16 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15319/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправною рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, розташованої в місті Харків по вулиці Культури 5, по встановленню причинного зв'язку захворювань ОСОБА_1 , пов'язаних із проходженням військової служби;
зобов'язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути звернення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо перегляду причинного зв'язку діагностованих захворювань ОСОБА_1 із проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі також відповідач, 12 РВЛК) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 23.05.2025 ОСОБА_1 пройшов ВЛК, відповідно до Довідки ВЛК за №2025-2105-0939 від 23.05.2025, де комісією у останнього було виявлено захворювання за статтями 23Б, 53Б, 61Б графи ІІ Розділу хвороб. Вказані захворювання визнані такими, що не пов'язані з проходженням служби. Позивач стверджував, що захворювання за статтею 23Б графи ІІ Розділу хвороб "захворювання периферичної нервової системи" з'явилося у ОСОБА_1 під час проходження служби.
Водночас 07.10.2025 12 Регіональна військово-лікарська комісія зазначила у протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії за №2025-1007-0955-3319-7 від 07.10.2025, що захворювання "диструкційна енцефалопатія І-ІІ ступня з розсіяною неврологічною симптоматикою" не було пов'язано із проходженням військової служби.
Позивач ставив під сумнів правильність та повноту висновків ВЛК.
За твердженням позивача, на поверхневий розгляд комісії вказують також помилки, допущені в тексті оскаржуваного протоколу, а саме неправильне зазначення по батькові позивача.
03.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що пов'язання захворювання з проходженням військової служби можливе виключно за умови доведення причинного зв'язку між патологією та періодом служби. Тобто необхідно встановити, що захворювання виникло або досягло ступеня непридатності саме під час служби і що його патогенез може бути зумовлений умовами чи характером військової діяльності.
Наявна медична документація однозначно свідчить про хронічний і повільно-прогресуючий перебіг захворювань позивача (хронічна виразкова хвороба ДПК із післяопераційними деформаціями, багаторівневі дегенеративні зміни хребта, двобічний гонартроз, дисциркуляторна енцефалопатія). Характер цих нозологій передбачає багаторічний етап формування, що виключає можливість їх виникнення або істотного прогресування у період з 24.02.2022 по 01.10.2023.
Такі патології не мають механізмів раптового розвитку, здатного спричинити клінічні прояви, наявні у позивача, внаслідок короткотривалого впливу військової служби. Навпаки, їх наявність, зафіксовані епізоди лікування до та після служби, а також вікові зміни, підтверджують довготривалий характер формування цих станів.
Аналіз хронології лікування та діагностичних даних (дати операцій, періоди стаціонарного лікування, медичні виписки) демонструє, що клінічно значимі прояви виникали поза межами періоду служби або значно раніше. Така послідовність виключає необхідний за Положенням причинно-часовий зв'язок між проходженням служби та розвитком захворювань.
При цьому, встановлення причинного зв'язку здійснюється штатними ВЛК виключно на підставі документів, які повинні підтверджувати виникнення чи прогресування захворювання в період служби.
Натомість, у даній справі жодних належних доказів такому твердженню не надано, а документи, подані позивачем, підтверджують багаторічний хронічний характер хвороб та їх перебіг, не пов'язаний із проходженням служби.
З огляду на етіопатогенетичні особливості встановлених діагнозів, хронологію медичних даних та відсутність доказів їхнього виникнення чи різкого прогресування під час служби, висновок ВЛК про відсутність зв'язку захворювань із проходженням військової служби є законним, обґрунтованим і відповідає вимогам Положення.
