19 січня 2026 року м. Дніпросправа № 340/8177/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року в адміністративній справі №340/8177/24 (головуючий суддя першої інстанції - Пасічник Ю.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10 червня 2024 року № 111750001946 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України і Кіровоградській області зарахувати мені ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудове знижки НОМЕР_1 від 05.01.2000 року, а саме: 09.07.1981 року та в подальшому з 18 листопада 1997 року по 01 квітня 2000 та в подальшому по 31 грудня 2003 року. З 01 березня 2004 року по 31.03.2005 року та 10 листопада 2008 року по 05 листопада 2009 рок та повторно розглянути мою ОСОБА_1 заяву від 16.04.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням архівних довідок про заробітну плату від 08 квітня 2024 року № 158, 159, 160, 161, 162, 163, 154,165, 166, 167 виданих архівом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10 червня 2024 року № 111750001946 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.01.2000 року, а саме: 09.07.1981 року та в подальшому з 18 листопада 1997 року по 01 квітня 2000 та в подальшому по 31 грудня 2003 року. З 01 березня 2004 року по 31.03.2005 року та 10 листопада 2008 року по 05 листопада 2009 рок та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням архівних довідок про заробітну плату від 08 квітня 2024 року № 158, 159, 160, 161, 162, 163, 154,165, 166, 167 виданих архівом.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що прийняте ним рішення про відмову позивачу у призначені пенсії за віком прийнято відповідно до норм діючого законодавства. Вважає, що за поданими документами до страхового стажу позивача були зараховані всі наявні у нього періоди. Відповідно до наявного страхового стажу у позивача відсутній необхідний стаж та вік, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , в березні 2024 року досягла 60-ти річного віку (а.с.15,16).
В червні 2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
За результатами розгляду заяви та доданих документів відповідачем прийнято рішення від 10 червня 2024 року № 111750001946 про відмову у призначенні пенсії за віком, яке мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
За змістом рішення страховий стаж визнаний відповідачем становить 16 років 6 місяців 27 днів, але при цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з липня 1981 року по грудень 2000 року, згідно акту зустрічної перевірки №1100-1002-1/2530 від 21.05.2024 року та архівних довідок №158-№167, оскільки наявні скорочення імені по батькові особи. Право на призначення пенсії заявниця набуде після досягнення 65 років з 08.03.2029 року (а.с.31).
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач оскаржив таку відмову до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII).
Згідно із пунктом «а» статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Правові відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (п. «а»); час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (п. «ж»).
У відповідності до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та не потребує додаткових відомостей у разі наявності відповідних записів у ній.
Як встановлено судом першої інстанції, в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 зазначено, що в період з 09.07.1981 року по 31.12.2000 року позивач була працевлаштована та виконувала роботу в Капітанівському бурякорадгоспі (в подальшому КСП «Лан», СТОВ «Світанок») загальний стаж роботи за вказаний період становить 22 роки 5 місяців 23 дня (а.с.18-20).
Крім того, протягом вказаного періоду позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною, що підтверджується довідкою від 29.03.2024 №148 (а.с.32).
Натомість відповідачем вказаний період роботи не зарахований до страхового стажу через недоліки у архівних довідках № 158, 159, 160, 161, 162, 163, 154,165, 166, 167 - наявні скорочення імені по батькові особи (а.с.21-30).
Проте, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що трудова книжка містить записи (7-12) про працевлаштування та виконання роботи з 01.03.2004 року по 31.03.2005 року ТОВ «Агроконтракт-Н», ПП «Новомиргород-Агропродукт», що в цілому складає 1 рік 1 місяць 0 днів та з 10.11.2008 року по 05.11.2009 року одержання допомоги по безробіттю в Новомиргородському РЦЗ, що в цілому складає 11 місяців 5 днів.
З урахуванням наведеного, згідно записів в трудовій книжці загальний страховий стаж становить: 22 роки 5 місяців 23 дня + 1 рік 1 місяць 0 днів + 11 місяців 5 днів = 24 роки 05 місяців 25 днів.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно не враховано періоди роботи позивача зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , а тому позов належить задовольнити повністю.
Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що можливі недоліки чи неточності при заповненні трудової книжки позивачки, під час оформлення документації із заробітної плати працівників допущені роботодавцем, не можуть покладати додатковий тягар відповідальності на позивача через відсутність (недоведеність) його вини у вказаних правовідносинах.
Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року в адміністративній справі №340/8177/24 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року в адміністративній справі №340/8177/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко