Справа № 161/20259/25
Провадження № 2/161/1970/26
14 січня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Собуцької О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 . Після смерті останньої відкрилась спадщина на належне їй майно (житловий будинок АДРЕСА_1 ). До спадкоємців першої черги належала матір позивача ( ОСОБА_4 ), однак вона померла до смерті спадкодавця. Відповідач ОСОБА_2 є братом ОСОБА_1 , із заявою про отримання спадщини не звертався. Позивач бажає оформити спадщину, однак, постановою нотаріуса від 19.08.2025 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по причині відсутності правовстановлюючих документів на майно та підтвердження факту перебування позивача у родинних відносинах зі спадкодавцем. Відтак, вирішити вказане питання у позасудовому порядку не виявляється можливим.
З огляду на вказане, позивач просить суд встановити факт того, що вона є онукою ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати залишити за нею.
Представник позивача в письмовій заяві просила здійснювати розгляд справи без участі сторони, позовні вимоги підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 в письмовій заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, позов визнав у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Предметом розгляду справи є питання встановлення факту перебування осіб у родинних відносинах та визнання права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (в порядку спадкування).
Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
З матеріалів справи вбачається, що факт, про вставлення якого просить позивач, має для неї юридичне значення, оскільки надає правові підстави для реалізації спадкових прав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (а.с.46 зворот).
Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на належне йому майно.
Згідно з ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя спадкодавець не склав заповіт, а тому в даному випадку має місце спадкування за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 була його дружина ОСОБА_3 (а.с.46 зворот - 47).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с.18).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 перебувала у шлюбі зі спадкодавцем з 18.05.1975 року.
Перед цим, вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 (з 18.09.1946 року, дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 ») (а.с.47), від якого у них народилась донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.48).
ОСОБА_9 06.09.1970 року змінила прізвище на « ОСОБА_10 », у зв'язку з укладенням шлюбу (а.с.49).
Позивач та відповідач є дітьми останньої (а.с.50,53).
Відтак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є онуками ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла (а.с.53).
За своє життя ОСОБА_3 не оформила спадщину після чоловіка ОСОБА_5 .
Після її смерті, єдиним спадкоємцем першої черги мала бути її донька ОСОБА_4 , однак остання померла до смерті матері.
Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно письмової відповіді нотаріуса спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.
Відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини не звертався, згідно письмових пояснень в заяві від 28.11.2025 року не претендує на спадкове майно.
ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем на момент її смерті (а.с.40, 42-46).
Відповідно до вимог ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Постановою нотаріуса від 19.08.2025 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по причині відсутності усіх належних документів необхідних для вчинення нотаріальної дії (а.с.15).
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З матеріалів справи слідує, що розглядуваний будинок був збудований ОСОБА_5 1969 року (а.с.7, 23-26, 34).
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на їх обтяжень» (надалі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
До 05.08.1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформлення права власності.
З повідомлення ВОБТІ слідує, що будинок по АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований (а.с.20-21).
Сплата комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 здійснювалась згідно особових рахунків, оформлених на ОСОБА_5 та згодом на ОСОБА_3 (а.с.22, 28-35, 36-39).
Відтак, встановленими у справі доказами підтверджено належність розглядуваного будинку спадкодавцю.
Беручи до уваги позицію сторони відповідача про визнання позову, те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 за правом представлення (в межах частки, що належала її покійній матері), спадщину прийняла відповідно до вимог ст.ст. 1268 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на позицію позивача, судові витрати у справі слід залишити за нею та не стягувати з відповідача.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268, 282 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1217, 1268, 1269 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 19 січня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк