19 січня 2026 року м. РівнеСправа №460/16069/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому (з урахуванням уточненого позову) просить суд:
визнати протиправним та скасувати п. 8 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2024 №195 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 08.07.2024 солдата ОСОБА_1 , комірника групи зберігання майна радіаційного, хімічного, біологічного захисту складу продовольства речового і військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_1 та його зняття з всіх видів забезпечення ВЧ НОМЕР_1 ;
зобов'язати відповідача виплатити військовослужбовцю, призваному по мобілізації, рядовому ОСОБА_1 , всі види грошового забезпечення з 08.07.2024.
Позовна заява обґрунтована тим, що 06.06.2024 позивача було направлено для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 на стан придатності до військової служби. Однак в період проходження ВЛК всупереч вимогам статутів Збройних Сил України 08.07.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 було видано наказ №195 від 08.07.2024 (по стройовій частині) відповідно до якого: «... солдата ОСОБА_2 , комірника групи зберігання майна радіаційного, хімічного, біологічного захисту складу продовольства, речового і військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення, який перебував у постійному пункті дислокації, вважати таким, що 08.07.2024 самовільно залишив частину...» та прийнято рішення про призупинення грошового і речового забезпечення з 08.07.2024. Після фактичного прибуття позивача до пункту постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 його неодноразово не допускали до місця несення служби. Враховуючи незаконність прийнятого відповідачем рішення, а так само недопуск до несення служби, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідною скаргою. За результатами проведеної перевірки 23.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено подання №81/4919, а також встановлено місячний строк для усунення недоліків. Всупереч встановленим фактам, а так само встановленим неправдивим відомостям, 05.12.2024 відповідачем відмовлено в усуненні недоліків та скасуванні наказу, тому позивач не має іншого засобу захисту прав, як звернення до суду. Зауважив, що станом на 29.08.2024 відомості щодо самовільного залишення позивачем військової частини до ЄРДР не внесені, а відтак відсутні підстави щодо призупинення проходження ним військової служби. Тому вважає спірний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 06.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 05.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву, а позивачем - відповіді на відзив.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав.
В подальшому було з'ясовано, що при формуванні в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" облікової картки у справі № 460/16069/24 було помилково внесено відомості про код ЄДРПОУ відповідача НОМЕР_3 , що зазначений позивачем у позові, який фактично не належить військовій частині НОМЕР_1 . Внаслідок цього доставка процесуальних документів відповідачу через підсистему "Електронний суд" не здійснювалася та відповідач належним чином не був повідомлений про розгляд справи судом.
Поштове відправлення, яким відповідачу було надіслано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, позовну заяву та уточнену позовну заяву вручено відповідачу 14.10.2025 (а.с. 25). В електронний кабінет відповідача ухвала про відкриття провадження у справі доставлена 02.10.2025, після внесення виправлення в КП ДСС в частині коду ЄДРПОУ відповідача.
Відповідач 18.10.2025 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач, по суті, заперечує наявність підстав для визнання його таким, що самовільно залишив місце служби у ВЧ НОМЕР_1 з 08.07.2024, оскаржує дії ВЧ НОМЕР_1 щодо визнання його таким, що самовільно залишив місце служби у ВЧ 08.07.2024, хоче відновити своє становище як військовослужбовця, який перебуває на військовій службі з 08.07.2024 зі всіма правами, в тому числі на грошове забезпечення, яке просить йому виплатити, починаючи з 08.07.2024. Відповідач зауважив, що скасування зазначеного наказу не може відновити позивача в статусі військовослужбовця, що не перебуває в самовільному залишенні військової служби. За результатами проведеного службового розслідування, розпочатого відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №1299-АД від 08.07.2024, встановлено вважати солдата ОСОБА_1 таким, що 08.07.2024 самовільно залишив місце проходження служби (без зброї), в місці розташування батальйону матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_1 з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану та є відсутнім на службі без поважних причин з 08.07.2024. Зазначені обставини встановлені наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) №179-ОД від 15.07.2024 "Про результати службового розслідування для з'ясування причин і умов відсутності на службі солдата ОСОБА_1 ". Саме цей наказ командира ВЧ НОМЕР_1 встановив статус позивача, як такого, що самовільно залишив військову частину 08.07.2024. Статус позивача на даний час не змінювався і він продовжує рахуватися таким, що з 08.07.2024 самовільно залишив військову службу та відсутній на військовій службі без поважних причин. Зазначений наказ командира ВЧ НОМЕР_1 ніким не оскаржувався, не скасовувався та є чинним по даний час. Крім того, за фактом самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 08.07.2024 солдатом ОСОБА_1 27.08.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024240030001417 про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування здійснює Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому. В межах вказаного кримінального провадження позивач має всі права та можливості повідомити слідчого про відомі йому дійсні обставини справи та довести свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідач зауважив, що про визнання солдата ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину з 08.07.2024, позивач був офіційно та особисто був повідомлений 25.07.2024, коли після тривалої відсутності з'явився у ВЧ НОМЕР_1 , після чого покинув розташування військової частини у невідомому напрямку. Відповідач вважає, що діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою від 21.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 22.10.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 04.11.2025 продовжено розгляд справи. Поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом у цій судовій справі. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою від 16.01.2026 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував такі обставини.
