19 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14916/24 пров. № А/857/10440/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2025р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Байден Авто» до Головного управління ДПС у Волинській обл. та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Валюх В.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17.02.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
23.12.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 25.12.2024р.) за допомогою системи «Електронний суд» позивач Приватне підприємство /ПП/ «Байден Авто» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління /ГУ/ ДПС у Волинській обл. № 1130018/43960305 від 01.07.2024р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 39 від 23.06.2023р.;
зобов'язати Державну податкову службу /ДПС/ України зареєструвати податкову накладну ПП «Байден Авто» № 39 від 23.06.2023р. в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ днем її подання на реєстрацію;
стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. (а.с.1-14).
Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.55 і на звороті).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Волинській обл. з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 11330018/43960305 від 01.07.2024р.; зобов'язано ДПС України зареєструвати в ЄРПН подану позивачем податкову накладну № 39 від 23.06.2023р.; стягнуто з відповідача ГУ ДПС у Волинській обл. за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП «Байден Авто» судові витрати в загальному розмірі 4422 грн. 40 коп. (а.с.79-84).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Волинській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.76-84).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач виписав спірну податкову накладну, яку надіслав до ДПС для реєстрації. Однак, відповідно до квитанції реєстрація зазначеної податкової накладної зупинена на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу /ПК/ України по причині того, що остання складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Віднесення позивача до переліку ризикових платників податків на підставі рішення № 13033 від 11.03.2024р. є самостійною підставою для ретельної перевірки податкових накладних.
У квитанції запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Для підтвердження реєстрації податкових накладних ПП «Байден Авто» надало пояснення та ряд документів, однак платник податків не надав інвентаризаційні описи, документи про транспортування транспортного засобу (ТЗ), підтвердження розрахунків з нерезидентом.
Отже, платником податків не надав усі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено.
Також позовну вимогу про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН слід розцінювати як втручання у дискреційні повноваження відповідача, при цьому така виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Окрім цього, суму стягнутих витрат на правничу допомогу вважає надмірною і такою, що не відповідає складності справи, помилковим визначенням видів наданих правових послуг.
Позивач ПП «Байден Авто» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.121-125).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ПП «Байден Авто» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України як юридична особа; код ЄДРПОУ 43960305; основним видом економічної діяльності позивача є 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний) (а.с.24).
30.09.2021р. між «ARMADA TRADE LLC» (продавець) та ПП «Байден Авто» (покупець) укладено контракт № 16/21-АТ (а.с.25-26), за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні (пункт 1.1 контракту).
На виконання умов вказаного контракту позивачем згідно з інвойсом від 30.05.2023р. та МД № 23UA205150007210U3 від 02.06.2023р. придбано напівпричіп тентований, призначений для перевезення вантажів, тривісний, марка KOEGEL, модель SN, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ціна якого 4800 євро (а.с.26, 27).
В подальшому, в межах здійснення господарської діяльності, між ПП «Байден Авто», який виступає продавцем, та ТзОВ «Доставка Логістик», який виступає покупцем, 23.06.2023р. укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 40-06/23 (а.с.29), предметом якого є транспортний засіб: марка та модель KOEGEL SN24, тип - напівпричіп тентований, рік випуску 2013, шасі № НОМЕР_1 .
Продаж транспортного засобу за домовленістю сторін вчиняється за 250668 грн. (сума без ПДВ 208890 грн., сума ПДВ 41778 грн). Платежі за транспортний засіб здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний розрахунковий рахунок продавця (п.п.2.1 - 2.2 договору).
Транспортний засіб передається продавцем за актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1 договору).
На виконання умов вказаного договору здійснено передачу транспортного засобу від продавця покупцю згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу від 23.06.2023р. (а.с.30) та складено видаткову накладну № РН-0000788 від 23.06.2023р. на суму 250668 грн., у тому числі ПДВ 41778 грн. (а.с.31).
