15 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/11039/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гаврильєва С.С.,
представника позивача - Смольського Ю.С.,
представника відповідача - Стець А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/481/32-00-07-04-19 від 24.07.2025 року; зобов'язання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести відомості в реєстр заяв про повернення бюджетного відшкодування ПДВ про скасування податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/481/32-00-07-04-19 від 24.07.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не згоден з висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 447/32-00-07-04/00191282 від 27.06.2025 року про порушення підпункту "б" пункту 200.4, підпункту "в" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2025 року на суму 38 507 298 грн. з посиланням на застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", введених в дію Указом Президента України від 12.02.2025 року №81/2025. Зазначає, що відповідно до офіційної звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), а саме річного звіту та фінансової звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) за 2024 рік, опублікованої 10.04.2025 року, станом на 31.12.2024 року (https://www.ferrexpo.com/ media/iiwbrchf/46518_fxpo_ar24-int.pdf), 49,32% акцій компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) належать компанії Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), якою на 100% володіє траст The Minco Trust (Зе Мінко Траст). Вигодонабувачами трасту The Minco Trust (Зе Мінко Траст) є три фізичні особи - ОСОБА_1 та його двоє найближчих родичів. З наявної інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС). При цьому: - компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) є публічною акціонерною компанією, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі (https://www.londonstockexchange.com/stock/FXPO/ferrexpo-plc/company-page ). З огляду на це, акціонери компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) можуть постійно змінюватися; - компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) управляється Радою Директорів, яка може здійснювати всі повноваження Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), незалежно від того, чи стосуються вони управління бізнесом Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), чи ні; - акціонери Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) можуть давати вказівки компанії лише шляхом прийняття спеціальних рішень. За правом Англії спеціальне рішення вимагає не менше 75% голосів. Оскільки частка Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), яка складає 49,32%, не досягає цього порогу, ані Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), ані фізична особа не можуть одноосібно керувати або здійснювати одноосібний контроль над Радою Директорів шляхом прийняття спеціального рішення. З огляду на вищенаведене, відсутні фізичні особи, які здійснюють контроль та/або мають вирішальний вплив на діяльність позивача, позивач вважає помилковими висновки податкового органу про порушення платником підпункту "б" пункту 200.4, підпункту "в" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/11039/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
26.08.2025 року від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначав, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від'ємного значення з податку на додану вартість встановлено порушення платником підпункту "б" пункту 200.4, підпункту "в" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2025 року на суму 38 507 298 грн. Вказані висновки ґрунтуються на тому, що згідно Державного реєстру санкцій відносно ОСОБА_1 у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань. Санкції введено в дію Указом Президента України від 12.02.2025 року № 81/2025 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", додаток 1, позиція 3. Дата прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій): 12.02.2025 року; термін дії санкцій - безстроково. Перевіркою достовірності і правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2 Декларації) встановлено: відсутність права на бюджетне відшкодування у квітні 2025 року на суму 38 507 298 гривень, оскільки ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282) у розмірі 49, 3%.
Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 00191282) та є платником податку на додану вартість.
19.05.2025 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2025 року (реєстраційний номер 9141312517), якою визначено суму від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 38 507 298 грн. (рядок 20.2 Декларації).
Наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.06.2025 року № 124-П визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що знаходиться за фактичною адресою: вул. Будівельників, буд. 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802, з 09 червня 2025 року тривалістю 12 робочих днів; перевірку провести за період діяльності з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року з метою законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року (від 19.05.2025 № 9141312517).
У період з 09.06.2025 року по 24.06.2025 року посадовими особами Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року (від 19.05.2025 року № 9141312517), за наслідками якої складено акт від 27.06.2025 року № 447/32-00-07-04/00191282.
Перевіркою встановлено порушення платником податків, зокрема: підпункту "б" пункту 200.4, підпункту "в" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2025 року на суму 38 507 298 грн.