07.03.2022 на підставі Указу Президента від 24.02.2022 №69/2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу, яку з 02.04.2024 згідно з наказом від 02.04.2024 №95 проходив у ВЧ НОМЕР_1 на посаді комірника групи зберігання майна радіаційного, хімічного, біологічного захисту складу продовольства речового і військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення (а.с. 48).
Згідно з направленням від 06.06.2024 №31КП/Вих., виданим ВЧ НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 направлено на медичний огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) з метою визначення придатності до військової служби у Збройних Силах України (а.с. 11). Направлення позивач отримав на руки 06.06.2024, що позивач ствердив власним підписом.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.07.2024 №195 (по стройовій частині) наказано солдата ОСОБА_1 , комірника групи зберігання майна радіаційного, хімічного, біологічного захисту складу продовольства, речового і військово-технічного майна, який перебував у постійному пункті дислокації, вважати таким, що 08.07.2024 самовільно залишив частину. З 08.07.2024 призупинити грошове і речове забезпечення, а продовольче з 09.07.2024 (а.с. 3).
24.07.2024 військовою частиною НОМЕР_2 видано довідку за № 9742 про проведення медичного огляду гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 24.07.2024. Діагноз та постанова ВЛК: віддалені наслідки поєднаної ЗЧМТ, хребетно-спинномозкової травми 2021р. [ ]; травма, ні, не пов'язана з проходженням військової служби. Наслідки травми 20.09.2023 ножового поранення лівого стегна та лівого передпліччя лікованого оперативно, без порушення функції. Травма, Так, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не представлена. Згідно класифікації отриманих травм дана травма відноситься до легких. [ ] Гіпертонічна хвороба другої стадії ступінь 3 за рівнем АТ, ризик 3. Гіпертензивне серце. Недостатність МК першої стадії. Захворювання, Так, пов'язані з проходженням військової служби... На підставі статті 38б, 39б, 64б, 76в гр. ІІ Розкладу хвороб: Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 12).
29.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла скарга солдата ОСОБА_1 , зареєстрована за вх. №9086 від 29.07.2024, щодо можливих неправомірних дій командування військової частини НОМЕР_1 .
За наслідками розгляду скарги позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено подання від 29.08.2024 №810/4919 командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначено, зокрема, про таке:
"... Встановлено, що під час проходження амбулаторної військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 не з'явився до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , про що військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено доповідь за вих. № 2112 від 08.07.2024 та проведено відповідне службове розслідування, за результатами якого командиром військової частини НОМЕР_1 за вих. № 1044/кп/вих від 26.07.2024 на адресу керівника Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівне) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
... У матеріалах службового розслідування, проведеного посадовими особами ВЧ НОМЕР_1 , відсутні достатні підтверджуючі відомості щодо обставин вчиненого солдатом ОСОБА_1 правопорушення, а отже службове розслідування проведено не об'єктивно та не повно, у порушення вимог Порядку №608. Разом з тим, з приводу викладеного у зверненні солдата ОСОБА_1 факту недопущення його на територію військової частини після повернення із самовільного залишення військової частини встановлено наступне.
Перевіркою встановлено, що станом на 25.07.2024 тимчасово виконував обов'язки командира військової частини в пункті постійної дислокації заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення підполковник ОСОБА_3 , який в телефонній розмові з приводу вищевказаного питання повідомив, що солдат ОСОБА_1 прибув до розташування штабу ВЧ НОМЕР_1 в цивільній формі одягу, при тому поводив себе неадекватно та грубо по відношенню до військовослужбовців військової частини, на що останньому було зроблено зауваження та роз'яснено встановлений порядок носіння військової форменого одягу та статутних взаємовідносин між військовослужбовцями. Після цього солдат ОСОБА_1 покинув територію ВЧ НОМЕР_1 . В подальшому, з пояснень ТВО начальника штабу військової частини НОМЕР_1 в пункті постійної дислокації майора ОСОБА_4 , 28.08.2024 солдат ОСОБА_1 повторно прибув до розташування ВЧ НОМЕР_1 в цивільній формі одягу та запитав з приводу відміни наказу про самовільне залишення ним військової частини, на що майор ОСОБА_4 останньому порекомендував звернутися до відділення персоналу штабу з вказаним питанням. Після цього солдат ОСОБА_1 повідомив, що буде скаржитись на дії командування ВЧ НОМЕР_1 та Військової служби правопорядку, після чого покинув територію військової частини.
Пунктом 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Разом з тим, станом на 29.08.2024 відомості щодо самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 до ЄРДР не внесені, а відтак відсутні підстави щодо призупинення проходження ним військової служби. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 195 від 08.07.2024 солдату ОСОБА_1 призупинено тільки грошове, речове та продовольче забезпечення, а не військова служба".
ІНФОРМАЦІЯ_4 в поданні від 29.08.2024 №810/4919 зазначено, що причинами та умовами, що призвели до даних порушень, є:
- порушення посадовими особами військової частини НОМЕР_1 з числа командування на пункті постійної дислокації вимог Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в частині недопущення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 до виконання обов'язків військової служби, як такого, що повернувся із самовільного залишення військової частини;
- порушення посадовою особою, призначеною для проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017.
В поданні ІНФОРМАЦІЯ_4 запропоновано командиру ВЧ НОМЕР_1 розглянути дане подання та вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вищевказаним порушенням з метою попередження та недопущення подібних випадків в подальшому; вирішити питання щодо проходження військової служби військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку; вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб, в діях яких було допущено виявлені порушення (а.с.7-9).
Командир військової частини НОМЕР_1 листом від 05.12.2024 № 4424кп/вих на подання від 23.08.2024 № 810/4919 повідомив начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 про таке:
Згідно службової картки солдат ОСОБА_1 станом на 08.07.2024 заохочень не має, має стягнення: "сувора догана" за невчасне прибуття із військової частини НОМЕР_4 - наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 256-ОД від 15.05.2024, "сувора догана" за скоєння самовільного залишення частини з 11 червня 2024 року по 13 червня 2024 року - наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 95-ОД від 22.06.2024.
Згідно рапорту командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_5 від 08.07.2024 вх. № 13110, 08.07.2024 при проведенні вечірньої перевірки близько 20:00 було виявлено відсутність в розташуванні батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією за № 31КП/вих від 06.06.2024 втратило свою чинність на протязі трьох діб, а медичний огляд згідно направлення мав відбутися на протязі 14 календарних днів (наказ Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України"). Не пізніше 23.06.2024 солдат ОСОБА_1 мав надати результати проведеного медичного огляду начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 , чого не зробив, а самовільно залишив місце проходження служби (без зброї), в місці розташування батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 [адреса], та є відсутнім по місцю проходження служби без поважних причин в умовах воєнного стану з 08 липня 2024 року по теперішній час. На телефонні дзвінки військовослужбовець відповідав. В телефонній розмові, зі слів солдата ОСОБА_1 встановлено, що він знаходиться вдома, по місцю реєстрації. Розмову вів неадекватно, повертатись до місця несення служби відмовився.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 168-РС від 18.07.2024 (а.с. 46) солдат ОСОБА_1 виведений в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
25.07.2024 солдат ОСОБА_1 прибув в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , де поводив себе неадекватно, з офіцерами управління розмовляв по хамськи, жодних документів, які б підтвердили законність його відсутності на служби, не надав, на вимогу підполковника ОСОБА_3 прибути на службу за місцем дислокації батальйону матеріального забезпечення в форменному одязі і з документами, солдат ОСОБА_1 залишив територію військової частини НОМЕР_1 і станом на даний час в свій підрозділ для проходження служби так і не повернувся (а.с. 10).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.07.2024 №179-ОД "Про результати службового розслідування для з'ясування причин і умов відсутності на службі солдата ОСОБА_1 " наказано солдата ОСОБА_1 вважати таким, що 08.07.2024 самовільно залишив місце проходження служби (без зброї), в місці розташування батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану та є відсутнім на службі без поважних причин з 08.07.2024 по теперішній час (а.с. 37-40).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.07.2024 №205 солдат ОСОБА_1 у зв'язку з самовільним залишенням частини, з 18.07.2024 звільнений з раніше займаної посади і виведений у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (а.с. 47).
Вважаючи наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.07.2024 №195 протиправним в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 08.07.2024, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання виплатити всі види грошового забезпечення з 08.07.2024.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно із ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (ч. 1).
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч. 2).
Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби (ч.3).
Частиною другою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частина шоста статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачає такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє на даний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Відповідно до ст. 1 Статуту Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 4 Статуту).
Згідно зі ст. 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом статті 6 Статуту внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 9 Статуту).
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців обов'язки, зокрема, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний Статут), яким неухильно керуватися усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст. 2 Дисциплінарного Статуту).
За змістом статті 3 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна досягається шляхом, зокрема: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку.
Статтею 4 Дисциплінарного Статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством (абз. 1).
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань) (абз. 2).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються (абз. 3).
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців (абз. 4).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань (абз. 5).
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби (абз. 10).
Пунктом 144-4 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, визначено, що у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.
Згідно зі спірним наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.07.2024 №195 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 08.07.2024 самовільно залишив частину, у зв'язку з чим з 08.07.2024 йому призупинено грошове забезпечення, а продовольче з 09.07.2024.
При цьому, як встановлено ІНФОРМАЦІЯ_4 та відображено у поданні від 29.08.2024 №810/4919, військову службу позивачу призупинено не було, призупинено лише грошове, речове та продовольче забезпечення, що відповідає матеріалам судової справи.
Підстави для прийняття спірного наказу є рапорт командира батальйону матеріального забезпечення (вх.№13110 від 08.07.2024), наказ командира військової частини №1299-АД від 08.07.2024 «Про призначення службового розслідування для з'ясування причин та умов відсутності на службі солдата ОСОБА_1 ».
15.07.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ №179-ОД «Про результати службового розслідування для з'ясування причин та умов відсутності на службі солдата ОСОБА_1 », згідно з яким службове розслідування, призначене наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.07.2024 №1299-АД «Про призначення службового розслідування для з'ясування причин та умов відсутності на службі солдата ОСОБА_1 », вважати завершеним (п. 1); […] солдата ОСОБА_1 вважати таким, що 08.07.2024 самовільно залишив місце проходження служби (без зброї), в місці розташування батальйону матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_1 […], з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану та є відсутнім на службі без поважних причин з 08.07.2024 по теперішній час (п. 2); відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби в Збройних Силах України, Інструкції про надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні та військові адміністративні правопорушення, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604 на протязі доби підготувати та подати на підпис командиру ВЧ НОМЕР_1 повідомлення про факт самовільного залишення місця проходження служби (без зброї) […] солдатом ОСОБА_1 разом із копією матеріалів службового розслідування по указаному факту для скерування в Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Хмельницькому, з метою внесення відомостей про правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (пп. 7.2 п. 7).
Таким чином, спірний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.07.2024 №195 хоча і прийнятий на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.07.2024 №1299-АД «Про призначення службового розслідування для з'ясування причин та умов відсутності на службі солдата ОСОБА_1 », однак не є таким, що прийнятий за наслідками зазначеного службового розслідування.
Як встановлено судом, результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військовослужбовцем місця служби затверджені наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №179-ОД від 15.07.2024 і такий наказ в цій справі позивачем не оскаржується.
Водночас, результати перевірки, проведеної ІНФОРМАЦІЯ_4 за наслідками розгляду скарги позивача, не спростовують факту самовільного залишення ним військової частини.
