Справа №155/1814/25
Провадження №2/155/66/26
(заочне)
19.01.2026 м.Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судового засідання Федонюк О.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Фактичні обставини справи
05 листопада 2025 року до Горохівського районного суду через систему «Електронний суд» надійшла справа за позовом ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 17.04.2025 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №17.04.2025-100000348, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн. на строк - 140 днів, дата повернення кредиту - 03.09.2025 року, процентна ставка фіксована не змінна - 1,00% за 1 день користування кредитом, Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 20% від суми Кредиту та дорівнює 1000 грн. 00 коп, неустойка: 50 грн. 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, кредиту не повернув, проценти за користування ним не сплатив, у зв'язку з чим у нього станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 15500 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000 грн, по процентам в розмірі 7000 грн, комісії 1000 грн, неустойки 2500 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав клопотання (включив його в текст позовної заяви) про розгляд справи за відсутності його представника. Не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило, відзив на позов не подав. Про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомленим у відповідності до вимог ЦПК України, у тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 17.04.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) №17.04.2025-100000348, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е139. Відповідно до умов кредитного договору №17.04.2025-100000348 від 17.04.2025 року: дата видачі кредиту 17.04.2025 року, сума кредиту 5000,00 грн., строк кредиту 140 днів, дата повернення кредиту 03.09.2025 року, продовження строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, комісія за надання кредиту становить 20 відсотків від суми кредиту - 1000,00 грн., реквізити належного електронного платіжного засобу для отримання коштів - №5168-74ХХ-ХХХХ-6801.
ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, 17 квітня 2025 надало (перерахувало) ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5000 грн. (довідка ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» №56-310 від 30.10.2025 року.
Відповідно до довідки - розрахунку заборгованості за кредитним договором №17.04.2025-100000348 від 17.04.2025 року, у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 15500 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн., по процентам в розмірі 7000 грн., комісії за надання кредиту 1000 грн. та неустойки 2500 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 17.04.2025 по 03.09.2025.
Застосоване судом законодавство та висновки суду
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
За змістом ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №31.10.2024-100002463 від 04.11.2024 року в електронному вигляді та за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Суд зауважує, що паспорт споживчого кредиту надається позичальнику до укладення кредитного договору, метою є повідомлення позичальника про умови надання кредиту у відповідній установі, у разі непогодження позичальника із викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином ознайомлений та погодився із умовами надання кредиту, на підставі чого 17.04.2025 між сторонами укладено кредитний договір, в якому відображені умови надання кредиту, визначені у паспорті споживчого кредиту, ОСОБА_1 з відповідним договором погодивсь про що свідчить електронний підпис останнього.
Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.
ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов'язання ТзОВ «Споживчий центр» не виконав, оскільки не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору та проценти за користування кредитом, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
Кредитні кошти були зараховані на картковий рахунок відповідача, який він зазначав самостійно в системі під час оформлення заявки.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За розрахунками позивача заборгованість відповідача за кредитним договором №17.04.2025-100000348 від 17.04.2025 року становить 15500 грн., з них: 5000 грн. - тіло кредиту, 7000 грн. - проценти, 2500 грн. - неустойка.
Розмір заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення тіла кредиту, процентів за користування кредитом та комісії підлягають до задоволення.
Водночас позивач заявив вимогу про стягнення 2500 грн. неустойки, періоду, за який вона нарахована, не вказав.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.
Враховуючи дату укладення договору, неустойка нарахована позивачем в період дії воєнного стану.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов'язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, неустойки.
Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки слід відмовити, а тому з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 7000 грн та комісія в розмірі 1000, що загалом становить 13000 грн.
Таким чином, суд всебічно, повно, об'єктивно розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов є таким що підлягає до часткового задоволення.
Розподіл між сторонами судових витрат
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково (83,87%), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2031,67 грн.
На підставі ст.ст.509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.04.2025-100000348 від 17.04.2025 року в розмірі 1300 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2031 (дві тисячі тридцять одна) гривня 67 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення в повному обсязі складено 19.01.2026 року.
Cуддя Горохівського районного суду
Волинської області Д.Т.Санакоєв