Таким чином, за твердженням відповідача, підстави для пов'язання патологій позивача з проходженням військової служби відсутні, а як наслідок - відсутні правові підстави для задоволення його вимог про визнання дій ВЛК неправомірними. Разом з тим, доводи позивача є голослівними, не підтверджені жодними медичними або юридично значимими доказами та спрямовані на штучне створення уявлення про причинний зв'язок захворювань з проходженням військової служби, який фактично відсутній.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено 02.08.2025 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії документи колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 з метою прийняття рішення про причинний зв'язок його захворювань з проходженням військової служби. Разом із зверненням було направлено наступний комплект документів ОСОБА_1 /а.с. 29 зворотній бік - 38/:
паспорт громадянина України;
картку платника податків;
військовий квиток;
довідку ВЛК від 14.02.2023 № 592;
довідку ВЛК від 23.05.2025 № 11/1055/ВЛК;
виписку із медичної карти стаціонарного хворого від 25.04.2025;
виписний епікриз від 13.11.2023;
виписний епікриз від 01.04.2024;
виписний епікриз від 17.12.2024;
витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Під час дослідження наданих військово-медичних документів ОСОБА_1 12 РВЛК було встановлено такі факти та обставини /а.с. 28/:
- у період з 24.02.2022 по 01.10.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу;
- участі у бойових діях не брав;
- дані про стаціонарне лікування під час служби відсутні;
- був освідчений у ВЛК військової частини НОМЕР_1 з діагнозом: хронічна виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, ускладнена грубою деформацією цибулини та помірним порушенням евакуаторної функції; післяопераційна вентральна грижа після лапаротомії (2000 р.) - захворювання не пов'язані з проходженням військової служби;
- стаціонарно лікувався у Хорольській МЛ у періоди: 01.11.2023- 13.11.2023, 26.03.2023- 07.04.2023, 10.11.2024- 17.12.2024, 18.04.2025- 25.04.2025; 23.05.2025 оглянутий у ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 з діагнозом: хронічна компресійно-ішемічна мієлополірадикулопатія; хронічна виразкова хвороба ДПК; двобічний гонартроз ІІ ст.;
- 16.07.2025 оглянутий ЄКОПФО, встановлено ІІІ групу інвалідності (загальне захворювання).
На підставі досліджених документів 12 РВЛК прийняла постанову, у якій зазначено - захворювання солдата запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - Дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст. з розсіяною неврологічною симптоматикою. Хронічна виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, ускладнена грубою деформацією цибулини та помірним порушенням евакуаторної функції. Післяопераційна вентральна грижа внаслідок лапаротомії (2000) з приводу перфоративної виразки дванадцятипалої кишки. Хронічна двобічна вертеброгенна компресійно-ішемічна радикулопатія L4, L5 та С5-С6 справа на тлі ускладненого остеохондрозу ШВХ, ПКВХ, протрузії С3-С7 МХД, екструзії С5-С6 МХД, екструзії L4-L5 МХД, протрузії L3-L4, L5-S1 МХД, деформуючий спондильоз та спондилоартроз зі стійким помірним больовим та м'язово-тонічним синдромами. ПРФХ ІІ. Двобічний гонартроз ІІ ст. ПФС 2 - Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби /а.с. 28/.
Позивач вважав постанову 12 РВЛК від 07.10.25 протиправною з підстав наявності розбіжностей, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Відповідно до частин першої, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів (пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402.
Згідно з пунктом 1.3 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
У силу п. 2.1 розділу 2 Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Разом з тим, порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями розділу 21 Положення № 402, п.п. 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз'яснення.
При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми).
Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях (зокрема щодо причинних зв'язків захворювань):
г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.
ґ) "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.
д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні
е) "Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.
Висновки щодо правозастосування
У цій справі спір стосується правомірності постанови 12 РВЛК від 07.10.2025 в частині встановлення причинного зв'язку захворювань ОСОБА_1 з проходженням військової служби.
За твердженням позивача, протиправність постанови від 07.10.2025 підтверджується таким:
1) 23.05.2025 ОСОБА_1 пройшов ВЛК, відповідно до Довідки ВЛК за №2025-2105-0939 від 23.05.2025, де комісією у останнього було виявлено захворювання за статтями 23Б, 53Б, 61Б графи ІІ Розділу хвороб. Вказані захворювання, не пов'язані з проходженням служби.
Таким чином, позивач стверджвав, що захворювання за статтею 23Б графи ІІ Розділу хвороб "захворюваннями периферичної нервової системи" з'явилося у ОСОБА_1 під час проходження служби.
Водночас 07.10.2025 12 Регіональна військово-лікарська комісія зазначила у протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії за №2025-1007-0955-3319-7 від 07.10.2025, що захворювання "диструкційна енцефалопатія І-ІІ ступня з розсіяною неврологічною симптоматикою" не було пов'язано із проходженням військової служби.
Наведені розбіжності, за твердженням позивача, ставлять під сумнів правильність та повноту висновків ВЛК.
2) іншою підставою для скасування постанови 12 РВЛК від 07.10.2025 ОСОБА_1 вказав неправильне зазначення по батькові позивача, що, на його думку, свідчить про неуважність членів ВЛК та поверхневий розгляд документів.
Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до Довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2023 №592 хронічна виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, ускладнена грубою деформацією цибулини та помірним порушенням евакуаторної функції; післяопераційна вентральна грижа після лапаротомії (2000 р.) - захворювання не пов'язані з проходженням військової служби /а.с. 32/.
12 РВЛК прийняла постанову, у якій зазначено - захворювання солдата запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - Дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст. з розсіяною неврологічною симптоматикою. Хронічна виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, ускладнена грубою деформацією цибулини та помірним порушенням евакуаторної функції. Післяопераційна вентральна грижа внаслідок лапаротомії (2000) з приводу перфоративної виразки дванадцятипалої кишки. Хронічна двобічна вертеброгенна компресійно-ішемічна радикулопатія L4, L5 та С5-С6 справа на тлі ускладненого остеохондрозу ШВХ, ПКВХ, протрузії С3-С7 МХД, екструзії С5-С6 МХД, екструзії L4-L5 МХД, протрузії L3-L4, L5-S1 МХД, деформуючий спондильоз та спондилоартроз зі стійким помірним больовим та м'язово-тонічним синдромами. ПРФХ ІІ. Двобічний гонартроз ІІ ст. ПФС 2 - Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби /а.с. 28/.
В чому саме полягають розбіжності у медичних документах та медичних висновках позивачем та його представником не пояснено.
Натомість судом жодних розбіжностей у висновках ВЛК не встановлено. При неодноразовому проходженні позивачем ВЛК висновок кожної з них був незмінним: захворювання не пов'язані з проходженням військової служби.
Щодо зазначення у резолютивній частині постанови від 07.10.2025 по батькові позивача " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 ", а також " ОСОБА_4 " замість " ОСОБА_1 " суд зазначає, що дійсно, зазначені помилки мали місце. Однак, позивачем визнається та підтверджено судом, що медичні документи, зазначені в протоколі засідання комісії, належать позивачу ОСОБА_1 , діагнози, досліджені комісією, також стосуються ОСОБА_1 .
Тобто, помилка зазначення в протоколі не правильного по батькові позивача не змінює суті висновків комісії - захворювання не пов'язані з проходженням військової служби. Скасування постанови комісії з підстави помилки в по батькові позивача не призведе до протилежних висновків комісії та є надмірним формалізмом.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, надавати оцінки діагнозу позивача, у тому числі періоду виникнення захворювань, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, від 12.02.2021 року у справі №820/5570/16, від 26.02.2025 року у справі № 240/13173/22, інших.
Перевірка рішення штатної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, а тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Подібне правозастосування в частині оскарження висновків штатних (позаштатних) ВЛК відповідно до Положення №402 висвітлено у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справах №600/3273/22-а, №240/13173/22.
Жодних порушень процедури проведення ВЛК позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 КАС України).
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України ( вул. Культури, 5, м. Харків, 61058, ЄДРПОУ 24983125 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков