Справа № 522/14583/22
Провадження по справі № 1-кп/522/1184/26
(повний текст)
13 січня 2026 року місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12019160500002403 від 05.05.2020 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, громадянина України, грузина, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 185, ч. 5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Республіки Грузія, громадянин України, грузина, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , друга адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 185, ч. 5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеса, громадянина України, не працюючого, українця, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_4 , друга адреса місця проживання: АДРЕСА_5 (приватний будинок), раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч.1 ст. 309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019160500002403 від 05.05.2020 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч.1 ст. 309 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно ОСОБА_6 , оскільки обвинувачений перебував у міжнародному розшуку, був виданий уповноваженими особами Республіки Польщі в рамках проведення процедури екстрадицї, наявні ризики, передбачені у п.п. 1,3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається те, що він може переховуватися від суду, що підтверджується фактом перетину ним державного кордону та перебування у міжнародному розшуку, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, та може вчинити інші кримінальні правопорушення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора, вважа.nm що ризики прокурором не доведені, просили застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, або у випадку задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - визначити розмір застави.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що існують достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ст.2 вказаного Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду, із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника кримінального провадження застосовувалась лише належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Судом встановлено наступне.
20.01.2020 року відносно ОСОБА_6 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно із визначенням розміру застави в максимальному розмірі, тобто 168 160 гривень, що окрім наявних ризиків, ОСОБА_6 , станом на момент розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрювався у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст 186 КК України, найтяжчий з яких відноситься до категорії тяжкого злочину.
Відповідно до цієї ухвали, ОСОБА_10 , згідно до ч.2 ст. 182 КПК України 21.01.2020 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 внесено заставу у розмірі 168 160 грн.
Грошові кошти в якості застави внесені на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1590420059.1 від 21.01.2020 року.
Пізніше, після внесення за підозрюваного ОСОБА_6 застави у розмірі 168 160 гривень, досудовим слідством 06.05.2020 року було змінено підозру, та перекваліфіковано підозру ОСОБА_6 на ч.5 ст. 185, ч.5 ст. 185 КК України, що відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
ОСОБА_6 , згідно нового повідомлення про підозру, підозрювався у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 185, ч.5 ст. 186, КК України, тобто з тяжких злочинів його дії були перекваліфіковані на особливо тяжкі злочини, найтяжчий з яких виразився у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та організованою групою.
З цих підстав, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 08.05.2020 року було задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваному ОСОБА_6 з тримання під вартою із визначенням розміру застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
01 червня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019160500002403 від 05.05.2020 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч.1 ст. 309 КК України та Особа 4, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, надійшли до Приморського районного суду м.Одеси.
09 липня 2020 ухвалою Приморського районного суду м.Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019160500002403 від 05.05.2020 року призначено до судового розгляду та обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід з тримання під вартою без визначення застави на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою постійного місця проживання, а саме: АДРЕСА_3 , на 60 днів, із застосуванням електронного засобу контролю та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не залишати цілодобово місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування із свідками, потерпілими у вказаному кримінальному провадженні;
5) носити електронний засіб контролю.
Окрім цього, за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 було повернуто суму внесеної за нього застави у розмірі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, квитанція АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.1590420059.1 від 21.01.2020 року, ОСОБА_10 .
12 липня 2021 року ухвалою Приморського районного суду міста Одеси задоволено клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час з 23:00 до 06:00 години з застосуванням електронного засобу контролю та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до вимог розділу IV КПК України, участь обвинуваченого під час судового розгляду є обов'язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд.
Так, під час судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_6 з 22.03.2022 року, будучи належним чином повідомленим про час и дату судових засідань перестав з'являтись в судові засідання, призначені на 22.03.2022, 14.04.2022, 08.06.2022, 29.07.2022, 04.08.2022, 30.09.2022, про поважність причин, які унеможливлюють його присутність, суду не повідомляв, зі своїм адвокатом зв'язок не підтримував весь зазначений час.
В судовому засіданні за клопотанням прокурора судом були постановлені ухвали про примусовий привід обвинуваченого в судові засідання, за опрацювання яких уповноваженими працівниками поліції здійснити привід не надалось можливим через відсутність обвинуваченого за місцем свого мешкання.
21 жовтня 2022 року Приморським районним судом міста Одеси обвинуваченого ОСОБА_6 оголошено у державний розшук та надано дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оперативними працівниками відділу поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», 01.12.2022 заведено ОРС категорії «Розшук» № 008131/ВС відносно ОСОБА_6 .
За останньою інформацією, отриманою в рамках ОРС, Мампорія ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ) 03.03.2022 року в'їхав до Румунії через пункт пропуску Galati на автомобілі Nissan, номерний знак НОМЕР_1 (Україна), та на тому ж автомобілі 05.03.2022 року виїхав з країни через пункт пропуску Nadlac, використовуючи документи (паспорт) НОМЕР_2 , особа відсутня в базі даних резидентів.
Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
Чинним КПК України не регламентовано поняття «міжнародний розшук» та не розкрито змісту зазначеного терміну. При цьому поняття «міжнародний розшук» використовується в цьому кодексі як обов'язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia) (ч. 5 ст. 139, 297-1, 297-4, 323 КПК України).
Встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду.
У зв'язку з встановленням обставин перебування обвинуваченого ОСОБА_6 за межами території України, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05.01.2024 за клопотанням прокурора обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошено у міжнародний розшук та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч.6. ст. 193 КПК України.
На підставі наданих матеріалів в банках даних Інтерполу опубліковані оповіщення із червоним кутом № А-3383/3-2025 від 10.03.2025 стосовно ОСОБА_6 .
За повідомленням НЦБ Інтерполу в Польщі 29.08.2025 о 19.50 громадянина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було затримано поліцією в м. Czestochowa, ul. Jana Pavla ІІ.
На підставі Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року Міністерством юстиції Республіки Польща прийнято рішення про видачу до України ОСОБА_6 для притягнення до кримінальної відповідальності.
Міністерством юстиції України надано доручення щодо забезпечення проведення процедури видачі (екстрадиції) з Республіки Польща в Україну ОСОБА_6 , який розшукується ГУНП в Одеській області.
Суд вважає, що станом на теперішній час необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження. Окрім цього суд враховує дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, дітей чи родичів з інвалідністю на утриманні не має, не одружений, станом на теперішній час постійного місця проживання на території України не має, що на переконання суду в цілому свідчить про відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, дає достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд звертає увагу на тому, що ризик по своїй правовій природі це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для судового розгляду подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволяють стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 згідно заявленого клопотання прокурора є запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі до 13 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення ризику переховування від суду. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_15 у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
На думку суду, цей ризик за час розгляду обвинувального акту значно збільшився, оскільки обвинувачений офіційно перебував у державному та міжнародному розшуку.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Під час оцінки цього ризику суд виходить з того, що:
- по-перше, показання потерпілих та свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань потерпілих та свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ще не всі потерпілі та свідки в рамках вказаного кримінального провадження допитані, тому наявність вказаного ризику має місце.
Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що вказаний ризик має місце з огляду на той факт, що в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні декількох епізодів, які вчинені з певною періодичністю групою осіб за заздалегідь розподіленими ролями.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання прокурора ризикам неможливо без застосування найсуворішого запобіжного заходу. Однак, суд в цьому випадку не може погодитися з прокурором, що наявність цих ризиків є безумовною підставою для ізоляції обвинуваченого і взяття його під варту.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні чи продовженні строку дії запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Проте, в цьому кримінальному провадженні на даному етапі судового розгляду суд не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, в тому числі цілодобового, який хоча і пов'язаний з ізоляцією обвинуваченого від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі судового розгляду ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.
Відтак, суд вважає, що в рамках зазначеного кримінального провадження починаючи зі стадії досудового розслідування та продовжуючи судовим розглядом, відносно ОСОБА_6 були застосовані такі запобіжні заходи як тримання під вартою із визначенням застави, цілодобовий домашній арешт, домашній арешт у нічний час доби.
Відтак, обвинувачений ОСОБА_6 протягом тривалого часу порушував обов'язки перелічених запобіжних заходів, перебуваючи у державному та міжнародному розшуку.
Попри свій обов'язок як обвинуваченого за першим викликом з'являтись до суду, ОСОБА_6 вчиняв заходи з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, свого захисника та суд не повідомляв про причини неявки, або про зміну місця мешкання.
Суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого та захисника щодо початку війни як обставини, через яку останній перетнув державний кордон, так як ОСОБА_6 міг приймати участь у судових засіданнях із-за кордону через систему ВКЗ.
При цьому, суд враховує та наголошує, що кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_6 є особливо тяжкими, пов'язаними із застосуванням погрози застосування насильства до потерпілих, що свідчить про зухвалу, безвідповідальну поведінку обвинуваченого.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень та роль обвинуваченого ОСОБА_6 у їх вчиненні, встановлені у ході досудового розслідування ризики, які слідчий суддя визнав обґрунтованими, а також враховуючи недостатність застосування інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора, приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим.
Тож, наведені вище обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі організованої групи;
2) тяжкість покарання, а саме від 8 до 13 років позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів;
3) вік та стан здоров'я ОСОБА_6 , якому 33 роки, тобто вважається молодою людиною, без хронічних та інших тяжких захворювань.
4) відсутність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків у місці постійного проживання, оскільки він не одружений, дітей та утриманців не має;
5) відсутність у ОСОБА_6 постійного місця роботи та навчання, що позбавляє його отримання законних засобів для існування та життєдіяльності;
6) обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні 1 епізоду кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, та 3 епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186 КК України, після обрання йому запобіжного заходу у вигляді застави.
За таких обставин, наявні достатні підстави вважати, що обрання менш суворого запобіжного заходу до ОСОБА_6 не запобігатиме наведеним ризикам.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 182-183, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 12.03.2026 включно, без визначення застави.
Строк дії запобіжного заходу становить 60 днів і обчислюється з моменту затримання обвинуваченого (передачі його уповноваженими працівниками Республіки Польщі уповноваженим працівникам поліції України), тобто з 12.01.2026 року.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 .
Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 14.01.2026 року о 16:30 годині в залі суду №131.
Головуючий суддя: ОСОБА_16
Судді:
ОСОБА_17