Таким чином, доводи позовної заяви про те, що факт незаконності наказу, що оскаржується, підтверджується поданням ІНФОРМАЦІЯ_5 , не підтверджуються змістом подання від 29.08.2024 № 810/4919.
Вважаючи наказ відповідача № 195 від 08.07.2024 протиправним, ОСОБА_1 доводить, що він відповідно до направлення від 06.06.2024 проходив медичний огляд ВЛК, а довідка ВЛК складена 24.07.2024 за № 9742.
Оцінюючи наведені аргументи, суд враховує, що відповідно до пп. 2.8.6. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин), строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об'єктивної інформації про стан здоров'я людини, та не можуть становити більше 14 днів.
Таким чином, матеріалами судової справи не підтверджується, що станом на 08.07.2024 позивач був відсутній за місцем служби з поважної причини, позаяк встановлений чинним законодавством термін для проходження військовослужбовцем медичного огляду за виданим позивачу направленням від 06.06.2024 закінчився в червні 2024 року. Будь-які документально підтверджені відомості щодо продовження терміну дії направлення, чи існування об'єктивних причин, які перешкоджали своєчасному проходженню медичного огляду, - у справі відсутні, сторонами суду не надані, а позивач на наявність таких обставин не вказує.
Згідно з матеріалами судової справи, 08.07.2024 під час вечірньої перевірки відповідач встановив відсутність позивача за місцем служби, без поважних причин, в умовах воєнного стану.
Суд враховує, що позивач цю обставину жодним чином не заперечив і не спростував.
За встановлених обставин, суд вважає обґрунтованим наказ відповідача від 08.07.2024 № 195, яким солдата ОСОБА_1 наказано вважати таким, що самовільно залишив частину.
Такі обставини, як прибуття позивача в подальшому двічі в розташування військового підрозділу 25.07.2024 та 28.08.2024, на оцінку спірних правовідносин та правомірність оскарженого наказу не впливають, адже виникли в часі пізніше. Натомість, враховуючи, що 27.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом самовільного залишення солдатом ОСОБА_1 військової частини, за ч. 5 ст. 407 КК України, вищевказані обставини підлягають встановленню та правовій оцінці в кримінальному провадженні.
З наявних у справі матеріалів встановлено, що органом досудового розслідування 30.12.2025 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім цього, з долучених позивачем до заяви про забезпечення доказів від 15.01.2026 встановлено, що ОСОБА_1 отримав від Рівненського міського суду Рівненської області повістку про виклик до суду на 05.02.2026 в кримінальному провадженні як особа, стосовно якої розглядається подання про застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування спірного наказу, згідно з яким позивач вважається таким, що 08.07.2024 самовільно залишив частину, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу всі види грошового забезпечення з 08.07.2024, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ст. 9-2 Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Абзацами 9 та 10 пункту 15 розділу І Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, спірним наказом відповідача позивачу правомірно призупинено виплату грошового забезпечення, починаючи з 08.07.2024, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, і така виплата має бути поновлена після його повернення до місця служби.
З матеріалів справи також встановлено, що після прийняття спірного наказу солдат ОСОБА_1 прибував до розташування штабу ВЧ НОМЕР_1 двічі: 25.07.2024 та 28.08.2024, при цьому він перебував в цивільному одязі, без документів, поводив себе неадекватно, а після зауважень офіцерів залишив розташування військового підрозділу і більше до місця служби не повертався.
Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 6 Дисциплінарного Статуту командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Крім того, статтею 22-1 Статуту командир (начальник) в умовах особливого періоду, в тому числі в умовах воєнного стану чи бойовій обстановці, з метою затримання військовослужбовця, який вчиняє діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, пов'язаного з непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням бойових позицій та визначених місць дислокації військових частин (підрозділів) у районах виконання бойових завдань, має право особисто застосовувати заходи фізичного впливу без спричинення шкоди здоров'ю військовослужбовця та спеціальні засоби, достатні для припинення протиправних дій.
Разом з тим, за встановлених у справі обставин, командир (начальник) не вчинив щодо позивача заходів, передбачених частиною четвертою статті 6 Дисциплінарного Статуту та статтею 22-1 Статуту, у разі з'явлення останнього в розташування 25.07.2024 та 28.08.2024.
Враховуючи триваючий характер спірних правовідносин, суд також бере до уваги положення п. 7-2 Глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2232-XII (в редакції Закону України від 21.11.2024 № 4087-IX, що набрав чинності 29.11.2024), яким установлено, що:
1) військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" від 21 листопада 2024 року № 4087-IX і військову службу яких призупинено та які добровільно прибули не пізніше 1 січня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України;
2) у день продовження військової служби військовослужбовцям, зазначеним у підпункті 1 цього пункту, командир (начальник) військової частини інформує у письмовій формі про таке продовження орган досудового розслідування та відповідний орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
3) факт відкриття кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого статтями 407 і 408 Кримінального кодексу України, стосовно військовослужбовця, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, не є підставою для відмови у продовженні йому військової служби та дії контракту;
4) військовослужбовцям, зазначеним у підпункті 1 цього пункту, з дня прийняття командиром (начальником) військової частини рішення про призупинення військової служби до дня її продовження виплата недоотриманого грошового, здійснення недоотриманого продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством України для військовослужбовців, не здійснюються.
Така редакція закону була чинною на час звернення позивача за судовим захистом.
Крім того, відповідно до пп. 1 п. 7-2 Глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2232-XII (в редакції Законів України від 09.01.2025 № 4197-IX та від 30.04.2025 № 4392-IX, чинними на час ухвалення цього судового рішення) військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану" від 30 квітня 2025 року № 4392-IX і військову службу яких призупинено та які добровільно прибули не пізніше 30 серпня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Таким чином, у разі добровільного повернення військовослужбовця, який самовільно залишив частину, до місця проходження військової служби до 30.08.2025 і висловлення готовності продовження військової служби, то командир (начальник) військової частини продовжує йому військову службу (дію контракту), а також поновлює виплату грошового та інших видів забезпечення (пп. 1 п. 7-2 Глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2232-XII).
Водночас, невиплата таким військовослужбовцям грошового та інших видів забезпечення здійснюється з дня прийняття командиром (начальником) військової частини рішення про призупинення військової служби до дня її продовження (пп. 4 п. 7-2 Глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2232-XII).
Суд зазначає, що у поданні ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.08.2024 № 810/4919 запропоновано командиру військової частини НОМЕР_1 вирішити питання щодо проходження військової служби військовослужбовцем в установленому законодавством порядку.
У відповіді від 05.12.2024 № 4424кп/вих на подання відповідач повідомив територіальний орган ВСП про те, що в подальшому позивач до місця несення служби не повернувся.
У поданому відзиві на позов від 18.10.2025 відповідач підтвердив, що після самовільного залишення військової служби 08.07.2024 по даний час позивач без поважних причин відсутній на військовій службі.
Докази протилежного у справі відсутні і на їх наявність позивач не вказує.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки станом на 08.07.2024 позивач самовільно залишив військову частину, то зупинивши виплату позивачу грошового та інших видів забезпечення у період самовільного залишення ним військової частини, відповідач діяв правомірно. Підстави та порядок поновлення відповідних виплат чітко регламентовані чинним законодавством. При цьому, наявні у справі докази не дають суду підстав для висновку, що позивач висловлював готовність продовжити військову службу після самовільного її залишення. Разом з тим, враховуючи наведене правове регулювання та встановлені обставини, суд зазначає, що скасування наказу від 08.07.2024 № 195 не може призвести до правового наслідку у вигляді поновлення виплати грошового забезпечення позивачу, оскільки умовою поновлення виплати грошового забезпечення після самовільного залишення частини є продовження військової служби, а щодо позивача така обставина відсутня.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши всі матеріали судової справи, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, оцінивши всі вагомі аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2024 № 195 в частині визнання солдата ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив частину, та призупинення йому у зв'язку з цим виплати грошового забезпечення, - є правомірним. Наведені позивачем аргументи та надані докази правомірності оскарженого наказу не спростовують та не дають суду підстав для його скасування.
Оскільки суд дійшов висновку про правомірність оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень, у тому числі й в частині призупинення виплати позивачу грошового, речового та продовольчого забезпечення, то у суду також відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу всі види грошового забезпечення з 08.07.2024.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Враховуючи результати судового розгляду справи, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Повний текст рішення складений 19 січня 2026 року.
Суддя Н.О. Дорошенко