Оплата за товар проведена повністю, що підтверджується платіжними інструкціями № 157 від 27.05.2023р. (а.с.34), № 170 від 12.06.2024р. (зворот а.с.34), оборотно-сальдовою відомістю по 361 рахунку (а.с.35).
Товар перебував на зберіганні по вул.Рівненська, 74 в с.Струмівка Луцького району, згідно з договором відповідального зберігання № 08/05/23 від 08.05.2023р. (а.с.36).
На виконання вимог п.201.10 ст.201 ПК України позивач оформив та подав на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну № 39 від 23.06.2023р. (покупець ТзОВ «Доставка Логістик»; товар напівпричіп тентований, призначений для перевезення вантажів, марка KOEGEL, модель SN24, № WK0S0002400155357, код товару згідно з УКТЗЕД 8716398000 у кількості 1 шт.), обсягом постачання 208890 грн., ПДВ 41778 грн (а.с.16).
Згідно із квитанцією від 13.07.2023р. реєстрація податкової накладної № 39 від 23.06.2023р. була зупинена з таких підстав: ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податків (а.с.17).
Позивач ПП «Байден Авто» подав пояснення від 18.06.2024р. за вих. № 06-24/3 з документами на підтвердження здійснення господарської операції та просив прийняти рішення про реєстрацію в ЄРПН податкової накладної № 39 від 23.06.2023р. (а.с.23).
21.06.2024р. Комісія ГУ ДПС у Волинській обл. надіслала повідомлення № 11283845/43960305 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, в яких зазначалось про необхідність надання первинних документів щодо постачання, придбання товарів, транспортування продукції, складських документів, інвентаризаційні описи, у т.ч. рахунки-фактури, інвойси та інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у ПН, а у графі «додаткова інформація» зазначено: «надати підтверджуючі документи щодо транспортування транспортного засобу, інвентаризаційні описи, документи складського обліку, документи, що підтверджують розрахунки з нерезидентом» (а.с.21-22).
У відповідь на вказане повідомлення позивач ПП «Байден Авто» подав пояснення від 26.06.2024р. за вих. № 06-24/6 з документами на підтвердження здійснення господарської операції та просило прийняти рішення про реєстрацію в ЄРПН податкової накладної № 39 від 23.06.2023р. (а.с.19-20).
Комісія ГУ ДПС у Волинській обл. прийняла рішення № 11330018/43960305 від 01.07.2024р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 39 від 23.06.2023р. в ЄРПН у зв'язку із ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку, а у графі «додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» відомості відсутні (а.с.18).
Позивач стверджує, що ним дотримано усіх вимог щодо формування та реєстрації податкової накладної, надано пояснення та додаткові документи на вимогу відповідача. Вважає, що йому протиправно відмовлено в реєстрації податкової накладної, у зв'язку з чим він звернувся із розглядуваним позовом до суду.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що квитанція від 13.07.2023р. про зупинення реєстрації податкової накладної № 39 від 23.06.2023р. не містить конкретного переліку документів, які платник податків повинен був подати до контролюючого органу для реєстрації в ЄРПН зазначеної податкової накладної.
Подані позивачем первинні документи відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту, узгоджуються між собою, у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність відображених у цих документах відомостей про господарську операцію. Передбачених законом підстав для позбавлення права позивача на реєстрацію спірної ПН в ЄРПН судом під час розгляду цієї справи не встановлено.
Суд також наголосив на тому, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.10.2023р. у справі № 380/4146/22, від 13.12.2023р. у справі №500/4191/22).
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН.
Сформовані судом першої інстанції висновки колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Пунктом 201.16 ст.201 ПК України (у редакції, чинній з 31.12.2017р.) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених КМ України.
Редакція п.201.16 ст.201 ПК України змінена на підставі Закону України № 2245-VIII від 07.12.2017р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році».
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону доручено КМ України до 01.03.2018р. визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
На час виникнення спірних відносин порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН регулюється постановою КМ України № 1165 від 11.12.2019р. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Відповідно до п.п.4, 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1165 від 11.12.2019р., у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно з п.п.6 і 7 цього Порядку у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
В разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Із наведеного слідує, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність:
1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;
2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
Згідно з п.10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1165 від 11.12.2019р., у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Згідно з п.3 цього Порядку податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до п.6 зазначеного Порядку у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення. У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.
Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення. За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.
Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п.7 вказаного Порядку).
Додатком 4 до наведеного Порядку затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Як слідує з обставин справи, рішенням ГУ ДПС у Волинській обл. № 13033 від 11.03.2024р. віднесено позивача ПП «Байден Авто» до переліку ризикових платників податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (правова підстава).
Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (додаток № 1 до згаданого Порядку) визначено, що платник податку відноситься до ризикових, якщо у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з додатком 4 до вказаного Порядку в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов'язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.
Проведення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку змінює правовий режим моніторингу реєстрації податкових накладних в ЄРПН, призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в ЄРПН.
Водночас, факт віднесення платника податків згідно рішення контролюючого органу до переліку ризикових платників податків автоматично не є підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, якщо в кожному конкретному випадку на вимогу контролюючого органу такий платник надасть первинні документи, які підтверджують операції, за наслідками якої складено податкові накладні по факту першої події, що мали місце, для їх реєстрації в ЄРПН.
Як установлено судом під час розгляду справи, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної слугувало те, що платник податків відповідає вимогам п.8 Критеріїв ризиковості платників податків.
Водночас, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної відсутня інформація, які саме документи слід було надати позивачу до контролюючого органу для реєстрації спірних податкових накладних, що фактично ставить платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих, на думку відповідача, ризиків.
При цьому, здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018р. в справі № 822/1817/18, від 21.05.2019р. в справі № 0940/1240/18.
Відповідно до п.5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019р., перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Наведена норма визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку.
Тобто, наданню підлягають лише ті документи, які безпосередньо стосуються предмета розгляду господарської операції, згідно якої оформлено податкову накладну.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відповідачем не було визначено вичерпного переліку документів, надання якого забезпечило б позивачеві можливість реєстрації податкової накладної.
Відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішень можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів.
Таким чином, невиконання відповідачами законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі № 822/1817/18.
Водночас, позивачем двічі подано повідомлення про надання пояснень та копій документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковою накладною № 39 від 23.06.2023р.
Сукупність наданих позивачем первинних документів виключає сумнів щодо реальності господарської операції, тому наданий пакет документів був достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Так, податкова накладна № 39 від 23.06.2023р. була складена за першою подією (дата відвантаження товарів). Відтак, для реєстрації податкової накладної позивач повинен підтвердити подію, яка зумовила формування податкову накладну саме цією датою (зокрема, надати договір поставки та документи, що засвідчують факт поставки товару; інші документи є допоміжними та дають змогу зрозуміти зміст взаємовідносин позивача та його контрагента).
З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2023р. між ПП «Байден Авто», який виступає продавцем, та ТзОВ «Доставка Логістик», який виступає покупцем, укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 40-06/23 (а. с. 29), предметом якого є транспортний засіб: марка та модель KOEGEL SN24, тип - напівпричіп тентований, рік випуску 2013, шасі № № НОМЕР_1 . Продаж транспортного засобу за домовленістю сторін вчиняється за 250668 грн. (сума без ПДВ 208890 грн., сума ПДВ 41778 грн). Платежі за транспортний засіб здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний розрахунковий рахунок продавця (пункти 2.1 - 2.2 договору). Транспортний засіб передається продавцем за актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 3.1 договору).
На виконання умов вказаного договору здійснено передачу транспортного засобу від продавця покупцю згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 23.06.2023р. (а.с.30) та складено видаткову накладну № РН-0000788 від 23.06.2023р. на суму 250668 грн., у тому числі ПДВ 41778 грн. (а с.31).
