Справа №295/11001/21
4-с/295/82/25
29.12.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Біднини О.В.,
за участю секретаря судового засідання Мотінової А.П.,
представника боржника адвоката Янчука М.О.,
стягувача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за скаргою ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
Адвокат Янчук М.О. в інтересах ОСОБА_2 06.09.2025 подав Богунському районному суду м. Житомира вказану скаргу, в якій оскаржує дії Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в виконавчому провадженні № 75821778 щодо накладення арешту на кошти ОСОБА_2 та просить скасувати постанову Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.08.2024 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 75821778 (т.2, а. с. 63-67).
В обґрунтування вимог скарги представник скаржника зазначив, що у провадженні Богунського ВДВС перебуває виконавче провадження № 75821778 з примусового виконання виконавчого листа № 295/11001/21 виданого 15.08.2024 Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 8017,19 грн. В межах цього виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 15.08.2024, якою фактично були заблоковані суми доходів (зарплати), що надходять ОСОБА_2 . Обмеження отримання таких виплат у зв'язку з фактичним блокуванням банківського рахунку не відповідає приписам п. 10.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VІІІ в частині недопущення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Ухвалою суду від 15.11.2024 в задоволенні скарги ОСОБА_2 було відмовлено, яку постановою Житомирського апеляційного суду від 03.02.2025 залишено без змін (т. 2, а. с. 142-146, 198-202).
Постановою Верховного суду від 19.11.2025 вказані рішення першої та апеляційної інстанцій були скасовані та справу направлено на новий розгляд до Богунського районного суду м. Житомира (т. 3, а. с. 25-3).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 було передано на розгляд судді Біднині О.В. (т. 3, а. с. 42).
29.12.2025 у судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав вимоги скарги та просив задовольнити її повністю, ОСОБА_1 скаргу не визнав та просив відмовити в її задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення сторін та розглянувши скаргу в межах її вимог, задовольняє її виходячи з наступного.
Встановлено, що у провадженні Богунського ВДВС перебуває виконавче провадження № 75821778 з примусового виконання виконавчого листа № 295/11001/21 виданого 15.08.2024 Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 8017,19 грн.
15.08.2024 старшим державним виконавцем Богунського ВДВС Машевським О.О. винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_2 , якою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 9018,91 грн (т. 2, а. с. 117).
Згідно відповіді Пенсійного фонду України на запит Богунського ВДВС Чернявська Н.А. має рахунок для одержання заробітної плати в КНП «Обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Житомирської обласної ради (т. 2, а. с. 127).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 447 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно до статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
У частині 1 ст. 48 Закону № 1404-VIII зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч. 3, 4 ст. 56 Закону № 1404-VIII).
Частини 1, 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у ч. 2 цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, зокрема грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до ст. 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.
Частиною 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 в справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Тому не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. На кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 в справі № 444/2503/17.
Із матеріалів справи вбачається, що Богунський ВДВС звертався із запитом до Пенсійного фонду України щодо відкритих рахунків на ім'я ОСОБА_2 .
Пенсійний фонд України у відповіді від 21.10.2024 № 234113807 надав інформацію, що на ім'я ОСОБА_2 відкритий рахунок для одержання заробітної плати в КНП «Обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Житомирської обласної ради (т. 2, а. с. 127).
У скарзі на дії державного виконавця представник боржника посилаєься на те, що остання була позбавлена можливості звернутися до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на рахунку, відкритому для отримання заробітної плати, оскільки державний виконавець не направляв їй постанови про відкриття виконавчого провадження, і, відповідно, не надав їй строк для добровільного погашення боргу.
У частині 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII закріплено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. 1-4 ч. 9 с. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 в справі № 554/13475/15-ц, від 01.05.2024 в справі № 369/2379/22 звертав увагу, що початку проведення виконавчих дій має передувати належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження. Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк добровільного виконання рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 27.04.2023 в справі № 560/6452/22 зазначено, що законодавством на державного виконавця покладено обов'язок надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій покладених законом на останніх. Така вимога закону обумовлена, зокрема, тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно знати про строки, протягом яких він може виконати зобов'язання добровільно, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.
Відсутність доказів направлення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інших постанов, прийнятих державним виконавцем у межах виконавчого провадження з метою виконання судового рішення боржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів (постанова Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 380/9077/22).
Матеріали справи доказів направлення державним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження та отримання боржницею цієї постанови не містять.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись ст. 258, 259 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.
Дії Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 75821778 щодо накладення арешту на кошти боржника визнати неправомірними.
Постанову від 15 серпня 2024 року у виконавчому провадженні № 75821778 про накладення арешту на кошти боржника скасувати.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя: О.В. Біднина