єдиний унікальний номер справи 546/1201/25
номер провадження 2/546/154/26
13 січня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі
головуючої судді Романенко О.О.,
за участю секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/1201/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -
03.12.2025 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 січня 2024 року між позивачкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстрований у Виконавчому комітеті Решетилівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , про що 04 вересня 2020 року про що складено відповідний актовий запис № 06.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 14 лютого 2024 року.
Син зареєстрований разом з відповідачем, що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2024/004973896 від 15.05.2024 року.
Відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України обов'язку утримувати сина. Також відповідач частково то надає, то ні кошти на його утримання, а саме: на придбання одягу, продуктів харчування, медикаментів, тому син знаходиться повністю на утриманні позивачки, якій важко самій його утримувати.
Також відповідач ухиляється від утримання позивачки, чим порушує її права, передбачені ч. 2, 4 ст. 84 Сімейного кодексу України, якими передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від і матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Неодноразові звернення до Відповідача про надання допомоги та утримання ним проігноровано або залишені без відповіді.
На теперішній час, позивачка перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною через, що позбавлена можливості самостійно працювати для свого забезпечення та утримання дитини через, що бажає стягнути з Відповідач аліменти на її утримання до досягнення дитиною трьох років.
Відповідач є молодою працездатною особою і спроможній платити аліменти, як на утримання сина, так і дружині, яка проживає зі спільною дитиною, і враховуючи відсутність в неї самостійного доходу, чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.
Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.
Такий рівень позивачка одна не зможе забезпечити, тому батько, який є працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття та на утримання позивачки в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трьох років.
Відповідач працює та має дохід.
Враховуючи вищезазначене, позивачка просить суд:
1. Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
2. Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на мос утримання у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), відповідача, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 03.12.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.
У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 04.12.2025 направлено запит до органу реєстрації з метою з'ясування зареєстрованого місця проживання відповідачки та вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 09.12.2025.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 28 ЦПК України позовні заяви про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
З метою з'ясування зареєстрованого місця проживання позивача судом 04.12.2025 направлено запит до органу реєстрації для вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 09.12.2025.
Ухвалою суду від 11.12.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
29.12.2025 до суду надійшла заява позивачки про часткову відмову від позовних вимог від 26.12.2025 у якій ОСОБА_1 просить суд.:
1. Прийняти її відмову від позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на моє (матері) утримання у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку. Провадження у справі в цій частині закрити.
2. Позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття залишити без змін та продовжити їх розгляд.
3. Наслідки відмови від частини позовних вимог, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України (щодо неможливості повторного звернення до суду з того самого приводу), їй зрозумілі.
Заява обґрунтована досягненням усної домовленості.
У судове засідання 13.01.2026 учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, повістку на 13.01.2026 отримала 17.12.2025 про шо свідчить особистий підпис на рекомендованому поштовому повідомленні (а.с.30).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, повістку на 13.01.2026 отримав 11.12.2025 безпосередньо у суді, про шо свідчить особистий підпис на розписці (а.с.29). Заяв чи клопотань з процесуальних питань не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням неявки сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяву позивачки від 26.12.2025, приходить до наступних висновків.
Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України встановлено право позивача відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає сторонам право вільно розпоряджатися предметом спору і процесу, зокрема, позивач має право відмовитися від позову. Це право закріплено в ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 206 ЦПК України і може бути реалізовано на будь-якій стадії судового процесу.
Відмова позивача від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Причини відмови від позову, з урахуванням принципу диспозитивності, не повинні оцінюватися судом.
Судом не встановлено підстав, що унеможливлюють прийняти відмову від частини позовних вимог з огляду на норми ч. 5 ст. 206 ЦПК України.
Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі № 908/1074/24, від 21 грудня 2023 року у справі № 905/2330/21).
Суд зобов'язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі № 755/856/17).
Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації (постанова Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі № 202/16597/23).
Зважаючи на те, що позивачка відмовилася від позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, наслідки відмови від позовних вимог, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України її відомі та зрозумілі, суд прийшов до висновку про необхідність прийняття відмови від позовних вимог в частині стягнення на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку та закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову, яка прийнята судом, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Суд переконався, що позиція позивача є добровільною.
У зв'язку неявкою у судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату час та місце судового розгляду, вперше, судове засідання слід відкласти на іншу дату.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 49, 206, 255, 256, 353,354 ЦПК України, суд, -
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Провадження у цивільній справі №546/808/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - закрити у зв'язку із відмовою позивача від позовних вимог.
Роз'яснити сторонам наслідки закриття провадження у справі, передбачені ст. 256 ЦПК України.
Відкласти судове засідання у цій справі на 09:00 год 03.02.2026 у яке викликати учасників справи.
Копію ухвали надіслати учасникам справи для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складено 14 січня 2026 року.
Суддя О.О. Романенко