15.01.2026 Єдиний унікальний № 371/1921/23
провадження № 1-кс/371/26/26
15 січня 2026 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миронівка згідно протоколу автоматичного розподілу заяву про відвід судді ОСОБА_6 ,
15 січня 2026 року в провадження судді Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшов протокол автоматизованого розподілу з назвою суттю судової справи та категорією справи про відвід судді, в рамках клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом встановлено, що в провадженні слідчого судді ОСОБА_6 перебуває клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР, №12023111220000388 від 21.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.383, ч.1 ст.190, ч.2 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_5 .
Судом було направлено запит до слідчого судді ОСОБА_6 з наданням матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12023111220000388 від 21.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.383, ч.1 ст.190, ч.2 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_5 .
Перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 заявив, що відвід слідчому судді ОСОБА_6 він не заявляв. В той же момент повідомив суд що в нього є сумніви у безсторонності слідчого судді ОСОБА_6 , оскільки вона є на відео, які він викладав в мережу «Youtube», і вона сама собі повинна заявити самовідвід.
Письмових заяв про відвід чи самовідвід слідчого судді ОСОБА_6 до суду не надходило.
Відповідно до положень ч.1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ст. 75 КПК України обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні включають в себе в тому числі й наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Незважаючи на відсутність письмових заяв про відвід судді суд вважає, що такі висловлювання підозрюваного створюють підстави саме для розгляду заяви відвід судді ОСОБА_6 .
Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
В силу змісту статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими Резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 pоку визнається як основоположний принцип надання в рівній мірі кожній особі права на розгляд її справи, що пов'язана зі встановленням її прав та обов'язків, а також з питанням її винуватості у скоєнні кримінального злочину, незалежним судом, на засадах справедливості та безсторонності, на відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку, беручи до уваги те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві, нижченаведені принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони адресовані суддям для використання як інструкції, а також судовим органам для використання як базових принципів регламентації поведінки суддів. Крім того, вони покликані сприяти кращому розумінню та підтримці здійснення правосуддя з боку представників виконавчої та законодавчої влади, адвокатів та суспільства в цілому.
Згідно п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).
Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58).
Враховуючи викладене, слід відмітити, що зазначені сумніви підозрюваного у безсторонності слідчого судді ОСОБА_6 жодним чином не пов'язані з порушенням кримінально-процесуального законодавства, Європейської конвенції з прав людини та Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому не може викликати сумнів в неупередженості слідчого судді Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_6 .
Незгода із рішеннями слідчого судді можуть бути оскарженими до апеляційної інстанції, або ж під час підготовчого провадження у суді.
Таким чином, дослідивши матеріали справи суд вважає, що доводи підозрюваного ОСОБА_5 , висловлені ним під час судового засідання є необґрунтованими, а тому відвід слідчому судді таким, що не підлягає задоволенню.
Крім, того підозрюваний ОСОБА_5 повідомив, що адвокат ОСОБА_4 не є його захисником. Такі твердження підозрюваного не відповідають дійсності з огляду на наступне.
Відповідно до ст.45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, представництво інтересів юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Відповідно до ст.49 КПК України залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням. Зокрема слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до доручення для надання безоплатної правової вторинної правничої допомоги від 14.01.2026 року серії №4-10-2026-000122 за повідомленням заступника начальника СВ ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 на підставі наказу директора центру призначено захисника ОСОБА_4 , який був і в судовому засіданні.
Підозрюваний ОСОБА_5 заявляв, що він відмовлявся від цього захисника. Просив залучити захисників із м.Фастова та м.Києва. Контактних даних інших захисників не надав.
Відповідно до ч.3 ст. 54 КПК України відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Тому суд вважає, що повноважений захисник наданий Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_4 приймав участь у судовому засіданні.
Крім того, підозрюваний заявив клопотання про застосування до ного фізичного насилля з боку працівників поліції.
Відповідно до ч.2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Відповідно до ч.6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву.
Отже фіксування застосування до особи фізичного насилля та розгляд відповідних заяв належить виключно до компетенції слідчого судді, повноваження якого суддя ОСОБА_1 не здійснює і яким не є.
Тому на клопотання ОСОБА_5 про застосування до нього фізичного насилля роз'яснюється, що суддею ОСОБА_1 воно не розглядається по суті, а здійснюється перевірка підстав, що виключають можливість розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_6 , що в той же час не позбавляє його можливості подати відповідні клопотання слідчому судді, на розгляді якого перебуває клопотання про застосування запобіжного заходу.
Крім того, суд зазначає, що оцінка певних процесуальних дій та рішень головуючого судді може бути надана виключно у встановленому процесуальному порядку судами вищих інстанцій.
Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, статтею 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, п.1.1 Бангалорських принципів, статтею 55 Конституції України, статтею 15 Кодексу суддівської етики, статтями 34, 54, 75, 78, 80, 81 КПК України, суд
В задоволенні відводу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_6 - відмовити.
Матеріали справи 371/1921/23, провадження 1-кс/317/15/26 повернути слідчому судді ОСОБА_6 .
Продовжити розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР, №12023111220000388 від 21.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.383, ч.1 ст.190, ч.2 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_5 слідчим суддею Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлено 19.01.2026 року