Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1249/2026
16 січня 2026року місто Київ
справа № 752/2279/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І. у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних втрат,-
У січні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь:
заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01січня 2018року по 01 грудня 2024 року у розмірі 54063,09грн.;
інфляційнівтратиу розмірі 21576,76грн. та3% річних у розмірі 7166,60 грн. за період з 01січня 2018 року по 01 грудня 2024 року.
В обґрунтування вимог посилався на те, що КП «Керуюча компанія «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» з 01 травня 2015 року по теперішній час надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в будинку АДРЕСА_1 .
Вказував, що відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно є споживачами послуг, які надає позивач.
Зазначав, що у відповідачів в результаті неналежного виконання своїх обов'язків по оплаті наданих позивачем житлово-комунальних послуг утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути.
Вважає, що вказаний борг відповідачів відповідно до вимог ст.625 ЦК України мають сплатити з урахування індексу інфляції та 3% річних.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2018 року по листопад 2024 в сумі 19308,25 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 01 січня 2018 року по 23 лютого 2022 року та за період з 30 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 2559,50 грн., інфляційні втрати за період з 01 січня 2018 року по 23 лютого 2022 року та за період з 30 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 7705,98 грн. та судовий збір у розмірі 1009,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2018 року по листопад 2024 в сумі 19308,25 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 01 січня 2018 року по 23 лютого 2022 року та за період з 30 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 2559,50 грн., інфляційні втрати за період з 01 січня 2018 року по 23 лютого 2022 року та за період з 30 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 7705,98 грн. та судовий збір у розмірі 1009,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2018 року по листопад 2024 в сумі 15446,60 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 01 січня 2018 року по 23 лютого 2022 року та за період з 30 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 2047,60 грн., інфляційні втрати за період з 01 січня 2018 року по 23 лютого 2022 року та за період з 30 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 6164,79 грн. та судовий збір у розмірі 1009,33 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просили рішення скасувати.
В обґрунтування вимог посилалися на те, що на позовну заяву було надано відзив кожним відповідачем за особистими їхніми відписами, де чітко та конкретно було вказано на порушення та зміст самої позовної заяви, значні порушення доказової бази, які не мають юридичної сили і не можуть бути приєднані до даної позовної заяви.
Вказували, що розгляд справи відбувся без участі сторін, хоча відповідач ОСОБА_3 наполягала на те, щоб розгляд здійснювався саме за участю сторін, але суд це не взяв до уваги, чим порушив чинне законодавство України, де зазначено, що кожна особа має право бути присутня при розгляді справи.
Зазначали, що суд першої інстанції не вивчивши повністю матеріали прави, нав'язав примусово, що між сторонами було зобов'язання, яке потрібно було виконувати.
Посилалися на те, що за весь час починаючи з 01 травня 2015 року між сторонами не було жодної переписки, жодного спілкування ані в усній, ані в письмовій формі. Між сторонами не було укладено договір «Про надання житлово-комунальних послуг», як того передбачає Закон України «Про житлово-комунальні послуги», не було прозорості щодо нарахування тарифів, не було ніяких доказів щодо надання житлово-комунальних послуг.
Вважають, що позивач в односторонному порядку здійснив нарахування без жодних на те причин та зобов'язань.
24 вересня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» надавалась послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій весь період за який за відповідачами виникла заборгованість. Вказував, що відповідачами не було надано доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, у тому числі відповідачі відповідно до порядку, передбаченому ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не відмовилися від надання позивачем послуг, внаслідок чого виникла підстава для звільнення від їх оплати. Отже, відповідачі як споживачі вказаних послуг та власники майна мають обов'язок оплатити позивачу їх вартість.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, КП «Керуюча компанія «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» з 01 травня 2015 року по теперішній час надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.2.2 Статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» предметом діяльності підприємства є для надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території та інших житлово-комунальних послуг.
На виконання зазначених послуг позивачем укладені договори з суб'єктами господарювання щодо закупівлі електричної енергії, надання послуг з дератизації та дезінсекції, обслуговування вентиляційних каналів, телекомунікаційного обладнання, технічного обслуговування ліфтів тощо.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01 серпня 2024 року №389291699:
ОСОБА_1 , є власником 1/7 та 3/14 частки квартири АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_2 є власником 1/7 та 3/14 частки квартири АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_3 є власником 1/7 та 1/7, частки квартири АДРЕСА_3 .