Контрагент здійснив оплату за поставлений товар: 27.05.2023р. на суму 200000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 157 (а.с.34) та 12.06.2024р. - на суму 50668 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 170 (а. с. 34 зворот).
Крім того, ПП «Байден Авто» надало документи, які підтверджують факт придбання позивачем у нерезидента «ARMADA TRADE LLC» товару «напівпричіп-самоскид REISCH RHKS 35/24 AP № W09106335DER30672»: контракт № 16/21-АТ від 30.09.2021 (а.с.25-26), інвойс від 30.05.2023р. (а.с.27), МД №23UA205150007210U3 від 02.06.2023 (а.с.28).
Представлені позивачем первинні документи відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту, узгоджуються між собою, у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність відображених у цих документах відомостей про господарську операцію. Передбачених законом підстав для позбавлення права позивача на реєстрацію спірної ПН в ЄРПН судом під час розгляду цієї справи не встановлено.
З огляду на зміст вказаних первинних документів, такі відомості співпадають з господарською операцією, за результатами якої вказані документи складені, та чітко відображають її суть та факт вчинення. Наданих позивачем доказів (договору, первинних документів бухгалтерського обліку та звітності, фінансових документів) достатньо для висновку про підставність складення податкової накладної № 39 від 23.06.2023р.
За таких обставин, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів щодо здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а також на факт подання таких документів контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу в реєстрації податкових накладних.
Рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
В розглядуваному випадку підставою для такої відмови у рішенні № 11330018/43960305 від 01.07.2024р. податковим органом визначено ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку, а у графі «додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» відомості відсутні.
Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Незважаючи на надіслані позивачем повідомлення та додані до нього первинні документи, Комісія ГУ ДПС у Волинській обл. прийняла оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної без зазначення мотивів неврахування поданих позивачем документів.
Відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, за умови, що інші документи підтверджують проведення господарської операції.
Тобто, відповідач ГУ ДПС у Волинській обл. формально зазначив причини для відмови у реєстрації податкової накладної в ЄРПН з посиланням на ненадання платником податку копій документів, наявність яких передбачено договором та/або законодавством, що є недопустимим.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем розглядуваної господарської операції, свідчили б про невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, а також підстав для відмови у реєстрації спірної податкової накладної.
Окрім того, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.
Тому за результатами розгляду цієї справи судом не сформовано висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, натомість, останнім здійснено оцінку наявності чи відсутності підстав для реєстрації податкових накладних.
Таким чином, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операцій, та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, останній не мав правових підстав для відмови позивачу в реєстрації податкової накладної.
При цьому, подані ПП «Байден Авто» для реєстрації податкових накладних документи відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підтверджують факт здійснення господарської операції та є достатніми для прийняття Комісією ГУ ДПС у Волинській обл. рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.
Матеріалами справи не спростовано того, що представлені позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарської операції по поданій податковій накладній. Документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Додатково колегія суддів враховує, що згідно фактичних обставин справи відповідачі в обґрунтування своєї позиції покликалися на ненадання позивачем переліку первинних документів, який наведений у вищевказаних актах.
Однак є цілком зрозумілим, що за різними господарськими операціями можуть складатися і різні первинні документи, а тому необхідність складання тих чи інших первинних документів та можливість їх подання податковому органу залежить перш за все від сутності господарських операцій.
Тому, стверджуючи про ненадання певних первинних документів, які зазначені у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, необхідно встановити, які саме первинні документи повинні складатися на підтвердження конкретних господарських операцій.
Однак відповідачі при прийнятті спірних рішень такого аналізу не здійснили.
Між тим, позивачем під час судового розгляду представлено всі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення розглядуваної господарської операції.
Відтак, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також враховуючи те, що відповідні документи були надані контролюючому органу, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що в останнього не було достатніх підстав для відмови у проведенні реєстрації спірної податкової накладної.
При цьому, зупинення реєстрації господарських операцій не повинно підміняти документальну перевірку платника податків, тому висновки комісії контролюючого органу за результатами вивчення поданих платником для реєстрації податкових накладних документів повинні обмежуватися лише попередньою оцінкою наявних первинних документів стосовно господарської операції; повний контроль господарської операції здійснюється контролюючим органом під час проведення документальної перевірки виконавця (постачальника) та замовника (покупця) у порядку, встановленому законом.
Аналіз спірної податкової накладної свідчить про її відповідність тим вимогам, які до неї висуваються у п.201.1 ст.201 ПК України та у наказі Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015р. «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», і відповідачі не вказують на наявність будь-яких недоліків форми та змісту зазначених накладних.
Податкова накладна № 39 від 23.06.2023р складена по першій події, а саме за результатами відвантаження товару.
Оскільки для виникнення податкового зобов'язання з ПДВ достатньо настання однієї з подій, то обов'язок продавця виписати і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на відповідну суму ПДВ, кореспондує з правом контролюючого органу вимагати у платника ПДВ ту документацію, яка підтверджує настання саме такої події, а не обох подій одночасно.
У випадку відвантаження товару/надання послуг на адресу продавця/замовника, то документами, достатніми для підтвердження такої операції, будуть видаткові накладні, акти виконаних робіт, а також відповідні договори, що підтверджують наявність правових підстав для поставки товару.
Отже, саме названі документи можуть вважатися необхідною передумовою для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.
Отже, за наведених обставин спірне рішення № 11330018/43960305 від 01.07.2024р. про відмову в реєстрації податкової накладної № 39 від 23.06.2023р. в ЄРПН є протиправним та підлягає до скасування.
Застосовуючи такий спосіб відновлення прав позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до ЄРПН визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010р.
Зокрема, пунктом 19 цього Порядку визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Відповідно до п.20 вказаного Порядку у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, нормами чинного законодавства України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної або визначення в судовому рішенні конкретної дати, яку слід вважати датою реєстрації або скасування реєстрації податкової накладної.
Частиною другою ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. the United Kingdom), пп. 2836. Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia». заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-П)».
За усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Відповідачі не наділені повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Отже, підсумовуючи викладене в розрізі наведених доводів апелянта, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У розглядуваних випадках позивач був позбавлений можливості надати ґрунтовні пояснення і підтверджуючі документи на виконання вимог постанови КМ України № 1165 від 11.12.2019р., яка передбачала перелік документів для аналізу, оскільки не володів повною інформацією про підстави для зупинення реєстрації податкових накладних.
З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків чи підстави для зупинення реєстрації.
Водночас, позивач представив на розгляд податкового органу достатню кількість первинних документів, що дозволяє встановити зміст проведеної операції, через що в останнього не було достатніх підстав для відмови у реєстрації податкової накладної № 39 від 23.06.2023р.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою Адвокатського об'єднання /АО/ «Бона Фіде», отриманою в суді першої інстанції, в загальному розмірі 4000 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивача представлено:
договір про надання правової допомоги № 17/12-24 від 17.12.2024р. (а.с.38-39);
детальний опис робіт (наданих послуг) станом на 23.12.2024р. (а.с.40);
рахунок на оплату № 57 від 17.12.2024р.(а.с.41);
платіжну інструкцію № 1832 від 20.12.2024р. (а.с.42);
акт надання послуг № 135 від 17.12.2024р. (а.с.43).
Отже, надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу саме в розглядуваній адміністративній справі.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
Із змісту рішення суду слідує, що зменшуючи розмір відшкодування витрат на правову допомогу суд провів аналіз наданих послуг, а також врахував складність справи, її значення для сторін, витрачений час адвоката та обсяг наданої правової допомоги.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки суд першої інстанції із врахуванням всіх обставин справи визначив дійсний розмір витрат на правову допомогу адвоката в сумі 2000 грн., який є співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді надання правової консультації, підготовки позову та додатків до нього; інші наведені види послуг не можна вважати видами адвокатської діяльності відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Волинській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2025р. в адміністративній справі № 140/14916/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Волинській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 19.01.2026р.