Справа № 604/1196/25Головуючий у 1-й інстанції Федорович І.В.
Провадження № 33/817/31/26 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
19 січня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупко С.В. на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок в дохід держави.
Згідно постанови, 22 жовтня 2025 року о 12 год 16 хв на автодорозі М30 191 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Peugeot-407» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці, які не реагують на світло, порушення мовлення, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці і в найближчому медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху (ПДР). Дії кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Халупко С.В. просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що останній день подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову припав на вихідний. Зазначає, що:
- в матеріалах справи відсутній будь-який об'єктивний доказ, який би підтверджував наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння;
- зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була безпідставною;
- суд першої інстанції визнав доказ (відеозапис) допустимим без належної перевірки, що суперечить вимогам ст.245, 251 КУпАП;
- суд першої інстанції не перевірив законність вимоги працівників поліції пройти ОСОБА_1 огляд на стан наркотичного сп'яніння;
- суд першої інстанції порушив принцип презумції невинуватості;
- відхиляючи доводи сторони захисту, суд першої інстанції не навів мотивів їх відхилення, аналіз кожного аргументу та правового обґрунтування;
Заслухавши доводи захисника Халупка С.В., який просив проводити розгляд у відсутності ОСОБА_1 і задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року, то воно підлягає поновленню виходячи з того, що зазначені в апеляційній скарзі підстави, через які було його пропущено, підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями і є поважними.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №490636 від 22 жовтня 2025 року; компакт диску із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 жовтня 2025 року; розписці ОСОБА_1 від 22 жовтня 2025 року; рапорті інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенанта поліції Кульчицького І.; довідці УПП в Тернопільській області ДПП від 23 жовтня 2025 року.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних даних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в оскарженій постанові по цій справі не вбачається.
Із переглянутого відеозапису із нагрудних камер працівників поліції встановлено, що працівники поліції роз'яснили водію ОСОБА_1 підстави його зупинки (файл export-djci2.mp4 з 12:17:20 год), які водій ОСОБА_1 на місці зупинки не заперечував.
В ході апеляційного розгляду сторона захисту стверджувала про безпідставність зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
Стосовно таких доводів суд зазначає, що відповідно до статті 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Положенням частини четвертої статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Стаття 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначає заходи правового режиму воєнного стану, якими передбачено, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України (пункти 6-7).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 N 1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (далі - Порядок перевірки документів).
Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Пунктом 10 Порядку визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких порушення Правил ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у статті 35 Закону "Про Національну поліцію", а також інші підстави, що безпосередньо пов'язані з воєнним станом. Зокрема, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Згідно з підпунктом 1 пункту 20 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 N 1455 (далі - Порядок N 1455) заходи з контролю в'їзду/виїзду на блокпостах включають перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу на блок посту є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апеляційної скарги про скасування оскарженої постанови через те, що в матеріалах справи відсутній будь-який об'єктивний доказ, який би підтверджував наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, оскільки відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. З наявних у справі відеозаписів видно, що працівник поліції оголошував ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, які стали причиною направлення на відповідний огляд (файл export-djci2.mp4 з 12:24:55 год).
Окрім цього, ознаки наркотичного сп'яніння (звужені зіниці що не реагують на світло, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці), які були визначені поліцейським підставою для направлення на огляд на стан сп'яніння зафіксовані в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР від 22 жовтня 2025 року.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не здійснив належної перевірки доданого до протоколу відеозапису, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки як видно з матеріалів справи суд першої інстанції дослідив зазначений відеозапис у судовому засіданні та при винесенні постанови надав йому оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, не встановивши ознак фальсифікації, монтажу чи сумнівів у джерелі його походження. Крім того, в апеляційній скарзі не наведено переконливих обставин для визнання цього доказу недопустимим та не наведено конкретних доводів, які би свідчили про порушення порядку отримання цього доказу. Всі обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення наявним у справі відеозаписом зафіксовано безперервно.
Надуманими є доводи захисника про те, що суд першої інстанції не перевірив законність вимоги працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, оскільки з оскаржуваної постанови вбачається, що місцевий суд, дослідивши відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, встановив: після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівник поліції представився, повідомив причину зупинки (проїзд стаціонарного блокпоста, перевірка документів) та під час спілкування виявив у водія зовнішні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці та поведінку, що не відповідала обстановці, які останній прямо не заперечував. Крім того, з відеозапису вбачається, що водій повідомив працівнику поліції про вживання наркотичних речовин кілька днів тому, у зв'язку з чим працівник поліції обґрунтовано запропонував пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Від проходження огляду в найближчому медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на відеозаписі, при цьому йому було роз'яснено відповідні права.
За таких обставин твердження захисника про неповноту судового розгляду та відсутність перевірки законності вимоги щодо проходження огляду спростовуються матеріалами справи.
Доводи сторони захисту про відсутність мотивів відхилення аргументів є безпідставними, оскільки з мотивувальної частини постанови вбачається, що суд першої інстанції виклав встановлені фактичні обставини справи, навів перелік досліджених доказів, надав їм оцінку у сукупності та зазначив, з яких саме підстав дійшов висновку про доведеність події адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відхилення доводів сторони захисту обґрунтовано саме оцінкою доказів, що відповідає вимогам КупАП. Крім того, норми КУпАП не покладають на суд обов'язку наводити окрему відповідь на кожен аргумент сторони захисту чи здійснювати детальний правовий аналіз кожного доводу, якщо з мотивувальної частини постанови зрозуміло, чому суд не прийняв позицію цієї сторони.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Поновити захиснику строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупко С.В. залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя