про залишення позовної заяви без руху
19 січня 2026 р. № 400/295/26
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2025 №920914290901,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 09.01.2026 звернулася до суду з адміністративним позовом, що містить вимоги:
визнати протиправним та скасувати прийняте 30.05.2025 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (далі - Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 920914290901 (далі - ППР).
Згідно з позовом, ППР позивач отримала 11.06.2025. Відповідно, шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, сплив 11.12.2025.
У позові вказано про поновлення строку звернення до суду.
ОСОБА_1 зазначила, що 18.06.2025 вона оскаржила ППР до ДПС. Рішення про результати розгляду скарги позивач не отримала, і лише 07.01.2026 їй "… стало відомо про існування рішення контролюючого органу №23832/6/99-00-06-03-02-06 від 15.08.2025 року, яким підтверджено податкове повідомлення-рішення, що відобразилось у вигляді відмітки про поновлення виключених/скасованих штрафних санкцій в електронному кабінету платника податків …".
Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирізнення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
У постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у відповідних правовідносинах застосуванню підлягає саме пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. У даному випадку, з урахуванням інформації позивача про оскарження ППР до ДПС, місячний строк оскарження ППР до суду мав розпочатися наступного дня, що настав за днем отримання позивачем рішення за скаргою.
Але, про що вказано вище, факт отримання рішення за скаргою позивач заперечила.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд зазначив, що ОСОБА_1 не додала до позову копію скарги до ДПС, тому суд позбавлений можливості встановити, чи відбулася процедура адміністративного оскарження ППР, визначити, яка частина статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню, відповідно, дійти висновку про те, чи був позов поданий в межах строку звернення до суду, та вирішити заяву позивача про поновлення строку.
Крім того, суд звертає увагу позивача на таке.
Абзацом другим частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Абзацом другим частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Проте, абзацами третім, четвертим пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Якщо, за твердженнями ОСОБА_1 , ДПС не надіслала їй у вказані вище строк рішення за скаргою/рішення про продовження строків розгляду скарги, то скарга вважається повністю задоволеною на користь позивача.
З урахуванням цього суд пропонує позивачу отримати рішення ДПС за результатами розгляду скарги на ППР, і копію цього рішення подати до суду. Якщо, за твердженнями позивача, це рішення не було надіслано у відповідні строки у встановлений законом спосіб, суд пропонує позивачу визначитися з доцільністю оскарження ППР в судовому порядку.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Запропонувати позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме подати до Миколаївського окружного адміністративного суду докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням викладеного у мотивувальній частині цієї ухвали.
3. Попередити позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є повернення такої позовної заяви позивачу.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає до оскарження окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Птичкіна