16 січня 2026 року справа № 580/4640/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0001357-59-2320-UA710601170000092613 від 17.07.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік у сумі 30 264,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0001359-59-2320-UA710601170000092613 від 17.07.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2022 рік у сумі 98 358,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0001361-59-2320-UA710601170000092613 від 17.07.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2023 рік у сумі 101 318,00 грн.
Обгрунтовуючи позовну заяву, представник вказав, що 17.07.2024 ГУ ДПС у Черкаській області винесено спірні податкові повідомлення-рішення щодо ОСОБА_1 на загальну суму 230 006,40 грн. Зазначив, що спірна нерухомість - адмінкорпус № 3 площею 1008,8 кв.м у м. Монастирище є будівлею промисловості, що використовується у підприємницькій діяльності. Відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 ПК України такі об'єкти не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Також податковий орган не врахував, що позивач має статус багатодітної матері. Крім того, майно набуте у шлюбі з ОСОБА_2 , який є учасником бойових дій та якому належить 1/2 частка майна згідно з СК України, що передбачає додаткові пільги. Крім того, в ППР не вказано ставку податку та відсутні посилання на відповідні рішення місцевої ОТГ, якими така ставка затверджена. Вважає, що враховуючи невірне визначення об'єкта оподаткування та ігнорування встановлених законом пільг, спірні ППР підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до суду 26.05.2025, зазначив, що ОСОБА_1 єдина власниця нежитлової будівлі площею 1008,8 кв. м на АДРЕСА_1 . Її чоловік ОСОБА_2 не є співвласником ні будівлі, ні землі під нею. ГУ ДПС нарахувало ОСОБА_1 податок на нерухоме майно за 2021-2023 роки та сформувало спірні ППР від 17.07.2024. Пільги з податку на нерухомість встановлюються місцевими радами (пп. 266.4.2 ПК України). Згідно з рішеннями Монастирищенської міської ради 100% пільга надається безпосередньо учасникам бойових дій. Оскільки пільги для багатодітних батьків або членів сімей УБД рішеннями ради не передбачені, підстави для їх надання ОСОБА_1 відсутні. Відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 ПК України, будівлі промисловості (код 125) не оподатковуються лише за умови їх використання власником у господарській діяльності за секціями B-F КВЕД та без здачі в оренду. Оскільки види діяльності ОСОБА_1 як ФОП не належали до секцій B-F, зазначена податкова пільга на її нежитлову будівлю не поширюється. З указаний підстав просив відмовити у задоволенні позову.
З'ясувавши доводи сторін, викладені у заявах по суті, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 03.04.2007 по 28.02.2025 була зареєстрована як фізична особа - підприємець та перебувала на обліку як платник податків. Основний вид діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Інші види діяльності: 68.31 Агентства нерухомості; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) є власником нежитлової будівлі - частина приміщень будівлі Адмінкорпусу № 3 (будівлі та споруди підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), площею 1008,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
17.07.2024 Головне управління ДПС у Черкаській області відповідно до п. 266.7 ст. 267 ПК України та вимог ст. 102 ПК України провело обчислення сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові (звітні) періоди 2021, 2022 та 2023 роки та прийняло податкові повідомлення-рішення № 0001357-59-2320-UA71060170000092613 на суму 30 264,00 грн; № 0001359-59-2320-UA71060170000092613 на суму 98 358,00 грн; № 0001361-59-2320-UA71060170000092613 на суму 101 384,40 грн.
Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач в особі свого представника звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки запроваджено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набув чинності з 01.01.2015.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.
За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
У спірних правовідносинах предметом розгляду є правомірність винесення Головним управлінням ДПС у Черкаській області податкових повідомлень-рішень від 17.07.2024 № 0001357-59-2320-UA71060170000092613, № 0001359-59-2320-UA71060170000092613, № 0001361-59-2320-UA71060170000092613, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021, 2022 та 2023 роки у сумі 230 006,40 грн.
При цьому, суть цього публічно-правового спору зводиться до перевірки доводів позивача про те, що належне їй на праві власності майно відповідає ознакам вимоги пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а отже позивач має право на податкову пільгу та звільняється від обов'язку щодо нарахування та сплати ПНМ.
Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - частина приміщень будівлі Адмінкорпусу № 3 (будівлі та споруди підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), площею 1008,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України)
Згідно з частиною першою підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже відповідно до змісту підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, не підлягає нарахуванню на об'єкт нерухомості за одночасної наявності трьох обов'язкових умов:
1) таким об'єктом нерухомості мають бути будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
2) такий об'єкт нерухомості має використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;
3) такий об'єкт нерухомості не повинен здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Щодо віднесення спірного об'єкту нерухомого майна - частина приміщень будівлі Адмінкорпусу № 3 (будівлі та споруди підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), площею 1008,8 кв. м, яка розташована за адресою: вул. Соборна, буд. 122-К, м. Монастирище, Уманський р-н, Черкаська обл, до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, суд врахував таке.
Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі ДК БС) затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 та є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Такий Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 був чинний до 01.01.2024, оскільки пунктом 2 наказу Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» скасовано національний класифікатор ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд», затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.
Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.98 № 971 «Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року».
ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів.
До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.
Одиницею класифікації в класифікаторі в основному є окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). Для комплексних будівель, що складаються з декількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо.
Отже згідно вказаного класифікатора, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Так, класифікація будівель та споруд містить код 125 «Будівлі промислові та склади», який містить код 1251 «Будівлі промислові», який включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.
Код 1251 «Будівлі промислові» містить такі підкатегорії: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Верховний Суд в постанові від 28.05.2020 у справі № 826/1338/17 зазначив, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Національний класифікатор України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 прийнято та надано чинності на підставі наказу Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457.
Так, класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.
Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.
Об'єктами класифікації у КВЕД є види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкти), що їх на вищих рівнях класифікації групують у галузі.
Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Переробна промисловість - усі види економічної діяльності, віднесені до секції C «Переробна промисловість». До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво. Використання машин і устатковання для виконання економічної діяльності характерне не тільки для секції C.
Згідно структурної класифікації видів економічної діяльності у секції С Переробна промисловість є виробництво скла та виробів зі скла, що міститься в розділі 23 «Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції».
Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Як визначено підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України основна діяльність суб'єктів господарювання, які використовують об'єкт нерухомості за призначенням у господарській діяльності, має класифікуватися у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, а саме: B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Суд встановив, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД - 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».
Так, код 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» входить до секції L «Операції з нерухомим майном».
Таким чином, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основні види діяльності ОСОБА_1 за період з 03.04.2007 по 28.02.2025 не належали до секцій B-F КВЕД.
Тому, оскільки діяльність позивача не відповідає визначеним законом критеріям промислового виробництва, належна їй нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом оподаткування на загальних підставах, а правові підстави для застосування вказаної пільги відсутні.
Крім того, позивач не надала суду доказів здійснення господарської діяльності як суб'єкта господарювання, як визначено вимогами пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, позивач не надала доказів того, що здійснює господарську діяльність як суб'єкт господарювання у розумінні вимог податкового законодавства, оскільки нею не було надано відповідних доказів на підтвердження зворотного. Враховуючи зазначене, здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 на зазначеному об'єкті не підтверджується.
Таким чином, позивач, наполягаючи на наявності у неї пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не підтвердила факту безпосереднього використання нею зазначеного вище об'єкту нерухомості у власній господарській діяльності.
Що стосується третьої умови, за якої податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, підлягає нарахуванню лише на об'єкт нерухомості, який не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку, то з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами в цій частині відсутній, позаяк відсутня податкова інформації щодо здачі ФОП ОСОБА_1 в оренду, лізинг іншим суб'єктам господарювання спірного об'єкта оподаткування.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Виходячи із системного тлумачення норм ПК України, необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об'єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об'єкти за функціональним призначенням.
Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 440/359/20 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховується судом.
За таких встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Таким чином суд вважає, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 17.07.2024 № 0001357-59-2320-UA71060170000092613, № 0001359-59-2320-UA71060170000092613, № 0001361-59-2320-UA71060170000092613.
Посилання представника позивача на те, що позивач має пільги при нарахуванні податку на нежитлову нерухомість як фізична особа, яка виховує трьох і більше дітей віком до 18 років, та як дружина учасника бойових дій, то суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Рішеннями Монастирищенської міської ради від 18.06.2020 № 43-2 «Про встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та від 08.07.2021 № 7-1/VIII «Про встановлення місцевих податків та зборів в межах Монастирищенської міської територіальної громади» для фізичних осіб встановлені наступні пільги, передбачені пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України: «100 відсотків суми податкового зобов'язання за рік на об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності учасників бойових дій, в тому числі учасників АТО та членів сімей загиблих учасників АТО, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС».
Аналіз рішень Монастирищенської міської ради № 43-2 та № 7-1/VIII свідчить, що пільга у розмірі 100% надається лише власникам майна зі статусом УБД або ліквідатора ЧАЕС. З огляду на те, що норми місцевого законодавства не містять положень про пільги для багатодітних родин чи дружин учасників бойових дій, то суд вважає, що нарахування податку ОСОБА_1 за 2021- 2023 роки згідно зі спірними ППР від 17.07.2024 здійснено у повній відповідності до вимог ст. 266 ПК України.
Щодо посилання представника позивача на те, що об'єкт оподаткування є спільною сумісною власністю подружжя, а чоловік позивача ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій і право на 100% пільгу, суд зазначає наступне.
Суд врахував, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав, одноосібним власником нерухомості є саме ОСОБА_1 . Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні особи, які є власниками об'єктів нерухомості. Пільга, передбачена рішенням Монастирищенської міської ради, має персональний характер і надається саме власнику - учаснику бойових дій. Статус члена сім'ї особи, яка має право на пільгу, не звільняє зареєстрованого власника від сплати податку.
Щодо твердження представника позивача, що у ППР не вказано ставку податку та відсутні посилання на відповідні рішення місцевої ОТГ, якими така ставка затверджена, то суд зауважує, що з матеріалів спарви вбачається, що суми податку обчислені у порядку, визначеному пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, виходячи із загальної площі об'єкта нежитлової нерухомості та відповідно до ставки податку та пільг з податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, які встановлені рішеннями Монастирищенської міської ради від 18.06.2020 № 43-2 «Про встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (рішення чинне у 2021 році - ставка податку становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування) та від 08.07.2021 №7-1/VIII «Про встановлення місцевих податків та зборів в межах Монастирищенської міської територіальної громади» (рішення чинне у 2022 та 2023 роках - ставка податку становить 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов'язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконав та довів правомірність та законність його рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО