Справа № 161/30/26
Провадження № 1-кп/161/504/26
м. Луцьк 19 січня 2026 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025035580000895 від 10.12.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, не працює, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, несудимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 08 грудня 2025 року близько 19 години 00 хвилин, будучи у стані алкогольного сп?яніння, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , керуючись метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, на ґрунті особистих неприязних відносин із своєю дружиною ОСОБА_5 (в розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), умисно наніс останній три удари правою ногою в ділянку лівого стегна, чим спричинив потерпілій тілесне ушкодження у вигляді синця з забоєм м?ягких тканин в ділянці лівого стегна, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи №873 від 10.12.2025, за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.125 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ході словесного конфлікту, дійсно наносив удари дружині - ОСОБА_5 у присутності малолітньої дитини. У вчиненому щиро розкаявся.
Допитана безпосередньо в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 підтвердила факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у присутності дитини. Наполягала на призначенні суворого покарання.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, оскілька така обставина встановлена в ході судового розгляду.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість, несудимий, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліку в нарколога чи психіатра не перебуває.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, позицію сторони обвинувачення та потерпілої щодо виду і міри покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді громадських робіт в межах санкції статті, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як ним, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Підстав для призначення покарання у виді штрафу або виправних робіт, суд не вбачає, з огляду на те, що обвинувачений не працює та не має офіційного джерела доходу.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи те, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , пов'язане з домашнім насильством, оскільки вчинене відносно дружини, а тому суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої ОСОБА_5 необхідно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1КК України, на строк три місяці.
Суд вважає, що такий обмежувальний захід, із покладенням обов'язку, буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров'я потерпілої.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок пройти програму для кривдників на строк 3 (три) місяці.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий