19 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12220/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в адміністративній справі №160/12220/25 (головуючий суддя першої інстанції - Прудник С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 28.04.2025 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровський області від 08.04.2025 року №124050005716 про відмову у призначенні їй пенсії;
- зобов'язати від 08.04.2025 року №124050005716в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 08.04.2025 року №124050005716.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2025 року щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що подана позивачем заява про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не підлягає задоволенню, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж та первинні документи для призначення пенсії за вказаним нею періодом.
Позивач відзив на скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 звернулась 01.04.2025 року через веб-портал до Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява та долучені до неї документи за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого №124050005716 від позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону №1058, оскільки заявник не набула необхідного страхового стажу. Так, у вказаному рішенні вказано: дата народження позивача є ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вік заявниці 61 рік 05 місяців 13 днів. Страховий стаж особи становить 22 роки 08 місяців 08 днів.
Також рішенні вказано, що при повторному зверненні через веб-портал до заяви про призначення пенсії за віком заявницею надано чорно-білу копію трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1982 року, яку неможливо ідентифікувати як оригінал та прийняти до розгляду.
Також, відповідачем не були враховані наступні періоди трудового стажу позивача: з 05.08.1982 року по 19.08.1983 року - робота на посаді лаборанта у Старобільському заводі ЗЦМ; з 05.08.1985 року по 28.02.1989 року - медична сестра в Алергологічному відділенні Ворошиловградської обласної клінічної лікарні; з 10.03.1989 року по 12.11.1994 року - медична сестра в здравпункті шахти «Ворошиловградська-1» (с. Ювілейний), що підтверджено формою РС-право.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії та не зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, позивач оскаржила таку відмову до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Згідно із частиною першою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Абзацами 1 та 2 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 за №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637.
Статтею 62 Закону №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пункт 2.23 Порядку № 22-1 визначає, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. До заяви, поданої в електронній формі через веб-портал, додаються скановані копії оригіналів документів.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на веб-порталі (абзац четвертий пункту 1.8 розділу I Порядку № 22-1).
Зі змісту наведеного слідує, що при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення виплати пенсії, заявник подає відповідну заяву разом із переліком документів, який передбачений Порядком №22-1. Особа, яка звертається за пенсією повинна подати до пенсійного органу документи про стаж в оригіналі, проте, у разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Як встановлено судом першої інстанції, у спірному рішенні відповідача зазначено, що пенсійним фондом не враховано до стажу періоди роботи згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки позивачем надано лише чорно-білу копію, які неможливо ідентифікувати, як оригінал.
Відповідно до матеріалів справи наявна копія трудової книжки НОМЕР_1 , яку позивачем було надано пенсійному органу для призначення пенсії за віком, та вбачається, що копія трудової книжки НОМЕР_1 завірена Щастинською міською лікарнею Новоайдарського району Луганської області, тобто адміністрацією підприємства за місцем останньої роботи позивача.
Так, судом першої інстанції обґрунтовано враховано доводи позивача про те, що згідно із паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області від 11.01.1996 року, місце реєстрації позивача: АДРЕСА_1 . У день повномасштабного вторгнення РФ в Україну - 24.02.2022 року будинок позивача було знищено внаслідок ракетної атаки. У цей момент оригінал трудової книжки знаходився за місцем проживання та був знищений.
Отже, відповідно до пункту 2.23 Порядку № 22-1 вбачається, що позивач має право подати копію трудової книжки, але така книжка має бути завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
З урахуванням наведеного, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем надано до суду оригінал довідки за формою ОК-5, якою підтверджено відомості про сплачені за позивача роботодавцем страхові внески, що в свою чергу підтверджує записи в трудовій книжці (а.с.33-36).
За наведених обставин, позивачем не порушено пункт 2.23 Порядку № 22-1 через неподання трудової книжки в оригіналі.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.04.2025 року щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в адміністративній справі №160/12220/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в адміністративній справі №160/12220/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко