Справа №760/620/26 1-кп/760/2788/26
15.01.2026 м. Київ
Солом'янський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 ,
перекладача ОСОБА_11
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Києві клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.4 ст.185, ч.4 ст.153, ч.3 ст.301-1, ч.1 ст.301-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025100030002681 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2025 року, -
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.4 ст.185, ч.4 ст.153, ч.3 ст.301-1, ч.1 ст.301-1 КК України.
Прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримала заявлене нею клопотання та вказала що строк дії раніше застосованого обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, обвинувачений ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.4 ст.185, ч.4 ст.153, ч.3 ст.301-1, ч.1 ст.301-1 КК України, та продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, малолітнього потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. Зі змісту клопотання прокурора слідує, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду. У зв'язку із чим, просила продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що наведені прокурором ризики не мають належного обґрунтування, а сторона обвинувачення у порядку, визначеному статтею 290 КПК України, надала доступ до всіх матеріалів кримінального провадження, відтак заявлені стороною обвинувачення ризики є нівельованими. Враховуючи викладене, просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію свого захисника.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представники потерпілих - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора та просили продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
19.12.2025 слідчим суддею Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_9 , продовжено застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, тобто до 18 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.
Суд виходить з того, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, водночас суд дійшов висновку, що причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.4 ст.185, ч.4 ст.153, ч.3 ст.301-1, ч.1 ст.301-1 КК України, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Суд також виходить з того, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.
При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).
Суд враховує, що ОСОБА_9 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину (ч.3 ст.301-1 КК України), і в разі визнання його винним, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання ОСОБА_9 винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень на підставі вироку суду, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, обвинуваченому у порядку ст. 290 КПК України були відкриті матеріали досудового розслідування, а тому він обізнаний із анкетними відомостями потерпілих, законного представника потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, що вказує на наявність ризику можливого впливу на потерпілих, а також на потерпілого, який є малолітньою особою та свідків з метою зміни останніми своїх показів, наданих на етапі досудового розслідування.
Також суд вважає обґрунтованим ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення у яких обвинувачується, оскільки обвинувачений можливо вчиняв злочини щодо малолітньої дитини, яка в силу свого віку не могла протистояти насильству відносно нього. Слід врахувати, що можливі дії обвинуваченого є триваючими, чітко спланованими та спрямованими на створення матеріалів порнографічного характеру з примушуванням дитини до створення порнографії, у тому числі дитячої.
Судом не встановлено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України зменшились чи зникли, як і не встановлено підстав для визнання вказаних ризиків не обґрунтованими.
Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.
При розгляді клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не має постійного проживання на території України та місті Києві, є громадянином Республіки Туреччина, не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, що вказує на відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, які б могли бути стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на стадії судового розгляду кримінального провадження.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_9 , його майновий та сімейний стан, обставини вчинення останніми інкримінованого йому злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та відсутність доказів, які б унеможливлювали утримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, що на думку суду, свідчить про недостатність обрання більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За таких обставин, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , обраний раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 15 березня 2026 року включно.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого з погрозою застосування насильства.
Враховуючи обставини та характер вчинених кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_9 , зокрема злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості відносно малолітньої особи, положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 27, 176, 177, 182, 183, 194, 315 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 15 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали закінчується о 23 год. 59 хв. 15 березня 2026 року.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення їм копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1