Справа №295/500/26
1-кс/295/381/26
15.01.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим, та додані до неї матеріали, -
До слідчого судді надійшла вказана скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_4 від 13.12.2025 про відмову у визнанні заявника потерпілим у кримінальному провадженні №62025240020008424 від 27.11.2025.
В обґрунтування скарги зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною та передчасною, такою, що порушує процесуальні права скаржника.
15.01.2026 ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Слідчий в судове засідання не з'явився.
Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; розумність строків, тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Нормами ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, зокрема, можливість оскарження виключно рішення слідчого, прокурора, про зупинення досудового розслідування (п. 2 ч. 1ст. 303 КПК України), рішення слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України), рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потерпілим (п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України), рішення слідчого, прокурора при застосуванні заходів безпеки (п. 6 ч. 1 ст. 303 КПК України), рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій (п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України), рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу (п. 8 ч. 1 ст. 303 КПК України).
У частині 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування.
Зокрема, згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчому судді підлягає оскарженню бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством (Лист ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 "Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування").
В іншому випаду, у відповідності до положень п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, особа наділена правом оскаржити рішення слідчого чи прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні
Стаття 220 КПК України передбачає порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування.
Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Згідно ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається, зокрема, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого м. Хмельницькому, перебуває кримінальне провадження №62025240020008424 від 27.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Заявник звернувся в рамках вказаного кримінального провадження до слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого м. Хмельницькому, з клопотанням, в якому просив визнати його потерпілим у такому кримінальному провадженні.
За наслідком розгляду зазначеного клопотання слідчим 13.12.2025 винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання про визнання скаржника потерпілим у такому кримінальному провадженні.
У постанові зазначено, що у кримінальному провадженні об'єктивних даних про заподіяння фізичної, майнової, моральної шкоди ОСОБА_3 не здобуто, про підозру у кримінальному провадженні нікому не повідомлялося.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається, у тому числі, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Крім того, згідно з п. 3 ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з резолютивної частини, яка, у тому числі, повинна містити відомості про зміст прийнятого процесуального рішення; можливість та порядок оскарження постанови.
Як зазначалось раніше, ч. 5 ст. 55 КПК України передбачена можливість відмови у визнанні потерпілим згідно вмотивованої постанови слідчого або прокурора за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 ст. 55 КПК України.
Скаржником не долучено до матеріалів скарги відомотей про те, що він звертався в рамках кримінального провадження з цивільним позовом про завдання йому матеріальної чи моральної шкоди, не зазначив в чому саме виразилась вказана шкода та її розмір.
Отже, слідчим ОСОБА_4 , встановивши наявність обставин, передбачених ч. 5 ст. 55 КПК України, зокрема того, що у кримінальному провадженні №62025240020008424 від 27.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, не завдано ОСОБА_3 фізичної, майнової, моральної шкоди, відсутність підстав для визнання потерпілим заявника саме в цьому кримінальному провадженні, правомірно прийняв мотивовану постанову від 13.12.2025 про відмову у визнанні заявника потерпілим.
Згідно ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Встановлені слідчим суддею та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що слідчим ОСОБА_4 всебічно, повно й неупереджено дослідженні
обставин кримінального провадження, оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 110 КПК України, містить зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, у зв'язку з чим скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 55, 110, 220, 303 - 307 КПК України, -
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1