Справа № 348/2983/25
Провадження № 1-кп/348/158/26
19 січня 2026 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду кримінальне провадження №12025096200000143, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань 22.10.2025, про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, на утриманні нікого не має, депутатом не обирався, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі КК України),
21.10.2025 близько 14:40 год. ОСОБА_5 перебував на території будівельного магазину «Смарагд», що в м. Надвірна по вул. Марка Черемшини, 8, Івано-Франківської області, де на грунті тривалих неприязних відносин в нього виник словесний конфлікт із ОСОБА_4 .
Під час вказаного конфлікту у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_5 наніс не менше 3 ударів кулаками рук по голові потерпілого ОСОБА_4 , в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді садна, синців в ділянках голови, підкон'юктивального крововиливу правого ока, що згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень, та забійної рани в ділянці правої вушної раковини, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні повністю та безумовно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Суду надав пояснення щодо вчинення кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, вказаним в обвинувальному акті. Додатково зазначив, що з потерпілим у нього були раніше словесні суперечки, будь-яких тілесних ушкоджень він не отримав, інші особи не брали участі у бійці. Після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому він пішов до свого авто і поїхав по своїх справах. Він не оспорює результати проведеної експертизи, з якими він ознайомився. Вказав, що готовий нести покарання за свої дії, просив суд його суворо не карати, обмежившись штрафом. Запевнив суд, що подібного більше не вчинятиме.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
При цьому суд роз'яснив учасникам справи положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і його дії вірно кваліфіковано за вказаною нормою КК України.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 , є щире каяття.
Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_5 проявилося щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст. 65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставину, що пом'якшує покарання, і відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Обираючи покарання ОСОБА_5 , суд враховує думку учасників судового провадження, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставину, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що обвинувачений раніше не судимий, під спостереженням лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував, по місцю проживання характеризується позитивно, не одружений, з вищою освітою, на утриманні нікого не має, тимчасово не працює, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав.
Отже, обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підстав для застосування судом ст. 69 КК України не вбачається.
Визначене таким чином покарання обвинуваченому на переконання суду буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і таке втручання у його права та свободи буде виправданим.
Станом на час ухвалення вироку забіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався. Арешт на майно не накладався.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
Речові докази: догоспітальний клінічний протокол, виданий на ім'я ОСОБА_4 , DVD-R диск, на якому містяться відеозапис з камери відеоспостереження із місця події, що за адресою: м. Надвірна, вул. Марка Черемшини, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав передбачених ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1