На підставі вказаного акту перевірки від 27.06.2025 року № 447/32-00-07-04/00191282 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.07.2025 року №000/481/32-00-07-04-19, яким повідомлено позивача про відсутність у нього права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року, у розмірі 38 507 298 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
За визначенням, що міститься у пп. 14.1.178. п. 14.1. статті 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У силу пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації /абзац перший пункт 200.7 статті 200 ПК України/.
Відповідно до п. 200.4-1 ст. 200 ПК України платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.
Суми такого від'ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Змістом п. 200.12-1 ст. 200 ПК України передбачено, що з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.
Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п'яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Відповідно до п. 200.14-1 ст. 200 ПК України якщо протягом періоду проведення контролюючим органом камеральної або документальної перевірки прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається відмова в наданні бюджетного відшкодування.
Аналіз положень п. 200.4-1 ст. 200 ПК України дає підстави для висновку про те, що для застосування вказаної норми права необхідно, що б санкції були застосовані до однієї з наступних осіб: самого платника податку, засновників (учасників) платника податку, кінцевого бенефіціарного власника платника податку.
В межах спірних правовідносин судом встановлено, що за даними Державного реєстру санкцій щодо ОСОБА_1 , Zhevaho Kostiantyn, (Україна, податковий номер НОМЕР_1 ) у порядку, встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року №1644-VІІ "Про санкції", прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.
Санкції введено в дію Указом Президента України від 12.02.2025 № 81/2025 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (позиція 3 Додаток 1). Дата прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VІІ "Про санкції": 12.02.2025. Термін дії санкцій - безстроково.
Як слідує з акту перевірки податковий орган дійшов висновків про відсутність права у позивача на бюджетне відшкодування у квітні 2025 року на суму 38 507 298 гривень, оскільки ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282) у розмірі 49, 3%.
При проведенні перевірки податковим органом були використані:
1. Звіт незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ “Полтавський ГЗК» (вх. №4777/6/ЕКПП від 10.06.2024 року);
2. Проміжний результат компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 року, опублікованого 31.07.2024 року на офіційному сайті www.ferrexpo.com, на підставі аналізу яких контролюючий орган дійшов висновку про те, що компанія “Fevamotinico S.a.r.l.» належить “The Minco Trust», яка у свою чергу належить ОСОБА_2 та двом іншим членам його родини;
3. Ухвала колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 року №757/39743/23-к, якою залишено без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2023 року про накладення арешту у кримінальному провадженні №62019000000000890 від 14.06.2019, де з-поміж інших обставин справи суд зазначив про те, що ОСОБА_3 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" у розмірі 49,3%.
Оцінюючи доводи відповідача про застосування до гр. ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) шляхом, зокрема, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, суд враховує такі обставини.
Відповідно до підпункту 14.1.241-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України термін "кінцевий бенефіціарний власник" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Згідно з пунктом 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.
Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постановах від 14.03.2023 у справі №640/12206/19, від 21.07.2025 у справі №160/30897/24.
В свою чергу, пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій містяться, в тому числі, відомості про кінцевих бенефіціарних власників товариства, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання.
Частиною першою статті 10 Закону №755-IV передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до частини восьмої статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" вимоги цієї статті не поширюються на […] публічні компанії (юридичні особи, створені у формі публічного акціонерного товариства, акції яких допущені до торгів принаймні на одній фондовій біржі (регульованому ринку) з переліку іноземних фондових бірж (регульованих ринків), який формується в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, на які розповсюджуються вимоги щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, рівнозначні тим, що були прийняті Європейським Союзом), […].
В судовому засіданні представник позивача пояснював, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо позивача кінцевий бенефіціарний власник у ПрАТ "Полтавський ГЗК" відсутній, причина відсутності - неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій біржі.
Відповідно до офіційної звітності Ferrexpo PLC, а саме - річного звіту та фінансової звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) за 2024 рік, опублікованої 10 квітня 2025 року, станом на 31 грудня 2024 року, 49,32% акцій компанії Ferrexpo PLC належать компанії Fevamotinico S.a.r.l., якою, в свою чергу, на 100% володіє траст The Minco Trust. Як зазначено у цьому ж документі, вигодонабувачами трасту The Minco Trust є три фізичні особи. При цьому з наявної інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC.
