19 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6707/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/6707/25 (головуючий суддя І-ї інстанції - Букіна Л.Є.) за позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 28.02.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до 3 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку з ним при звільненні, а саме не нарахування та не виплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 01.12.2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 29 січня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати відповідача виплатити йому середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 01.12.2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 29 січня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не нарахування та не виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язано 3 Державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.12.2021 року по 28.01.2025 року у розмірі 206157,21 грн..
Визнано протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку, з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 по 01.12.2021, виплаченої 29.01.2025 року.
Зобов'язано 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 по 01.12.2021, виплаченої 29.01.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.
В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції ухвалив необґрунтоване, незаконне рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що порядок проходження служби у Державній службі України з надзвичайних ситуацій урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність, а тому на рядовий та начальницький склад служби цивільного захисту, які проходять службу у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, утвореній відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється. Вважає, що індексація перерахована відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі №160/20153/24 на остаточний розрахунок при звільненні не впливає. Зазначено, що відповідач не ухилявся від виконання рішення суду, а ст.117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Скаржник вважає, що оскільки при нарахуванні та виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, норми КЗпП не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Позивач відзив на скаргу не подавав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. та суддя Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач до 01.12.2021 року проходив службу цивільного захисту у 3 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року у справі 160/20153/24, яке набрала законної сили 19.12.2024 року, зобов'язано 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області:
нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;
нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2021 із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.
На виконання вказаного вище судового рішення, 29.01.2025 року відповідачем на картковий рахунок позивача виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 195229,35 грн..
Вважаючи, що у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення відповідачем затримано розрахунок при звільненні, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з 01.12.2021 року по день фактичного розрахунку 29.01.2025 року та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок з позивачем у зв'язку зі звільненням проведено 29.01.2025 при виключенні зі списків з 01.12.2021 року, а тому з відповідача слід стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.12.2021 року по 18.07.2022 за затримку терміном 229 календарних дні, а період з 19.07.2022 по 28.01.2025 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки несвоєчасне нарахування та виплата частини грошового забезпечення позивача відбулось у зв'язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, що встановлено судовим рішенням, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини індексації грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.
Водночас, такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 320/1263/19.
Апеляційний суд зазначає, що оскільки ухвалення судового рішення про зобов'язання роботодавця нарахувати та виплатити кошти, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №520/80/20.
Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України (в редакції на час звернення позивача до суду та на час прийняття судового рішення) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Вказана стаття 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022 року діє з 19.07.2022 року.
Таким чином, не проведення відповідачем виплати позивачу індексації грошового забезпечення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем (виплата індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у розмірі 195229,35 грн.) у зв'язку зі звільненням проведено 29.01.2025.
Вказана обставина підтверджена матеріалами справи та сторонами не заперечується.
Відтак, наведені вище обставини, як і доводи відповідача, не спростовують наявності бездіяльності, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що індексація перерахована відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі №160/20153/24 на остаточний розрахунок при звільненні не впливає.
Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.
Колегія суддів такі доводи апелянта до уваги не приймає з огляду на викладене вище та зазначає, що оскільки позивач був звільнений у 2021 році, тобто правовідносини щодо виплати в повному розмірі розрахунку при звільнені виникли до змін в ст.117 КЗпП України, (які набули чинності з 19.07.2022 року), то є можливим застосувати правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 щодо дотримання судом, який розглядає спір про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, принципів розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування, та зменшення за певних умов розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 року по справі № 440/6856/22 викладено правові висновки, згідно яких до правовідносин, які виникли/тривали до 19 липня 2022 року, положення статті 117 КЗпП застосовуються таким чином, що середній заробіток з роботодавця стягується на користь працівника за весь час затримки розрахунку при звільненні, без обмеження строком, з урахуванням принципу співмірності; до правовідносин, які виникли з 19 липня 2022 року, положення статті 117 КЗпП застосовуються таким чином, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні виплачується працівникові не більше ніж за шість місяців без зменшення його розміру.
Судом першої інстанції визначено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню на користь позивача, у загальному розмірі 206157,21 грн., яка визначена як сума коштів у розмірі 114309,93 грн (за період з 02.12.2018 року по 18.07.2022 року) та 91 847,28 грн (за період з 19.07.2022 по 28.01.2025, не більше шести місяців).
Колегія суддів зазначає, що обчислення середнього заробітку проведено судом першої інстанції правомірно та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середнього заробітної плати» (далі по тексту - Порядок №100).
Порядок розрахунку та розмір визначеного судом середнього заробітку за час розрахунку, а також рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/6707/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/6707/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко