Справа № 420/8276/25
19 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 21 березня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просив:
Зобов'язати Військову частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час воєнного стану звільняються з військової служби через певні сімейні обставини або інші поважні причини.
Скасувати відмову військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби №0666/35/3216 від 15.03.2025 року та зобов'язати звільнити позивача зі служби за сімейними обставинами, за відсутності інших працездатних осіб надавати постійний догляд моїй дружині.
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач був призваний на військову службу по мобілізації військової частини НОМЕР_2 .
Його дружина, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 від 08.06.2019 року, згідно з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №790080 від 19-20.06.2024 року має ІІІ-групу інвалідності та висновку ЛКК №143 про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Позивач зазначає, що він подав до відповідача рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз.4 пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232- XII.
Крім того, позивач звертає увагу, що абз.4 пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232- XII визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК.
Тому позивач вважає, що поданий ним до рапорту про звільнення з військової служби висновок ЛКК є належним і достатнім документом для підтвердження того, що особа потребує постійного догляду.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час воєнного стану звільняються з військової служби через певні сімейні обставини або інші поважні причини.
Однією з сімейних обставин необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також: своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; на що Військова частина НОМЕР_2 відмовила у звільненні №0666/35/3216 від 15.03.2025 року схиляючись на те, що не вказано про потребу в догляді, хоча Висновок №143 ЖК №080-4/о, затверджено МОЗ та відповідає нормам, що вказано в НАКАЗІ №495 від 24.07.2024 року Міністерства Оборони України.
З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 26.03.2025, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа від 27.03.2025 року.
Відзив на позовну заяву не надходив.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено паспортом громадянина України.
У позовній заяві позивач зазначив, що він був призваний на військову службу по мобілізації військової частини НОМЕР_2 , та займав посаду - старшого бойового медика 17 роти 6 батальйону військової частини НОМЕР_5 .
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 від 08.06.2019 року.
Згідно з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №790080 від 19-20.06.2024 року ОСОБА_2 має ІІІ-групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 1 липня 2025 року, дата чергового переогляду - червень 2025 року.
Відповідно до висновку ЛКК №143 про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма № 080-4/о) ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, висновок дійсний до 15 липня 2025 року.
Відповідно до витягу про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №646 зареєстровані - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 пенсіонерка, що підтверджується пенсійним посвідченням (мати дружини).
Суд встановив, що позивач подав до військової частини НОМЕР_2 рапорт від 05.03.2025 року про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю надання постійний сторонній догляд дружині та утримувати її.
Листом від 15 березня 2025 року № 0666/35/3216 Військова частина НОМЕР_2 відмовила у задоволенні вказаного рапорту, посилаючись на те, що у додатках до рапорту, наявна довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 790080 від 20.06.2024, відповідно до якої ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання з подальшим переоглядом у червні 2025 року.
Крім того, повідомлено, що відповідно до пп. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин у зв'язку із необхідністю здійснення догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Аналогічно, у додатках до рапорту наявний висновок ЛКК №143 про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі на ОСОБА_2 із зазначенням 3 групи інвалідності та лише з рекомендаціями щодо надання соціальної послуги з денного догляду у домашніх умовах. Додатково роз'яснено, що до рапорту не додано документів, відсутня будь-яка інформація щодо наявності або відсутності у ОСОБА_2 онкологічного захворювання, відсутності кінцівок, одного з парних органів або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який продовжено до теперішнього часу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII (далі, - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені підстави для звільнення з військової служби.
Відповідно до пп. «г» п. 1 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану): г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абз. 11 п. 3 ч. 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції чинної на дату подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: 3) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Таким чином, буквальний аналіз абз. 11 п. 3 ч. 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції чинної на дату подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби, доводить, що підставою для звільнення з військової служби є догляд за дружиною (чоловіком), яка має ІІІ групу інвалідності тільки внаслідок чітко перелічених захворювань.
Повертаючись до обставин у цій справі, суд встановив, що згідно з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №790080 від 19-20.06.2024 року ОСОБА_2 має ІІІ-групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 1 липня 2025 року, дата чергового переогляду - червень 2025 року.
Відповідно до висновку ЛКК №143 про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма № 080-4/о) ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, висновок дійсний до 15 липня 2025 року.
Суд погоджується з доводами відповідача, що з наданих позивачем документах до рапорту не вбачається, що дружині позивача встановлена інвалідність III групи, внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, а тому, суд доходить висновку, що відповідач ухвалив правомірне рішення щодо відмови позивачу у задоволенні рапорту від 05.03.2025 року про звільнення з військової служби на підставі поданих ним документів.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому не належать задоволенню.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач звільнений від сплати судового збору, та відсутні судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, жодні судові витрати не належать відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України, з урахування п. 3 Розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.