Також, представник позивача повідомив, що:
- компанія Ferrexpo PLC є публічною акціонерною компанією, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі, внаслідок чого акціонери компанії можуть постійно змінюватися;
- компанія Ferrexpo PLC управляється Радою Директорів, яка може здійснювати всі повноваження Ferrexpo PLC, незалежно від того, чи стосуються вони управління бізнесом Ferrexpo PLC, чи ні;
- акціонери Ferrexpo PLC можуть давати вказівки компанії лише шляхом прийняття спеціальних рішень, тоді як за правом Об'єднаного Королівства спеціальне рішення вимагає не менше 75% голосів. А оскільки частка Fevamotinico S.a.r.l., яка складає 49,32%, не досягає цього порогу, ані Fevamotinico S.a.r.l., ані Фізична особа не можуть одноосібно керувати або здійснювати одноосібний контроль над Радою Директорів шляхом прийняття спеціального рішення (тобто не мають вирішального впливу на прийняття рішень).
Як слідує з матеріалів справи, в ході документальної перевірки податковим органом використано дані Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024 року, компанії Ferrexpo PLC (опублікованого 31.07.2024 на офіційному веб-сайті www.ferrexpo.com): Мова оригіналу: “The largest shareholder of the Group is Fevamotinico S.a.r.l. (“Fevamotinico»), a company incorporated in Luxembourg. Fevamotinico is ultimately wholly owned by The Minco Trust, of which Kostyantin Zhevago and two other members of his family are the beneficiaries. At the time this report was published, Fevamotinico held 49.3% (31 December 2023: 49.3%; 30 June 2023: 49.5%) of Ferrexpo plc's issued share capital.» (Переклад: “Найбільшим акціонером групи є “Fevamotinico S.a.r.l.» (“Fevamotinico»), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить “The Minco Trust», яка в свою чергу належить ОСОБА_2 та двоє інших членів його родини є бенефіціарами. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3 % акціонерного капіталу “Ferrexpo PLC» (31.12.2023 - 49,3%, 30.06.2023 - 49,5%)».
Суд звертає увагу, що дані, наведені у Проміжному результаті за шість місяців датовані 30.06.2024 року, в той час як документальна перевірка проводилася з 09.06.2025 року по 24.06.2025 року. Відповідно, відсутні докази актуальності наведеної інформації на дату проведення перевірки.
Також, в акті документальної перевірки зазначено, що "Відповідно до розділу 810000 "Примітки - Корпоративна інформація та Звіт про відповідність вимогам МСФЗ" Звіту незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ “Полтавський ГЗК" (вх. №4777/6/ЕКПП від 10.06.2024) "…Станом на 31 грудня 2023 року Компанія має єдиного акціонера Ferrexpo AG, якому належить 100% акцій (310 000 000 шт). Аналогічний стан був і на 31 грудня 2022 року. Компанія є основною виробничою потужністю для групи підприємств, які знаходяться під контролем компанії Ferrexpo рlс (спільно іменуються як "Група компаній Ferrexpo"), яка є публічною компанією, акції якої котируються на Лондонській фондовій біржі. 24.05.2007 компанія Ferrexpo рlс ("Кінцева материнська компанія") придбала 100% частку в компанії Ferrexpo AG за рахунок обміну акцій, у результаті чого відбулося об'єднання підприємств під спільним контролем. Частку менше 50% в компанії Ferrexpo рlс у кінцевому рахунку утримує компанія Мinсо Trust, яка була створена для управління часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, яка належить ОСОБА_2 та його найближчим родичам...».
Наведена вище інформація свідчить про те, що бенефіціарами The Minco Trust, якому належить компанія Fevamotinico S.a.r.l., яка в свою чергу є найбільшим акціонером групи Ferrexpо PLC, є не лише ОСОБА_3 , а і двоє членів його родини.
За таких обставин зміст Звіту незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ "Полтавський ГЗК", як і зміст Проміжних результатів за шість місяців, що закінчилися 30.06.2024 року, не доводить факту того, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" саме у розмірі 49,3 %.
В свою чергу, під час проведення документальної перевірки контролюючим органом не досліджувалося питання та не встановлювалися обставини того, якими саме частками у відсотковому виразі володіють ОСОБА_3 та власне двоє членів його родини, а також не досліджувалося питання, чи дійсно володіння часткою у статутному капіталі забезпечувала особі можливість здійснювати вирішальний вплив на діяльність підприємства позивача.
Також, в акті перевірки податковий орган посилається на ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 у справі №757/39743/23-к, відповідно до змісту якої "…в ході проведення досудового розслідування з Єдиного державного реєстру декларацій встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_10 з 19.04.2007 наявні корпоративні права у вигляді 231 400 000 акцій, номінальною вартістю 7230000 гривень, емітентом яких є юридична особа зареєстрована в Республіці Сінгапур “The Minco Trust», код 26462335.
Отже, ОСОБА_10 є беніфіціарним власником компанії “The Minco Trust» юридична особа, яка зареєстрована в Республіці Сінгапур, код 26462335.
В свою чергу “The Minco Trust» володіє 100% статутного капіталу компанії “Fevamotinico Sarl» (реєстраційний № B128246, адреса: 12 Rue Guillaume Schneider, L-2522, Luxembourg, Велике Герцогство Люксембург).
Отже, ОСОБА_10 є кінцевим бенефіціарним власником компанії Fevamotinico Sarl (реєстраційний № B128246, адреса: 12 Rue Guillaume Schneider, L-2522, Luxembourg, Велике Герцогство Люксембург).
В свою чергу “Fevamotinico S.a.r.l.» володіє 49,5% статутного капіталу компанії “FERREXPO PLS» юридична особа, яка зареєстрована в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, код 05432915, адреса 55 St. James's Street, London, England, SW1A 1LA.
В свою чергу “FERREXPO PLS» володіє 100% статутного капіталу компанії “FERREXPO AG» юридична особа, яка зареєстрована в Швейцарській Конфедерації, код CH-170.3.025.159-2, податковий номер компанії 1021-252-64,,,.
В свою чергу “FERREXPO AG» володіє 100% статутного капіталу: ПРАТ “Полтавський ГЗК» код ЄДРПОУ 00191282….
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_10 є кінцевим бенефіціарним власником та опосередковано володіє, зокрема:
1. Часткою у статутному капіталі ПРАТ “Полтавський ГЗК» код ЄДРПОУ 00191282 у розмірі 49,5%, у вигляді 153 450 000 простих іменних акцій;
…07.09.2023 року (клопотання датоване 05.09.2023) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту, із забороною відчуження, розпорядження та користування на корпоративні права наступних юридичних осіб, а саме на:
1) 49,5% статутного капіталу ПРАТ “Полтавський ГЗК» код ЄДРПОУ 00191282 у вигляді 153450000 простих іменних акцій;
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2023 року вказане клопотання прокурора задоволено."
Спираючись на вказану ухвалу, відповідач стверджував, що судовим рішенням встановлено факт того, що ОСОБА_3 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" у розмірі 49,3%.
Надаючи оцінку вказаним доводам суд звертає увагу, що задовольняючи клопотання прокурора в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000890 від 14.06.2019 та накладаючи арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на корпоративні права юридичних осіб, слідчий суддя в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113447378) зазначив, що "Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Прокурором в клопотанні наведені доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування, та його збереження, недопущення здійснення відносно нього будь-якої діяльності до кінця досудового розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.".
Приписами частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Наведені приписи Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують приписам статті 89 Кримінального процесуального кодексу України, за правилом частини першої якої, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Таким чином, судження, покладені в основу ухвали слідчого судді на стадії досудового розслідування, не мають наперед встановленої сили ні для учасників кримінального провадження, ні для учасників будь-якого іншого провадження до постановлення вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.
При цьому, суд не бере до уваги обставини усіх інших судових проваджень, на які звертав увагу представник відповідача у додаткових поясненнях, оскільки таким мотивам оцінка не надавалася в ході документальної перевірки.
З даного приводу суд зазначає, що жодне з судових рішень, на яке посилався податковий орган, не є ні вироком суду, ні ухвалою про закриття кримінального провадження, ні кінцевим судовим рішенням судів цивільної, адміністративної чи господарської юрисдикції, які б встановили факт належності фізичній особі ОСОБА_1 не менше 25 відсотків статутного капіталу ПрАТ "Полтавський ГЗК".
Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що використана податковим органом в якості доказів інформація, наведена у Проміжних результатах за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2024 року, та у Звіті незалежного аудитора за 2023 рік по ПрАТ "Полтавський ГЗК", не доводить факту того, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" у розмірі 49,3 %, тоді як судження, наведені судом на стадії досудового розслідування у справі №757/39743/23-к, не мають наперед встановленої доказової сили, окрім як для вирішення питання про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000890 від 14.06.2019 року.
Доказів, які б свідчили про застосування санкцій до самого платника податку, або до засновників (учасників) платника податку, представником відповідача також не надано.
Встановлення фактів застосування санкцій до позивача та/або осіб, що є його кінцевими бенефіціарними власниками чи мають вирішальний вплив судом виходить за межі завдань адміністративного судочинства, визначених частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписи статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних й допустимих доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про наявність підстав для позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування з підстав, визначених у законі.
Поряд з цим в Україні діє принцип абсолютного права на судовий захист, що відображено у статті 55 Конституції України, частиною першою якої передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що податкове повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/481/32-00-07-04-19 від 24.07.2025 року є необґрунтованим, прийнятим без дослідження істотних обставин та підтвердження їх належними і достатніми доказами, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести відомості в реєстр заяв про повернення бюджетного відшкодування ПДВ про скасування податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/481/32-00-07-04-19 від 24.07.2025 року, суд виходить з такого.
За приписами пп. 200.7.1. п. 200.7. статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; реквізити рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку/небанківському надавачу платіжних послуг; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 17) дата прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції"; 18) дата прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26), положення якого кореспондуються із нормами Податкового кодексу України.
Згідно положень пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що у разі відмови контролюючого органу в наданні платнику податків бюджетного відшкодування шляхом надсилання останньому податкового повідомлення-рішення, зокрема, за результатами документальної перевірки та оскарження такого рішення в судовому порядку платником податків, заявлена сума податку на додану вартість до бюджетного відшкодування набуває статусу узгодженої після набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи, що на даний час заявлена платником сума податку на додану вартість до бюджетного відшкодування не набула статусу узгодженої, а рішення суду у цій справі не набрало законної сили, позовні вимоги у цій частині заявлені позивачем передчасно, а тому задоволенню не підлягають.
Отже, позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" належить задовольнити частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 30280 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 16736 від 08.08.2025 року.
При цьому, позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" містить вимоги майнового та немайнового характеру.
За змістом пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, встановлено ставку судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Зважаючи на те, що позовну заяву подано в електронній формі, судовий збір за її подання складає 26646,40 грн. (24224,00 (30280 х 0,8) +2422,40 грн. (3028 х 0,8). Отже, позивачем внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сплачена у більшому розмірі сума судового збору може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила.
У свою чергу, враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме, задоволення позовних вимог майнового характеру та відмову у немайнових вимогах, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 24224,00 грн.
Щодо клопотання позивача у позовній заяві про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі в порядку статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з частиною 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, з метою забезпечення виконання судового рішення статтею 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який суд може здійснювати у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Однією з форм судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду.
При цьому правовою підставою для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог та прийняття рішення, яке не має зобов'язального характеру, тобто не покладає жодних зобов'язань на суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення.
За наведених обставин, суд констатує, що підстави для встановлення судового контролю за виконанням такого судового рішення відсутні, а тому відповідне клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802; код ЄДРПОУ 00191282) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (просп. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031; код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.07.2025 року №000/481/32-00-07-04-19.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24224,00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні нуль копійок).
У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19 січня 2026 року.
Головуючий суддя А.Б. Головко