Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/3009/25
Номер провадження: 1-кп/511/120/26
19 січня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката- ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Роздільна Одеської області кримінальне провадження №12025160000000755 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.06.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Яковлівка Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на посаді механізатора в фермерському підприємстві « ОСОБА_7 », зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 , 29 червня 2025 року, точний час встановити в ході досудового розслідування не представилося можливим, не маючи посвідчення тракториста-машиніста та, відповідно, не маючи належних навичок керування самохідною сільськогосподарською машиною, достеменно знаючи та розуміючи, що керування самохідною сільськогосподарською машиною без посвідчення тракториста-машиніста заборонено, приступив до керування технічно справним комбайном зернозбиральним «JOHN DEER 2264» реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим допустив порушення вимог ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», яким передбачено, що:
Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії,
та п. 2 «Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста». -затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 511 від 08.05.1993 року, яким передбачено, що:
До керування машинами допускаються особи, які мають посвідчення тракториста-машиніста на право керування машинами відповідних категорій.
Також, обвинувачений ОСОБА_4 порушив вимоги до організації проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, а саме пунктів 25-29 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», яким передбачено, що:
п. 25. Забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
п. 26. Необхідність супроводу великогабаритного та великовагового транспортного засобу спеціального призначення патрульним автомобілем Національної поліції чи автомобілем прикриття визначається уповноваженим, підрозділом Національної поліції під час видачі дозволу з урахуванням необхідності забезпечення безпечних умов дорожнього руху.
п. 27. Супровід автомобілем прикриття обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення перевищує 3,5 чи довжина 24 метри.
Під час супроводу автомобіль прикриття обладнується з додержанням вимог стандартів проблисковим маячком оранжевого кольору, ввімкнення якого не дає переваги в русі, а є тільки допоміжним засобом інформації для інших учасників руху. На автомобілі прикриття встановлюється дорожній знак «Об'їзд перешкоди з лівого боку", який повинен відповідати вимогам стандартів.
п. 28. Супровід патрульним автомобілем Національної поліції обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення перевищує 3,75 чи довжина 30 метрів або він під час руху хоча б частково займатиме смугу зустрічного руху.
На патрульних автомобілях Національної поліції під час супроводу повинні бути постійно увімкнені проблискові маячки синього кольору та фари ближнього світла.
п. 29. Проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів повинен здійснюватися в період найменшої інтенсивності руху. У світлий чаї доби їх проїзд здійснюється з постійно ввімкненими фарами ближнього світле та проблисковим маячком оранжевого кольору.
Так, приблизно о 23:20 годині цього ж дня, обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи технічно справним комбайном зернозбиральним «JOHN DEER 2264» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у темну пору доби, здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Покровська в селі Яковлівка, Роздільнянського району, Одеської області, поблизу будинку № 180, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху в обох напрямках, транспортні потоки розділені горизонтальною порожньою розміткою 1.5 розділу 32-33 Правил дорожнього руху України(введені в дію 01.01.2002 постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, далі Правила), рухаючись з боку села Ангелинівка в напрямку села Розалівка в межах населеного пункту, на прямій освітленій штучними джерелами освітлення ділянці, зі швидкістю 20 км/год., ОСОБА_4 грубо порушив пункти:1.5; 2.3. д) Правил, які зобов'язують водія:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
п/п д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху».
діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, а саме передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховував на їх відвернення, гарантовано не забезпечив рух керованого комбайна зернозбирального в межах своєї смуги руху, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, допустив виїзд комбайна зернозбирального на смугу зустрічного руху, чим порушив пункти: 11.3. та 11.7. Правил, які зобов'язують водія:
11.3. «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу»;
11.7. «Транспортні засоби, швидкість руху яких не повинна перевищувати40 км/год або які з технічних причин не можуть розвивати таку швидкість, повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується обгін, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом».
в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , 1954 року народження., яка рухалась у прямому зустрічному напрямку та мала змогу виявити комбайн, уникнути наїзду на перешкоду у вигляді виступаючої на її смугу руху, лівої габаритної частини жатки вказаного комбайна, відповідно мала технічну можливість вжити своєчасних заходів до зменшення швидкості та зупинки автомобіля.
Внаслідок зіткнення водій автомобіля марки«ВАЗ 2101» ОСОБА_8 , отримала тілесні ушкодження, а саме:
- відкрита черепно-мозкова травма, що поєднує (утворює єдиний комплекс): розлиті крововиливи під м'які оболонки головного мозку з його вираженим набряком, численні садна обличчя, різані рани (4) лівої половини обличчя;
- закрита травма шиї: перелом хребта на рівні 7-го шийного - 1-го грудного хребців зі значним розтягненням спинного мозку на рівні перелому, переломи лівої половини під'язикової кістки і верхніх ріжків щитоподібного хряща; садна лівої половини шиї;
-закрита травма грудей: забиття легень у вигляді підплевральних крововиливів, перелом середньої третини лівої ключиці з ушкодженням прилеглого судинного пучка і масивним крововиливом у ліву плевральну порожнину;
- забито-рвана рана верхньої половини лівого плеча, численні поверхневі і глибокі садна передньої поверхні грудної клітки і живота, а також верхніх кінцівок.
Смерть ОСОБА_8 знаходиться у прямому причинному зв'язку з отриманими внаслідок ДТП поєднаними ушкодженнями голови, шиї і грудей у вигляді крововиливів під м'які мозкові оболонки з вираженим набряком головного мозку, перелому лівої ключиці с масивним крововиливом у ліву плевральну порожнину, а також перелому шийного-грудного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку.
Допущенні водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 2 «Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста», вимог до організації проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, а саме пунктів 25-29 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» п.п. 1.5.; 2.3. д) 11.3 та 11.7. «Правил дорожнього руху», знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно- небезпечних наслідків, у вигляді спричинення смерті водія ОСОБА_8 .
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, покаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що 29.06.2025 року він з 9.00 год ранку працював в полі на комбайні, збираючи пшеницю. Закінчив роботу близько 22 год.45 хв. та почав рухатися в строну господарства. Так, рухаючись по вул.Покровській, яка є центральною трасовою вулицією в с.Яковлівка Роздільнянського району Одеської області, та побачив що на зустріч йому рухається автомобіль, він одразу комбайн вивернув праворуч на обочину, максимально як тільки це можно було здійснити, щоб звільнити зустрічну смугу руху, проте в тому місці була дуже вузька обочина. Коли він побачив автомобіль, якій рухався йому на зустріч, він одразу зрозумів, що не зможе звільнити смугу руху і що наразі станеться зіткнення. Все це відбулося дуже швидко, машина лобовим склом врізалась в косилку комбайна, від удару покатилась та в подальшому врізалась у стовп. Він вибіг з комбайну підбіг до автомобіля, та побачив, що жінка яка була за кермомом, випала з автомобіля й ознак життя не було. Одразу прибіг на місце очевидець, якого він попросив зателефонувати до швидкої та поліції. Коли швидка приїхала, одразу констатувала смерть водійки автомобіля ВАЗ.
Крім того, відповідаючи на питання, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що рухався з дозволеною швидкістю, навички керування великогабаритними та великоваговими транспортними засобами, він має оскільки працює механізатором, але офіційно не навчався та відповідного права не має на керування великогабаритними механізованими машинами. Під час руху, на комбайні всі габаритні сигнали були включені, комбайн був у технічно-справному стані. Також йому відомо, що такий габаритний транспортний засіб, не має право здійснювати рух внаселеному пункту з обмеженою шириною дороги, в темну пору доби, без спеціального супровіду. Він повністю розуміє наслідки, що настали, розуміє, що не повинен був сидати за керування механізованої габаритної машини без знання спеціальних навичок, щиро кається, повністю відшкодував потерпілій матеріальну і моральну шкоду.
Потерпіла ОСОБА_6 , в судовому засіданні від яких-небудь пояснень відмовилась, посилаючись на свій психологічно-емоційний стан. При цьому зазначила, що жодних претензій до обвинуваченого не має та цивільний позов подавати не збирається. Покарання просила призначити на розсуд суду, відповідно чинного законодавства.
Таким чином обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтвердив фактичні обставини справи та беззаперечно визнав себе винним.
Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Крім визнавальних показів, вина ОСОБА_4 також підтверджується:
-витягом з ЄРДР №12025160000000755, згідно якого 30.06.2025 року о 05год.06 хв. внесені відомості за правовою кваліфікацією ч.2 ст.286 КК України (а.к.п.58);
-постановою про визнання речовим доказом від 30.06.2025 року, згідно якої по даному кримінальному провадженю визнано речовим доказом: комбайн зернозбиральний «JOHN DEERЕ 2264», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 виданого 30.03.2017 ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області, власник ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ; та автомобіль «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 виданого 25.10.2007 року РЕВ №2 УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, власник - ОСОБА_10 , проживає: АДРЕСА_3 . (а.к.п. 63-64);
-ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса від 09.07.2025 року, згідно якої накладено арешт на вищезазначені транспортні засоби (а.к.п.65-66).
-
Враховуючи що обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе виним, за погодженням всіх інших учасників процесу, суд визнав не доцільним дослідження інших доказів та тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз'яснивши положення ст. 349 ч.3 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає.
Дослідивши та оцінивши вказані обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Згідно з п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові №14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, враховує ті обставини, що він позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи (а.к.п. 68), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.к.п.196), і є особою раніше не судимою (а.к.п.198).
ОСОБА_4 є осудною особою, оскільки не доведено протилежне.
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_4 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації» в Одеській області, вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеку для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним застосування п 2 ч.3 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації. ( а.к.п.51-54)
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи особу обвинуваченого, яка є особою раніше не судимою, також, суд враховує і позицію потерпілої, яка не наполягає на суровому покаранні, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України, є зокрема і визнання вини обвинуваченого і щире каяття у вчиненому, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинувачених покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: п.2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням всіх обставин справи та особи обвинувачуваного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання без ізоляції від суспільства з застосуванням умовного звільнення від відбування покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Також, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 09.07.2025 року накладено арешт із забороною відчудження, розпорядження та користування на транспортні засоби: комбайн зернозбиральний «JOHN DEERЕ 2264», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 виданого 30.03.2017 ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області, належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на автомобіль «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 виданого 25.10.2007 року РЕВ №2 УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, належить - ОСОБА_10 ( а.к.п.65-66)
У відповідності до ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Суд вважає, що арешт, накладений на тимчасове вилучене майно підлягає скасуванню.
На досудовому слідстві проведені: судова експертиза за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» автомобіля «ВАЗ2101» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 4011,30грн.; судова експертиза за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» автомобіля комбайна зернозбирального «JOHN DEER 2264» реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 4011,30грн.; судова експертиза за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження», вартістю 13371,30грн. та судова експертиза за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму ДТП» вартістю 5348,40грн.
Загальна сума судових витрат складає 26742,30грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, згідно ч.2 ст.124 КПК України.
Долю речових доказів по справі необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись статтями 100, ч.4 ст.174, ст.349, 368, 369-371,373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Яковлівка Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на посаді механізатора в фермерському підприємстві « ОСОБА_7 », зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, за проведення експертиз: судова експертиза за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» автомобіля «ВАЗ2101» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 4011,30грн.; судова експертиза за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» автомобіля комбайна зернозбирального «JOHN DEER 2264» реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 4011,30грн.; судова експертиза за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження», вартістю 13371,30грн. та судова експертиза за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму ДТП» вартістю 5348,40грн.загальна сума 26742,30грн.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 09.07.2025 року на транспортні засоби: комбайн зернозбиральний «JOHN DEERЕ 2264», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 виданого 30.03.2017 ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області, належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на автомобіль «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 виданого 25.10.2007 року РЕВ №2 УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, належить - ОСОБА_10
Речові докази:
-транспортний засіб комбайн зернозбиральний «JOHN DEERЕ 2264», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 виданого 30.03.2017 ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області, власник ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , який згідно зберігальної розписки повернутий власнику (а.к.п.67), після набрання вироком законної сили, вважати повернутим власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-транспортний засіб автомобіль «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 виданого 25.10.2007 року РЕВ №2 УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, власник - ОСОБА_10 , проживає: АДРЕСА_3 ., після набрання вироком законної сили, повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1