Справа № 500/6186/25
19 січня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі, відповідач-2), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 25.08.2025 №192650014129 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за винятком підтвердженого страхового стажу, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити і виплачувати з 12.08.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1983, з 05.02.1985 по 30.10.1993, навчання на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 18.07.1983, з 01.09.1980 по 18.07.1983.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 07.08.2025 та 18.08.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», подавши необхідні документи. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за №192650014129 від 25.08.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить врахувати, що у відповідності із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 до страхового стажу позивача безпідставно не зараховано період роботи з 05.02.1985 по 30.10.1993 (або 08 років 08 місяців 26 днів), а також навчання на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 18.07.1983 з 01.09.1980 по 18.07.1983 (або 02 роки 10 місяців 18 днів), що становить в сукупності 11 років 07 місяців 14 днів.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити у задоволенні позову повністю. Доводи відповідачів загалом зводяться до того, що пенсійним органом правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.
Судом встановлено, що 18.08.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №192650014129 від 25.08.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за нормами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. З даного рішення слідує, що страховий стаж особи становить 31 рік 04 місяці 07 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 05.02.1985 по 30.10.1993, згідно трудової книжки від 19.07.1983 НОМЕР_1 , оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві на печатці, якою завірено запис про звільнення. Документи про перейменування/реорганізацію відсутні; період навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983, згідно диплома від 18.07.1983 НОМЕР_2 , оскільки документ не завірений печаткою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Дане право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.
Поряд з цим, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Вказані відповідачами обставини, не можуть бути підставою для виключення спірного періоду з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного період роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Як встановлено судом, період роботи позивача з 05.02.1985 по 30.10.1993 підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 19.07.1983.
Відтак, дії відповідача-2 щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 05.02.1985 по 30.10.1993 з мотиву, що назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві на печатці, якою завірено запис про звільнення; документи про перейменування/реорганізацію відсутні, є неправомірними, оскільки позивач не несе відповідальності за правильність ведення роботодавцем записів трудової книжки.
Отож, на думку суду, відмовляючи зараховувати період роботи позивача які зазначені в трудовій книжці до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Також, слід зазначити, що частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду України надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідач-2 не вчинив, тим самим не дотримався вимог п. 4.7. Порядку №22-1 щодо встановлення права особи на зарахування спірних періодів до страхового стажу на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Крім цього, відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Так, згідно Диплому серії НОМЕР_2 , позивач у період з 01.09.1980 по 18.07.1983 навчався в середньому професійно-технічному училищі №52 м.ленінграда.
Суд також враховує, що після закінчення навчання 18.07.1983, позивач зарахована на роботу 19.07.1983, тобто у межах тримісячного терміну, визначеного ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту".
Таким чином, період навчання позивача з 01.09.1980 по 18.07.1983 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У сукупності наведених обставин, суд вважає, що відповідач-2 без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, що у контексті частини другої ст.2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування - в частині відмови у зарахуванні періоду роботи з 05.02.1985 по 30.10.1993 та періоду навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983.
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
На переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 05.02.1985 по 30.10.1993 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1983 та період навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983 на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 18.07.1983, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 18.08.2025 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень в порядку частини третьої ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №192650014129 від 25.08.2025 в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 05.02.1985 по 30.10.1993 та навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 05.02.1985 по 30.10.1993 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1983 та період навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983 на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 18.07.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 19 січня 2026 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ),
відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ:14035769),
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18002 код ЄДРПОУ:21366538).
Головуюча суддя Дерех Н.В.