16 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 553/4208/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить:
- скасувати рішення № 163 від 23.09.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем винесено незаконне рішення №163 від 23.09.2025, оскільки позивач не був повідомлений промету перевірки, направлення на перевірку не вручалося, акт не складався, наліпку до винесення рішення позивач зняв, розмір штрафу є непропорційним.
Додатково у відповіді на відзив звернув увагу на факти незаконності проведеної відповідачем перевірки і, як наслідок, незаконності винесеного відповідачем рішення.
Стислий зміст заперечень відповідачів.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за наслідком виявлених порушень посадовими особами відповідача складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 02.09.2025 № 135 та прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 02.09.2025 № 135. Відповідач направив супровідний лист-вимогу від 02.09.2025 № Вих-01-27/07.4/4134 , якою зобов'язав позивача надати в термін до 19.09.2025 документи.Відповідач повідомив, що розгляд справи про порушення вимог законодавства про рекламу відбудеться 23.09.2025 об 11:00 годині у приміщенні Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області за адресою м. Полтава, узвіз Воскресенський, буд. 7. Відповідно до трекінгу поштових відправлень листи №№ 0601188676980, 0601188674961 отримано від 03.09.2025 та 10.09.2025 відповідно, що засвідчено підписом озивача.
04.09.2025 Відповідач на електронну адресу та засобами поштової кореспонденції отримав лист Вх № 11042-25 від 08.09.2025 від позивача, у якому останній повідомив, що ним усунуто порушення, а сам рекламний банер не є зовнішньою рекламою і розміщений за іншого мовного законодавства.
На призначене 23.09.2025 засідання Позивач не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надсилав, причиниою неявки Позивач вказав особисті обставини.Відповідачем було прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 23.09.2025 № 163, яким було накладено штраф у розмірі 299 неоподаткованих мінімумів громадян у сумі 5083,00 (п'ять тисяч вісімдесят три) гривні 00 копійок за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами.
Отже, оспорюване рішення є законним та не підлягає скасуванню.
Заяви, клопотання учасників справи.
05.11.2025 та 07.11.2025 позивачем подано клопотання про уточнення статусу позивача.
11.11.2025 від позивача надійшло пояснення щодо статусу позивача.
15.12.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
15.12.2025 та 17.12.2025 від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 06.10.2025 у справі № 553/4208/25 адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
21.10.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли пояснення від позивача.
29.10.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №553/4208/25.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 справу передано для розгляду судді Бевзи В.І.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, постановлено позивачу подати до суду уточнену позовну заяву із зазначенням того, яким чином оскажуване рішення стосується позивача саме у правовому статусі, як фізичної особи, якщо оспорювані рішенні прийняті відносно правового статусу фізичної особи, як СПД-ФОП: обґрунтувати порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача саме як для фізичної особи; документа про сплату судового збору в розмірі 1211,2 грн.
11.11.2025 позивач надав до суду копію квитанції про сплату судового збору в розмірі 1211,2 грн.
13.11.2025 до суду надійшло від позивача пояснення щодо статусу позивача, в якому він зазначив про те, що на момент проведення перевірки 29.08.2025 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області позивач не мав статусу фізичної особи-підприємця. Державна реєстрація ФОП ОСОБА_1 була здійснена 29 серпня 2025 року у другій половині дня, перевірка була у першій половині. Таким чином, перевірка, результати якої лягли в основу рішення №163 від 23.09.2025, охоплювала період, коли позивач діяв як фізична особа, а не як суб'єкт господарювання. Отже, позов подано саме від фізичної особи, яка несе персональну відповідальність за зміст інформаційних матеріалів, розміщених на належному їй об'єкті.
Полтавським окружним адміністративним судом від 14.11.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Під час виконання повноважень по контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу 29.08.2025 посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області встановлені порушення законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 : при огляді реклами наступного змісту "ИЗГОТОВЛЕНИЕ КЛЮЧЕЙ", розміщеної при вході до магазину "БРОНЕДВЕРІ ЗАМКИ СЕЙФИ» по АДРЕСА_1 - мова реклами не державна (на російській мові), чим порушено, ч. 1 ст. 6 Закону "Про рекламу".
Згідно з відповіддю № 1948755 від 29.10.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований як ФОП з 29.08.2025 в даному реєстрі.
За наслідком виявлених порушень посадовими особами відповідача складений протокол про порушення законодавства про рекламу від 02.09.2025 №135, в якому, як рекламодавець зазначений ФОП ОСОБА_1 , та прийняте рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 02.09.2025 № 135, в якому як рекламодавець зазначений ФОП ОСОБА_1 , призначено розгляд справи про порушення законодавства про рекламу на 23.09.2025 об 11:00 год.
Відповідач направив позивачу супровідний лист-вимогу від 02.09.2025, якою зобов'язав позивача надати в термін до 19.09.2025 документи, а саме:
- письмове пояснення з приводу виявленпх порушень;
- копію свідоцтва про держнавну реєстрацію або витягу (випискп) з ЄДРПОУ;
- вартість вищезазначеної розповсюдженої реклами, впходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесенпх (нарахованих) податків,зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України
- дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, що надається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
У випадку усунення порушення надати підтвердження у вигляді фотофіксаuії усунення порушення у вищезазначені терміни.
Відповідно до трекінгу поштових відправлень листи №№ 0601188676980, 0601188674961 отримано від 03.09.2025 та 10.09.2025 відповідно, що засвідчено підписом позивача.
04.09.2025 Відповідач на електронну адресу відповідача та засобами поштової кореспонденції отримав лист від 08.09.2025 від позивача, у якому останній повідомив, що ним усунуте порушення, а сам рекламний банер не є зовнішньою рекламою і розміщений за іншого мовного законодавства.
На призначене 23.09.2025 засідання позивач не з'явився, повідомив позивача у листі від 04.09.2025 про неможливість прибуття у засідання.
Відповідно до протоколу № 139 від 23.09.2025 вирішене прийняти рішення про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон: НОМЕР_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_2 ), за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами у розмірі 299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5083 грн. (п'ять тисяч вісімдесят три гривні 00 коп).
Відповідачем було прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 23.09.2025 № 163, яким було накладено штраф на ФОП ОСОБА_2 у розмірі 299 неоподаткованих мінімумів громадян у сумі 5083,00 (п'ять тисяч вісімдесят три) гривні 00 копійок за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами.
Дане рішення було направлене позивачу 26.09.2025 і отримано ним 08.10.2025 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач вважає дане рішення незаконним і таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку).
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від02.09.2015 №667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 № 160, Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.
Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" №270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про рекламу" №270/96-ВР передбачено, що реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.
Частиною другої статті 26 Закону України "Про рекламу" №270/96-ВР передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про рекламу" особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про рекламу" №270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у недотриманні вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України "Про рекламу" №270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України "Про рекламу" №270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок розміщення зовнішньої реклами регулюється Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, які затверджено Постановою КМ України від 29.12.2003 за № 2067 (далі - Правила).
Пунктом 24 Правил визначено, що виданий у встановленому законодавством порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконанням робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу. Відповідно до пункту 3 Правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Статтею 238 Господарського кодексу України (у редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до частини першої статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема: адміністративно-господарський штраф.
Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу урегульовано Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (надалі - Порядок №693).
Пунктом 8 Порядку № 693 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.
Відповідно до окремих положень пунктів 9, 11, 12 Порядку № 693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою, зокрема, Держспоживінспекції та її територіальних органів.
За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.
Згідно з пунктами 18-20 Порядку № 693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку. Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку. Сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Суд встановив, що до суду звернувся ОСОБА_1 саме, як фізична особа з позовною заявою до Головного управління Держпродспожив служби в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення № 163 від 23.09.2025, яке застосоване до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а не до фізичної особи ОСОБА_1 .
Натомість, посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області встановлені порушення законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 : при огляді реклами наступного змісту "ИЗГОТОВЛЕНИЕ КЛЮЧЕЙ", розміщеної при вході до магазину "БРОНЕДВЕРІ ЗАМКИ СЕЙФИ» по АДРЕСА_1 - мова реклами не державна (на російській мові), чим порушено, ч. 1 ст. 6 Закону "Про рекламу". За наслідком виявлених порушень посадовими особами відповідача складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 02.09.2025 № 135, в якому як рекламодавець зазначений ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу № 139 від 23.09.2025 вирішено прийняти рішення про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон: НОМЕР_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_2 ), за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами у розмірі 299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5083 грн. (п'ять тисяч вісімдесят три гривні 00 коп). Відповідачем було прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 23.09.2025 № 163, яким було накладено штраф на ФОП ОСОБА_2 у розмірі 299 неоподаткованих мінімумів громадян у сумі 5083,00 (п'ять тисяч вісімдесят три) гривні 00 копійок за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами.
Отже, оспорюване рішення відповідача № 163 від 23.09.2025 винесене саме щодо СПД-ФОП ОСОБА_1 , ним накладене на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 5083 грн.
Згідно з відповіддю № 1948755 від 29.10.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований як ФОП з 29.08.2025 в даному реєстрі.
13.11.2025 до суду надійшло від позивача пояснення щодо статусу позивача, в якому він зазначив про те, що на момент проведення перевірки 29.08.2025 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області позивач не мав статусу фізичної особи-підприємця. Державна реєстрація ФОП ОСОБА_1 здійснена 29 серпня 2025 року у другій половині дня, перевірка була у першій половині. Таким чином, перевірка, результати якої лягли в основу рішення №163 від 23.09.2025, охоплювала період, коли позивач діяв як фізична особа, а не як суб'єкт господарювання. Отже, позов подано саме від фізичної особи, яка несе персональну відповідальність за зміст інформаційних матеріалів, розміщених на належному їй об'єкті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.
Проте, позивач не дав згоди на заміну первинного позивача, про що повідомив суд у поясненні від 13.11.2025.
Норми Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають можливості заміни позивача за ініціативою суду чи залучення як співпозивача.
Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. Це є самостійною підставою для відмови в позові. Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
У цій справі оскаржуване рішення застосоване до фізичної особи-підприємця, а не до фізичної особи.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про відмову у позові, оскільки до суду звернулась не та особа, якій належить право вимоги, а саме фізична особа, а не суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець, що автономною, самостійною та достатньою підставою для відмови у позову.
Позивач згоду на заміну позивача іншою особою суду не надав.
Суд не надає правову оцінку оспорюваному рішенню та дотримання процедури контрольного заходу, оскільки із позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги.
Правовий статус позивача саме як фізичної особи не є правовим статусом позивача, як особи суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця, оскільки такі особи не є тотожними у правовому статусі у даних спірних правовідносинах.
Посилання позивача на те, що перевірка здійснена щодо нього, як фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, оскільки відповідний правовий статус суб'єкта господарювання позивачем набутий у другій половині дня 29.08.2025 значення не мають, оскільки оспорюване рішення застосоване не до фізичної особи, а до фізичної особи-підприємця, який є належним позивачем у цьому спорі.
Фізична особа саме цих спірних правовідносинах не є належним позивачем, що є підставою для відмови у позовних вимогах фізичної особи щодо оспорювання рішення застосованого відповідачем до фізичної особи-підприємця.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що оскільки відмовлено у позові, то підстави для присудження судових витрат у даній справі відсутні (стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (36000, м. Полтава, узвіз Воскресенський, буд. 7, код ЄДРПОУ 403586117) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза