Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 січня 2026 р. Справа № 520/24959/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо невнесення інформації до інформаційної підсистеми «Єдиний облік» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Головного управління Національної поліції в Сумській області офіційне повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області виключити з інформаційної підсистеми «Єдиний облік» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» відомості про наявність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 та Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 всі понесені судові витрати, включаючи витрати по сплаті судового збору - 968,96 грн. та витрати за надану правничу допомогу - 10 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та має діючу відстрочку від мобілізаціїу зв'язку з інвалідністю. У військово-обліковому документі, сформованому 07.08.2025 у мобільному застосунку «Резерв+» не міститься жодної інформації про порушення правил військового обліку та перебування ОСОБА_1 в розшуку за Єдиним електронним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 неодноразово затримувався працівниками поліції та доставлявся до різних ТЦК міста Харкова для перевірки даних у зв'язку тим, що він перебуває у розшуку за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначає, що відповідачами протиправно не внесено інформацію до інформаційної підсистеми «Єдиний облік» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано сторонам до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів (а.с. 73-75).
Від Головного управління Національної поліції в Сумській області надійшов відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що ГУНП в Сумській області здійснює лише розміщення інформації в ІПНП, наданої органами ТЦК та СП, і саме органи ТЦК та СП несуть відповідальність за надання тієї інформації, що є підставою для внесення до ІПНП. За наявності відповідного звернення № Е645267 від 05.12.2024, зареєстрованого 06.12.2024 за № 81827, підстави щодо визнання незаконними дій та зобов'язання вилучити відповідні відомості з інформаційно-комунікаційної системи ГУНП в Сумській області відсутні, оскільки ГУНП в Сумській області діяло в порядку і спосіб визначеним законодавством.
Представником ІНФОРМАЦІЯ_5 через систему "Електронний суд" надіслано відзив на позов, в якому він зазначає, що позивачем не було надано жодних доказів в підтвердження вчинення ІНФОРМАЦІЯ_6 оскаржуваних дій, зокрема в частині внесення саме ним до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів, в якій позивач акцентує увагу, що у відзиві ГУНП в Сумській області вказало, що звернення № Е645267 від 05.12.2024, зареєстроване 06.12.2024 за № 81827, надійшло саме від ІНФОРМАЦІЯ_5 . У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_6 у відзиві так і не наведено жодних підстав для подання відповідного звернення щодо перебування позивача у розшуку.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
За змістом позову ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що відповідачами не заперечується.
18.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 майором ОСОБА_2 винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, щодо позивача, у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 20-21).
У витягу з «Резерв+», сформованому 07.08.2025, інформація про порушення позивачем правил військового обліку та перебування ОСОБА_1 в розшуку за Єдиним електронним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня (а.с. 43-49).
Позивач зазначає, що неодноразово затримувався працівниками поліції та доставлявся до різних ТЦК міста Харкова для перевірки даних у зв'язку з тим, що в базі даних «АРМОР» міститься інформація про його перебування у розшуку.
Так, під час останнього затримання 17.08.2025 працівниками поліції ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області у ОСОБА_1 були відібрані пояснення стосовно перебування останнього в розшуку.
Згідно з рапортом старшого сержанта поліції сектору ПП№1 ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області Салащенка Ю.С. від 17.08.2025 причиною затримання ОСОБА_1 було відпрацювання зареєстрованого звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.12.2024, після перевірки даних позивача та реєстру «Оберіг» порушення військового обліку та підстав для доставки останнього до ІНФОРМАЦІЯ_5 виявлено не було.
06 липня 2025 року ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про зняття його з розшуку.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення лист було вручено за довіреністю 08.07.2025, проте жодних заходів реагування не було вжито, відповідних доказів до матеріалів справи не надано.
В подальшому, 20 серпня 2025 року представником позивача направлено заяви до ІНФОРМАЦІЯ_2 та до Головного управління Національної поліції в Сумській області про вжиття відповідних заходів для виключення інформації про розшук військовозобов'язаного.
Крім того, 20 серпня 2025 представником Позивача направлено скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_8 на бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25 серпня 2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлено, що ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не доставлявся та в розшук не подавався.
Проте, 26 серпня 2025 начальником ГУНП в Сумській області надано протилежну інформацію.
Так, за результатом опрацювання заяви про зняття з розшуку (виключення інформації з баз даних) ГУНП в Сумській області повідомлено, що за відомостями інформаційної підсистеми «Єдиний облік» ІКС ІПНП наявне звернення у вигляді набору даних ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо необхідності доставлення ОСОБА_1 , як особи, що вчинила порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Звернення №Е645267 від 05.12.2024 зареєстровано за № 81827 від 06.12.2024 Сумським районним управлінням поліції ГУНП в Сумській області.
Також було рекомендовано звернутися безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_2 для з'ясування причин перебування громадянина України ОСОБА_1 , 1990 року народження, на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка порушила законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, усунення неточностей та вирішення питання зняття його з обліку.
З огляду на вказані обставини 27 серпня 2025 року представник позивача знову звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вирішення питання виключення інформації про розшук ОСОБА_1 , проте жодної відповіді так і не було отримано.
Позивач вважає, що відсутні будь-які правові підстави для затримання та примусової доставки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки ним не було допущено порушень правил військового обліку, а також він не перебуває у розшуку за інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відтак звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 за №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Положеннями ч.7 ст.1 Закону №2232-ХІІ регламентовано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою №1487 від 30.12.2022 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі також - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з абзацами 14, 16, 17 пункту 79 Порядку №1487 Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
- розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);
- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;
- повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.
Відповідно до абзацу 3 пункту 56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (далі - Положення №154).
