Справа № 362/3323/24 Головуючий у суді І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.
Провадження № 22-ц/824/1685/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
14 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 року у справі за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками водного фонду,
У травні 2024 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди у здійсненні Феодосіївською сільською радою Обухівського району Київської області права користування та розпорядження землями водного фонду шляхом скасування:
- рішення державного реєстратора № 72087439 від 15 березня 2024 року про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1919 га з кадастровим номером 32214873301:01:016:0072;
- рішення державного реєстратора № 772616945 від 16 квітня 2024 року про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0857 га з кадастровим номером 3221487301:01:016:0076;
- державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221487301:01:016:0072 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих за ОСОБА_1 щодо неї;
- державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 32214873601:01:016:0076 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих за ОСОБА_1 щодо неї.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано керівнику Обухівської окружної прокуратури Київської області строк для усунення встановлених недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали.
Суд першої інстанції констатував, що зважаючи на внесені Законом України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» зміни до ЦПК України, які набули чинності 09 квітня 2025 року після відкриття провадження у даній справі, однак мають зворотну дію в часі, прокурору необхідно, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) спірних земельних ділянок, здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, зазначити ціну позову та надати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка(експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
09 червня 2025 року прокурор надіслав заяву щодо усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначав, що до суду поданий негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок, тобто пред'явлено вимоги немайнового характеру, тому ціна позову не визначається.
У Законі України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-ІХ)відсутні норми, які б вказували на те, що абзац 2 частини четвертої статті 177 ЦПК України має зворотну дію в часі, а пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону передбачено зворотну дію закону в часі лише в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Таким чином, на думку прокурора, абзац 2 частини четвертої статті 177 ЦПК України, як норма процесуального права, не має зворотної дії в часі і не могла б мати такої зворотної сили відповідно до статті 58 Конституції України, оскільки погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви, а не пом'якшує.
Оскільки позовна заява відповідала вимогам статті 177 ЦПК України у редакції, чинній на 14 травня 2024 року, підстав для подання прокурором до суду експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі їх вартості, немає.
Крім того, прокурор вважав, що до спірних правовідносин взагалі не підлягають застосуванню положення Закону № 4292-ІХ, оскільки способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах являється заявлення саме негаторного позову про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями водного фонду на підставі статті 391 ЦК України, тоді як положення вказаного Закону стосуються виключно щодо захисту інтересів держави шляхом заявлення віндикаційного позову про витребування майна у добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.
Однак, за наведених у позові обставин, в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду природних ознак (знаходження у безпосередній близькості до р. Петіль) спірних земельних ділянок, добросовісність дій ОСОБА_1 під час придбання останніх виключається. З огляду на це, прокурор стверджував про обізнаність відповідача щодо незаконності виділення земельних ділянок та її недобросовісність у спірних правовідносинах.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 рокупозовну заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками водного фондузалишено без розгляду.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтування прокурором заяви про усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 04 червня 2025 року, за своїм змістом фактично є незгодою з підставами залишення позовної заяви без руху, а отже позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху та не усунуто її недоліки, що відповідно до вимог частини тринадцятої 187, пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що абзац 2 частини четвертої статті 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі, а положення Закону № 4292-ІХв частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна не застосовуються до спірних правовідносин, адже до суду поданий негаторний позов та прокурор стверджував про недобросовісність відповідача.
Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходили.
05 листопада 2025 року на офіційну електронну пошту Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу від представника відповідача - адвоката Станіславського С.В.
Проте відповідно до вимог частини шостої статті 14 ЦПК України та правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, наразі адвокати, у разі подання процесуальних документів до суду в електронній формі, мають використовувати підсистему «Електронний суд».
Оскільки письмові пояснення подані представником відповідача - адвокатом Станіславським С.В. до суду апеляційної інстанції в електронному вигляді шляхом направлення на офіційну електронну адресу, а не шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд» чи у письмовому вигляді через засоби поштового зв'язку, відповідно до вимог статті 183 ЦПК України такі письмові пояснення підлягають поверненню особі, яка їх подала, без розгляду.
Учасники справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися і явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомляли, а тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Водночас потрібно враховувати, що право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Процесуальні вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України.
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду 14 травня 2024 року) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року (далі - Закон № 4292-ІХ).
Згідно з абзацом 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ внесено зміни, у тому числі до ЦПК України, а саме:
- частину четверту статті 177 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви";
- у статті 185 частину другу доповнено абзацом третім такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму".
Таким чином, вимога до органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора, передбачена частиною четвертою статті 177 ЦПК України, частиною другою статті 185 ЦПК України, щодо надання документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, яке є предметом спору, є гарантією забезпечення прав та інтересів добросовісного набувача нерухомого майна у разі задоволення судом позовних вимог органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна, яке є предметом спору.
У цій справі предметом позову керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області є вимога до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор вказував на те, що відведення у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221487301:01:016:0024, 3221487301:01:016:0031, 3221487301:01:016:0053 та у подальшому продаж останніми вказаних земельних ділянок ОСОБА_1 , які у свою чергу останньою неодноразово поділені/об'єднані з іншими земельними ділянками та з яких у кінцевому результаті сформовано дві земельні ділянки із кадастровими номерами 3221487301:01:016:0072 та 3221487301:01:016:0076, які частково накладаються на землі водного фонду, відбулось з грубим порушенням вимог статей 19, 20, 22, 59, 60, 61, 84, 122 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України, у зв'язку з чим необхідно усунути перешкоди у здійсненні Феодосіївською сільською радою Обухівського району Київської області права користування та розпорядження спірними земельними ділянками на підставі положень статті 391 Цивільного кодексу України.
Отже, за змістом позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області, позов у цій справі не є віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна, тому помилковим є застосування судом першої інстанції до пред'явлених позовних вимог положень частини четвертої статті 177 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвал суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, а подальшому - без розгляду), а саме щодо зобов'язання надання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок.
Наведене узгоджується з висновками, що містяться у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2025 року у справі № 918/265/25 та від 25 листопада 2025 року у справі № 916/1282/25.
Суд першої інстанції також не врахував правову конструкцію положень Закону № 4292-IX, зокрема його розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», відповідного до пункту 2 якого положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Тобто, вимоги пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-IX щодо зворотної дії положень цього Закону в часі стосуються виключно внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України (статей 388, 390, 391 ЦК України) та не стосуються внесення змін до процесуальних кодексів України, а тому числі ЦПК України, що передбачено у пункті 3 цього ж розділу ІІ Закону № 4292-IX.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про помилковість застосування судом першої інстанції до пред'явленого ним у травні 2024 року позову частини четвертої статті 177 ЦПК України у редакції, яка набула чинності 09 квітня 2025 року, в частині зобов'язання надання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Крім того, необґрунтованим є висновок суду про те, що у цій справі прокурором заявлено вимоги майнового характеру, тому згідно пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України йому слід зазначити ціну позову.
У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов'язані із позбавленням володіння, а не для захисту права володіння, яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Залишаючи позовну заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської областібез розгляду з підстав невиконання ним вимог ухвали про залишення цієї заяви без руху, суд першої інстанції не врахував, що заявлені вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду саме шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок мають немайновий характер, оскільки об'єктом цих вимоги є дія зобов'язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а отже немає ціни позову, яку повинен був зазначати позивач.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених частиною тринадцятою статті 187 та пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення без розгляду позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками водного фонду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області задовольнити.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 року скасувати, справу № 362/3323/24направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 січня 2026року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній