Справа №358/544/25 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1 ,
Провадження №11-кп/824/4578/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
23 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 02 травня 2025 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Павлівка Жашківського району Черкаської області, громадянку України, українку, з повною загальною середньою освітою, яка має на утриманні неповнолітнього сина, працюючої на посаді тістороба хлібобулочного виробництва у магазині «Велмарт» (м. Обухів, вул. Київська, 119) ТОВ «Фудком», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму, засіб зв'язку: 380 (50) НОМЕР_1 ,-
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.135 КК України, -
та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, засіб зв'язку: НОМЕР_3,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.135 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 заздалегідь усвідомлюючи факт своєї вагітності, не ставши на облік в медичний заклад, знаючи про наявність у неї обов'язку передбаченого частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України щодо піклування про здоров'я дитини, порушуючи статтю 27 Конституції України, яка гарантує кожній людині право на життя та його захист, частину 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», яка встановлює відповідальність батьків за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини па охорону здоров'я, а також частину 1 статті 18 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини, яка визначає, що найкращі інтереси дитини є предметом основного піклування батьків, вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.
02.01.2025 близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_8 , відчувши наближення пологів, і, маючи реальну можливість звернутися до медичного закладу за допомогою по народженню, вирішила самостійно народити дитину без надання кваліфікованої медичної допомоги, усвідомлюючи, що її дії або бездіяльність можуть поставити під загрозу життя як своє, так і новонародженої дитини, зателефонувала біологічному батьку дитини - ОСОБА_7 , та повідомила про початок переймів.
Надалі, 02.01.2025 близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_7 приїхав до місця проживання ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , та залишився з нею на час пологів, де в подальшому в домашніх умовах, без належної медичної допомоги та належних санітарних умов, ОСОБА_8 народила живу дитину чоловічої статі - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поставивши дитину в небезпечний для життя стан. Після народження дитини, біологічний батько - ОСОБА_7 взяв на себе частину дій, необхідних для завершення полового процесу, зокрема, він взяв ножиці та власноруч перерізав пуповину у дитини та витягнув плаценту.
Після народження дитини, ОСОБА_8 , будучи біологічною матір'ю новонародженого ОСОБА_11 , нехтуючи моральними та правовими нормами, що зобов'язують надавати допомогу особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що новонароджений ОСОБА_11 перебуває в небезпечному для життя стані та позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, не надала необхідної допомоги новонародженій дитині за наявності можливості надати таку допомогу та, огорнувши ОСОБА_11 у постільну білизну та одяг, поклала останнього у клітчасту сумку, яка непризначена для транспортування немовлят, що створило додаткову загрозу здоров'ю дитини та передала сумку, в якій знаходився ОСОБА_11 батьку дитини - ОСОБА_7 , який нехтуючи моральними та правовими нормами, що зобов'язують надавати допомогу особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що немовля перебуває в небезпечному для життя стані та позбавлене можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, продовжив сприяти ОСОБА_8 у залишенні новонародженого ОСОБА_11 в небезпечному для життя стані.
В подальшому ОСОБА_7 помістив сумку з ОСОБА_11 біля переднього пасажирського сидіння на підлозі транспортного засобу, який перебував у користуванні останнього, а саме легкового автомобіля «Nissan Almera», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , чорного кольору, та, сів за кермо вказаного автомобіля, а ОСОБА_8 , будучи матір'ю своєї новонародженої дитини, сіла у вказаний транспортний засіб та останні разом попрямували в м. Богуслав Обухівського району Київської області, де, точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, однак не пізніше 16 год. 34 хв., ОСОБА_8 , діючи умисно, залишила новонародженого ОСОБА_11 поруч з будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , без нагляду одного в безпорадному, небезпечному для життя та здоров'я стані з ризиком померти, на відкритому повітрі при низькій температурі без теплого одягу, належного харчування та медичної допомоги та поїхала разом з ОСОБА_7 з місця події, тим самим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не вжили заходів до збереження життя новонародженої дитини, тобто умисно залишили дитину в небезпечному для життя стані.
Вироком Богуславського районного суду Київської області від 02 травня 2025 року визнано винуватою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 135 КК України і призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку терміном два роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».
Визнано винуватим ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 135 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном два роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання речових доказів та арешту майна.
Стягнуто із ОСОБА_8 , на користь держави судові витрати по справі понесені на залучення експертів у кримінальному провадженні, а саме: в розмірі 5234 грн. 52 коп. за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/111-25/1385- БД від 24.02.2025 року.
Стягнуто із ОСОБА_7 , на користь держави судові витрати по справі понесені на залучення експертів у кримінальному провадженні, а саме: в розмірі 5234 грн. 52 коп. за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/111-25/1385- БД від 24.02.2025 року.
Не погоджуючисьз вироком суду першої інстанції заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Виключити з мотивувальної частини вироку відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 посилання на обставину, яка обтяжує покарання «вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи». В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що не оспорюючи доведеність вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вважає, вирок стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 незаконним у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор зазначає про те, що згідно оскаржуваного вироку обставиною яка обтяжує покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , згідно п. 6 ст. 67 КК України, судом визнано вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Проте, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 3 КПК України малолітньою особою є дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Відтак, новонароджена дитина є малолітньою в силу вказаних положень.
Однак, в результаті вчиненого злочину залишено в небезпеці новонароджену дитину. Тому вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини неприпустимо визнавати обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених, оскільки зазначена обставина є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КК України.
Отже, прокурор вважає, що суд безпідставно зазначив в мотивувальній частині вироку обставину, яка обтяжує покарання «вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини», тобто застосував закон, який не підлягає застосуванню, а отже неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_13 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора,
пояснення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які підтримали позицію свого захисника,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах, встановлених судом, та кваліфікація дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 135 КК України в апеляційній скарзі прокурора не заперечуються. Як і не заперечується прокурором в апеляційній скарзі висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах, встановлених судом, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 135 КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів знаходить їх обгрунтованими.
Так, при призначенні ОСОБА_8 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи, особу винної, яка позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, прийнявши до уваги досудову доповідь Обухівського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, в якій орган пробації прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 без позбавлення волі, оскільки ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_8 оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства як середній. Також суд першої інстанції визнав та врахував обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо малолітньої дитини та призначив обвинуваченій покарання у виді 3 років позбавлення волі та звільненням обвинуваченої від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, прийнявши до уваги досудову доповідь Обухівського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, в які орган пробації прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без позбавленні волі, оскільки ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_7 оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства як середній. Також, суд першої інстанції визнав та врахував обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо малолітньої дитини та призначив обвинуваченому покарання у виді 3 років позбавлення волі та звільненням обвинуваченого від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Разом з тим, як слушно зазначає прокурор, при призначенні обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання, суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання, таку обставину, як вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Як вбачається з оскаржуваного вироку ОСОБА_8 визнано винною у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, що вчинено матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо мати не перебувала в обумовленому пологами стані, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КК України.
ОСОБА_7 визнано винним у пособництві в завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, вчиненому матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо мати не перебувала в обумовленому пологами стані, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 135 КК України.
Таким чином, злочин, за яким засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_7 містить кваліфікуючу ознаку вчинення злочину щодо новонародженої дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Так, у результаті вчиненого кримінального правопорушення залишено в небезпеці новонароджену дитину, тому вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини не може визнаватися обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених, оскільки зазначена обставина є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КК України.
Наведене свідчить про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , невірно визначено обставину - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, що свідчить про застосування закону, який не підлягає застосуванню.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду на підставі ч. 1 ст. 409 КПК України підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.
Вирок Богуславського районного суду Київської області від 02 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку Богуславського районного суду Київської області від 02 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 посилання суду на обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4