За приписами п.9 Порядку №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; ведуть на відповідній території облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для задоволення потреб оборони держави; беруть у межах своїх повноважень участь у здійсненні контролю за виконанням мобілізаційних заходів у місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв'язку у людських і транспортних ресурсах; звертаються до Національної поліції або її територіальних підрозділів щодо надання відомостей стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
В свою чергу, стаття 210 та стаття 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентують відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Отже, до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулювання відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць, визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 за №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Частинами 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до частин 1,3 статті 6 Закону №1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.
Згода призовників, військовозобов'язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.
Згідно з пунктом 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Судом встановлено, що згідно з витягом з мобільного застосунку позивача «Резерв+» в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про перебування ОСОБА_1 в розшуку відсутні.
Згідно з поясненнями Головного управління Національної поліції в Сумській області, відповідно до отриманого листа від Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Сумській області від 07.10.2025 за № 39625-2025 станом на 07.10.2025 за відомостями з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП) громадянин України ОСОБА_1 , 1990 року народження, в державному розшуку не перебуває.
Разом з цим, ГУНП в Сумській області у відзиві на позов зазначено, що за даними ІКС ІПНП, Інструкцію з формування та ведення якої затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2019 за № 508, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.07.2019 за № 739/33710, наявне звернення у вигляді набору даних ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідно до звернення № Е645267 від 05.12.2024, зареєстрованим 06.12.2024 за № 81827) щодо порушення ОСОБА_1 , 1976 р.н., законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивач притягався до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Докази складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП відсутні.
За наявними в матеріалах справи доказами 18.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 майором ОСОБА_2 винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, щодо позивача, у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, суд встановив ІНФОРМАЦІЯ_9 строк для надання доказів та заперечень з приводу зазначеного позивачем у його позовній заяві та відповідач доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності не надав.
З огляду на викладене суд констатує, що позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Отже, оскільки факту притягнення до адміністративної відповідальності позивача не було, суд дійшов висновку, що звернення у вигляді набору даних ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідно до звернення № Е645267 від 05.12.2024, зареєстрованого 06.12.2024 за № 81827) щодо порушення ОСОБА_1 , 1976 р.н., законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, направлене до ГУНП в Сумській області безпідставно.
У відзиві на позов ГУНП в Сумській області зазначило, що Інформація в електронному вигляді надійшла відповідно до пункту 56 Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства оборони України (далі - МОУ), Міністерства внутрішніх справ України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, затвердженого спільним Наказом Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України 18 травня 2023 року № 290/411, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 2023 року за № 1052/40108 (далі за текстом - Порядок № 290/411) шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.
Тобто відповідна інформаційна база оновлюється та формується в процесі, що здійснюється завдяки технічним та програмним забезпеченням, що автоматично здійснюють введення набору даних, які надходять згідно з Інструкцією з формування та ведення якої затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2019 за № 508.
Отже, у випадках порушення правил військового обліку та мобілізації територіальні центри комплектування та соціальної підтримки подають до органу поліції електронне звернення щодо внесення відомостей до порушників правил військового обліку та мобілізації та необхідності доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП.
В свою чергу, Національна поліція України має обов'язок реєструвати електронні звернення з присвоєнням відповідного номеру та розмістити інформацію в ІКС ІПНП.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що саме органи ТЦК та СП несуть відповідальність за надання тієї інформації, що є підставою для внесення до ІКС ІПНП.
За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, є визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення до Головного управління Національної поліції в Сумській області у вигляді набору даних щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію № Е645267 від 05.12.2024, зареєстрованого 06.12.2024 за № 81827 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до Головного управління Національної поліції в Сумській області звернення про виключення інформації, створеної на підставі звернення № Е645267 від 05.12.2024, зареєстрованого 06.12.2024 за № 81827, щодо ОСОБА_1 , з інформаційної підсистеми «Єдиний облік» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України».
Водночас, вимога щодо зобов'язання Головного управління Національної поліції в Сумській області виключити з інформаційної підсистеми «Єдиний облік» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» відомості про наявність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 ще не направляв до Головного управління Національної поліції в Сумській області звернення про виключення інформації, створеної на підставі звернення № Е645267 від 05.12.2024, зареєстрованого 06.12.2024 за № 81827, щодо ОСОБА_1 , з інформаційної підсистеми «Єдиний облік» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України».
Отже, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №820/479/18: 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, але суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) при визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).
Суд зазначає, що у силу приписів п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу будь-якого (у тому числі і фіксованого) розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження відповідача обов'язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.
Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками, сформованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.202 у справі №922/1964/21.
Окрім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як убачається із матеріалів справи, на підставі договору про надання правничої допомоги № 200825 від 20 серпня 2025 року Адвокатським бюро «Дмитра Ципліцького» надано позивачу послуги з професійної правничої допомоги (далі - Договір).
Згідно з п. 4 Договору вартість правничих послуг обчислюється із розрахунку: одна година роботи (надання послуг) - 1000,00 грн.
Усього вартість послуг з професійної правничої допомоги склала 12000,00 грн, що підтверджується рахунками та платіжними інструкціями, наданими позивачем до матеріалів справи.
У відзиві на позов ІНФОРМАЦІЯ_3 з розміром заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не погодився з огляду на їх необґрунтованість.
Враховуючи заперечення відповідача, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 23, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40108777) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до Головного управління Національної поліції в Сумській області у вигляді набору даних щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію № Е645267 від 05.12.2024, зареєстрованого 06.12.2024 за № 81827.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 направити до Головного управління Національної поліції в Сумській області звернення про виключення інформації, створеної на підставі звернення № Е645267 від 05.12.2024, зареєстрованого 06.12.2024 за № 81827, щодо ОСОБА_1 , з інформаційної підсистеми «Єдиний облік» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України».
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.