Справа № 139/813/25
Провадження № 1-кп/139/38/25
19 січня 2026 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю:
прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2025 за № 12025020160000452, обвинувальний акт у якому надійшов до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону 24.11.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, в силу ст. 89 Кримінального кодексу України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,
У провадженні Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (у тексті - КК України).
Згідно обвинувального акту солдат ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 19.08.2024 о 13 год. 00 хв. без поважних причин, з метою тимчасового ухилення від військової служби, залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .
Так, 19.08.2024 о 13:00 год. солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер свої дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Крім того встановлено, що солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, 16.09.2025 близько 22:00 год., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в одній з кімнат будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 , під час розмови із останнім помітив на ліжку мобільний телефон марки «Samsung» моделі SM-А057G/DSN 4GB-128GB», після чого в ОСОБА_3 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, тобто мобільного телефону. Після цього ОСОБА_3 висловив ОСОБА_6 прохання дати йому мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка, однак ОСОБА_6 в категоричній формі відмовив у вказаному проханні.
У подальшому ОСОБА_3 , діючи умисно, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що його дії мають відкритий характер, взяв до рук вказаний мобільний телефон та нічого не повідомляючи ОСОБА_6 мав намір швидко залишити його домоволодіння. В цей час ОСОБА_6 схопив ОСОБА_3 за руку та намагався завадити його діям. Однак ОСОБА_3 , прикладаючи сили, вирвав свою руку з руки ОСОБА_6 та швидко залишив його домоволодіння, після чого присвоїв мобільний телефон та розпорядився ним на власний розсуд, а саме особисто використовував за призначенням, спричинивши ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 4730,40 грн.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та за 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст обвинувачення, у повному обсязі визнав свою вину у висунутих обвинуваченнях, дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним кримінальних правопорушень. У вчиненому щиро розкаявся. Докази своєї вини, здобуті досудовим слідством, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінальних правопорушень, встановлених органом досудового розслідування, добровільно вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються, розуміє наслідки такого недослідження, які йому судом роз'яснені.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився; до суду подав заяву, у якій просить справу розглянути за його відсутності.
Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (у тексті - КПК України) визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого і його допитом.
Розгляд даного кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 проводився в межах пред'явленого йому обвинувачення.
Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав добровільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, дослідивши матеріали, що характеризують обвинуваченого, суд приходить до висновку, що події кримінальних правопорушень мали місце, а вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 КК України, повністю підтверджена і доведена.
Дослідивши обставини справи, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, а своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченеч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор ОСОБА_2 просив визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років, за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зарахувати у строк покарання. Речовий доказ - мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-А057G/DSN 4GB-128GB, чорного кольору ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який належить і знаходиться до вирішення питання у суді в потерпілого ОСОБА_6 , залишити у його володінні. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 1782,80 грн. Також у зв'язку з існуючими ризиками переховування від суду, усвідомлюючи, що за вчинені злочини ОСОБА_3 буде призначене покарання у виді позбавлення волі, просить до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його подальшого виконання, залишити щодо обвинуваченого обраний йому раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Потерпілий ОСОБА_6 у своїй заяві щодо призначення покарання ОСОБА_3 поклався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив суд його суворо не карати та до набранням вироком законної сили змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, щоб до початку відбування покарання провести час вдома з матір'ю. Суд відхиляє дане прохання обвинуваченого, оскільки ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо переховування обвинуваченого від суду, який був однією з підстав обрання і продовження йому запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, особливо зважаючи на строки покарання, передбачені санкціями ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , з урахуванням його особи, стану здоров'я і обставин, що пом'якшують покарання, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк - 7 років.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується положеннями ч. 1 ст. 65 КК України щодо призначення покарання у межах, установлених санкціями ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, та враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети, принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 КК України, є тяжкими злочинами.
Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень ст. ст. 66, 67 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , передбаченими п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , передбаченою п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами; його відношення до скоєного, у чому він щиро розкаявся; дані про особу обвинуваченого, який за зареєстрованим місцем проживання характеризується негативно, не одружений, ніде не працює, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, до лікаря-нарколога за медичною допомогою не звертався, 13.03.2007 вперше звернувся до лікаря-психіатра. Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 834 від 27.10.2025 ОСОБА_3 має психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня із відхиленнями у поведінці (F70.8); у період часу, що відносяться до інкримінованих йому діянь, а саме 19.08.2024 та 16.09.2025, за своїм психічним станом міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На думку суду, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. ст. 100, 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407, ст. 65 - 67 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 373, 374, 376 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років;
- за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 30 вересня 2025 року до дати набрання вироком законної сили включно.
До набрання вироком законної сили, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/102-25/20926-ТВ від 06.09.2025 в сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.09.2025 у справі № 138/2773/25 (провадження № 1-кс/138/766/25), а саме мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-А057G/DSN 4GB-128GB, чорного кольору ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_7