Як вбачається з розрахунку заборгованості, заборгованість по квартирі АДРЕСА_4 за період з січня 2018 року по листопад 2024 року за послуги щодо утримання будинку та прибудинкової території становить 54063,09 грн.
Відповідно до ч.3 ст.13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує (ч.ч.1, 4 ст.319 ЦК України).
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачами своїх зобов'язань, у останніх виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги перед КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» за період з 01 січня 2018року по 01 грудня 2024 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до розміру їх часток у праві власності на квартируза адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачами не було надано доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, у тому числі відповідачі відповідно до порядку, передбаченого ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не відмовилися від надання позивачем послуг, внаслідок чого виникла б підстава для звільнення від їх оплати.
Доводи апеляційної скарги про те, що за весь час між сторонами не було жодної переписки, жодного спілкування ані в усній, ані в письмовій формі, між сторонами не було укладено договір «Про надання житлово-комунальних послуг», як того передбачає Закон України «Про житлово-комунальні послуги», колегія суддів відхиляє, оскільки як зазначено у постанові Верховного суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що між сторонами не було прозорості щодо нарахування тарифів колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з відзиву позивача, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06 червня 2017 №668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради», яке затверджувало тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структуру, в тому числі і по будинку АДРЕСА_1 , втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 липня 2019 року №1317. Однак, загальний розмір витрат на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно якого нараховується плата за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку АДРЕСА_1 , залишається на рівні тарифів, що були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06 червня 2017 року №668. Згідно діючого законодавства виконавець послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій може здійснювати перерозподіл витрат в структурі вартості послуг без зміни загального обсягу таких витрат та з урахуванням фактичної вартості наданих послуг у межах ціни встановленої за договором. З липня 2018 року по листопад 2019 року позивач здійснював перерахунок споживачам вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за статтею «Витрати з вивезення та знешкодження твердих побутових, великогабаритних, рідких відходів», який відображався щомісячно в квитанціях на сплату в графі «Перерахунок». В зв'язку зі зміною законодавчо встановлених гарантій в оплаті праці з 01 грудня 2019 року позивач у структурі діючої вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без зміни загального обсягу витрат та з урахуванням фактичної вартості наданих послуг здійснило перерозподіл витрат по складовій «Витрати з вивезення та знешкодження твердих побутових, великогабаритних, рідких відходів» на витрати по складових вартості: «Прибирання прибудинкової території», «Прибирання сходових кліток», «Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, зливової каналізації», «Технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання» та «Прибирання снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду». Структура витрат нараховується відповідно до квадратури кожної окремої квартири.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідачів інфляційні втрати у розмірі 21576,76 грн. та 3% річних у розмірі 7166,60 грн. за період з 01 січня 2018 року по 01 грудня 2024 року.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який вподальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.
Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін доПостанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосованню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нараховані на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року стягненню не підлягають, а підлягають стягненняю 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за період з 01 січня 2018 року по 23 лютого 2022 року та за період з 30 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року у загальному розмірі 8220,93 грн. та 24974,37 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи відбувся без участі сторін, хоча відповідач ОСОБА_3 наполягала на те, щоб розгляд здійснювався саме за участю сторін, але суд це не взяв до уваги, чим порушив чинне законодавство України, де зазначено, що кожна особа має право бути присутня при розгляді справи, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи за участі сторін, так як характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Дана справа відноситься до малозначної та не вимагає проведення судового засідання за участі сторін.
Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, чим реалізувала своє право на подання заперечень щодо доводів позивача. Вказаний відзив був врахований судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Посилання відповідачів на те, що надані позивачем до позовної заяви документи не завірені належним чином є неспроможними, оскільки позивачем подано до Голосіївського районного суду позовні заяви та пакети документів у копіях (відповідно до кількості учасників), які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису представника позивача (за довіреністю, яка також наявна у матеріалах справи) та печатки організації.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: