами вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3575 грн (0,79445 * 4500).
Відповідно до п.3 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1924 грн 48 коп (26765,13 /33690,13*2422.40грн) судового збору.
Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, cуд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором кредитної лінії (Надійний) від 05.06.2025 року в розмірі 26765,13 грн, з яких: 13850.00 грн- сума заборгованості за основною сумою боргу, 10526 грн- сума заборгованості за процентами, 2389,13 грн сума заборгованості за комісією.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6925 грн - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3575 (три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 1924 (тисячу дев'ятсот двадцять чотири) гривні 48 копійок.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено та підписано 15.01.2026 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 видано органом 1420, 5.04.2018, РНОКППП НОМЕР_2 .
Суддя: Л. В. Шевченко