19 січня 2026 року Справа № 580/13787/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в особі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/13787/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ не зазначає) Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 08356179) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, постановив ухвалу.
15.12.2025 вх. №62516/25 позивач у позовній заяві просить (редакція від 14.01.2026 за вх.№1987/26):
- визнати протиправними дії Гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 щодо неналежного вивчення та неврахування медичних документів (висновку травматолога від 05.12.2025 та рентгенографії від 20.11.2025) під час прийняття довідки №2025-1129-0917-5700-7;
- визнати протиправною та скасувати довідку ВЛК №2025-1129-0917-5700-7 від 10.12.2025;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (Відповідач-2) розглянути скаргу та прийняти рішення про проведення контрольного медичного огляду у закладі охорони здоров'я МОУ з обов'язковим врахуванням наявних документів про необхідність операції.
Ухвалою суду від 19.12.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання: обгрунтуванням змісту і характеру порушеного права позивача обраним відповідачем у межах адміністративної процедури, редакції позовної заяви із належним чином оформленою інформацією про процедуру здійснену/ не здійснену відповідачем; надання до суду оскаржуваного індивідуального акта.
14.01.2026 вх.№1987/26 позивач надав до суду клопотання про витребування доказів на виконання ухвали суду, просив витребувати у Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії протоколу засідання ВЛК від 10.12.2025 та картки обстеження та медичного огляду солдата ОСОБА_1 , проте Гарнізонна ВЛК в/ч НОМЕР_2 та/або інша ВЛК не є учасником справи, не конкретизований заклад охорони здоров'я МОУ.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.19 КАС України у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (пункт 9 частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024).
ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Усупереч вимог п.4,5,9 ч.5 ст.160 КАС України позивач не обґрунтував зміст і характер порушеного права у спірних правовідносинах. Позивач не обґрунтував протиправності індивідуального акта ВЛК №2025-1129-0917-5700-7 від 10.12.2025 у контексті дотримання процедур, не враховує можливість оскарження постави як індивідуального акта та не зазначає ознак індивідуального акта ухваленого ВЛК, яка не визначена учасником спору як суб'єкт владних повноважень (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Під час тлумачення термінопоняття “вимога» має враховуватися, крім предмета та підстав позову, також суб'єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Навіть за умови пред'явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача необхідно визначати окремо (висновки ВС у справі № 758/5118/21).
Про категорію спорів, в яких заявник обрав неефективний (передчасний) спосіб захисту за наявності альтернативного ефективного способу захисту йдеться в огляді судді ВС “Про позови, що не підлягають судовому розгляду» (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/698849/).
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише у межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у від 13.06.2018 у справі №806/526/16.
Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах.
Відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 р. № 2073-IX (далі - Закон № 2073) адміністративний орган розглядає і вирішує справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція) (ч.1 ст.21 Закону № 2073).
Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій. Принцип “належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною ( ОСОБА_2 . Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей / https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/standart-dokazuvannya-vnutrishne-perekonannya-chi-balans-virogidnostey.html).
Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов'язок визначитися з предметом спору.
В ухвалі від 19.01.2026 про повернення заяви про забезпечення позову суд вказав про позицію щодо довідки.
Позивач не повідомляє про досудове врегулювання спору щодо розгляду якої саме скарги у якій процедурі, тому позовні вимоги мають бути сформульовано зрозуміло з обгрунтуванням порушеного права обраними відповідачами.
Позивач обрав відповідачем Військову частину НОМЕР_2 , проте вимоги саме до цього адміністративного органу не сформував, позаяк комісія ВЛК є іншим адміністративним органом.
Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX).
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).
Згідно з частиною 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Керуючись статтями 2, 44, 45, 121, 160, 161, 169, 241-243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити строк для усунення недоліків за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви додатково п'ять днів з дати отримання копії ухвали.
Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтуванням змісту і характеру порушеного права позивача кожним із обраних відповідачів, редакції позовної заяви із належним чином оформленими позовними вимогами в контексті ст. 5 КАС України до суб'єктів публічної адміністрації як адміністративних органів.
Роз'яснити ОСОБА_1 про неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.1, ч.4 ст.45 КАС України).
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала складена, підписана 19.01.2026.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА