Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/1057/24
Провадження № 2/506/36/26
про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову
16.01.2026 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області в складі
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усуненні перешкод у володінні і користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу господарських споруд,
В провадженні Окнянського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усуненні перешкод у володінні і користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу господарських споруд.
14.01.2026 року по даній справі до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій позивач просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 5123155100:02:003:0023, яка належить ОСОБА_2 та будівлі з самобудом, які належать ОСОБА_3 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з метою запобіганню відчуженню майна на користь третіх осіб до вирішення спору та заборонити органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаної земельної ділянки та розташованих на ній споруд до набрання рішенням законної сили.
В обгрунтування вказаної заяви позивач зазначила, що суть порушення полягає в забудові сусідами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частини земельної ділянки позивача гаражами, сараєм та теплицею, що, на думку позивача, порушує її права власності на земельну ділянку. Позивачу стало відомо, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають намір здійснити відчуження земельної ділянки кадастровий номер 5123155100:02:003:0023 (яка належить ОСОБА_2 ) та будівель з самобудом (які належать ОСОБА_3 ), який знаходиться на земельній ділянці позивача і є предметом спору, на користь третіх осіб. Земельна ділянка ОСОБА_2 та будівлі ОСОБА_3 розташовані в АДРЕСА_1 . Посилаючись на ст.150 ЦПК України, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити винесення та виконання рішення суду, оскільки заміна власника майна призведе до необхідності повторного звернення до суду з новими вимогами.
Заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч.1 ст.153 ЦПК України.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.
Згідно з п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Ч.3 ст.150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Суд зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем заявлено позовні вимоги про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні та володінні позивачем земельною ділянкою, кадастровий номер 5123155100:02:003:0131 за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві власності на підставі договору дарування від 20.05.2014 року, шляхом демонтажу за власний рахунок гаражів та сараю, які розміщуються на межі земельних ділянок, забезпечивши відсутність на відстані 15 метрів від межі земельної ділянки, належної позивачу, капітальних (нежитлових, виробничих, житлових) будівель чи споруд.
Таким чином, предметом спору в даній справі є усунення позивачу перешкод в користуванні та володінні належною їй земельною ділянкою кадастровий номер 5123155100:02:003:0131, тоді як у заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку відповідача кадастровий номер 5123155100:02:003:0023, тобто на іншу земельну ділянку.
При цьому, накладення арешту на земельну ділянку відповідача жодним чином не вплине на виконання судового рішення щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача.
Крім того, жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 має намір вчинити дії щодо відчуження належної йому земельної ділянки на користь третіх осіб, суду не надано.
З урахуванням зазначеного, підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову суд не вбачає, а тому у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 151-153, 260 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усуненні перешкод у володінні і користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу господарських споруд.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя О. Л. Чеботаренко