ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" січня 2026 р. справа № 300/3185/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради, співвідповідача Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Комарницький Едуард Григорович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Долинської міської ради (відповідач-1), Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради (відповідач-2), за змістом якого просить (з урахуванням збільшення позовних вимог) суд:
- визнати протиправними дії Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради щодо ненадання ордеру на видалення зелених насаджень (дерев), що висадженні на земельній ділянці Долинської міської ради, впритул до паркана, що знаходиться з західної сторони по краю земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:031:0209 та на землях загального користування (стежці)), що знаходяться з південно-західної сторони по краю земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:031:0209;
- зобов'язати Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради надати ордер на видалення зелених насаджень (дерев), що висадженні на земельній ділянці Долинської міської ради Івано-Франківської області, впритул до паркана ОСОБА_1 , що знаходиться з західної сторони по краю земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:031:0209 та що знаходяться на землях загального користування (стежці)) з південно-західної сторони по краю земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:031:0209 та зобов'язати Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради видалити (зрубати/зрізати) такі дерева.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:031:0209, яка використовується за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. На суміжній території, яка не входить до складу жодної приватної земельної ділянки та перебуває у комунальній власності, розташовані дерева, що фактично перешкоджають користуванню земельною ділянкою позивача, зокрема, пошкоджують сонячні панелі та обмежують доступ сонячного світла. Позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що спірні дерева нібито висаджені суміжним землекористувачем, є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Навпаки, з плану меж земельної ділянки, виконаного у 2023 році, а також з відкритих даних Державного земельного кадастру, встановлена наявність проміжку між земельними ділянками позивача та суміжного землекористувача, який не перебуває у приватній власності та використовується як стежка загального користування. Саме на цій території розміщені дерева, щодо яких заявлялося клопотання про надання дозволу на зрізання. Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно самоусунувся від вирішення питання, яке належить до його повноважень як органу місцевого самоврядування, та неправомірно переклав відповідальність за утримання зелених насаджень на приватну особу. Така позиція відповідача порушує право позивача на належне користування належною йому земельною ділянкою та зумовлює необхідність судового захисту.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.24-25).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.30).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 клопотання представника відповідача про заміну неналежного відповідача - задоволено частково, зокрема, залучено Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради до участі у справі № 300/3185/25 в якості співвідповідача (а.с.68-69).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 залучено до участі в справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (а.с.120).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог в адміністративній справі № 300/3185/25 (а.с.124).
Відповідач-2 скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.06.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав на те, що порядок видалення зелених насаджень у межах населених пунктів чітко врегульований Законом України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядком видалення зелених насаджень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1045. Зазначеними нормами визначено вичерпний перелік підстав для видалення дерев, серед яких відновлення світлового режиму житлових приміщень, однак, не передбачено видалення зелених насаджень з мотивів забезпечення належної роботи сонячних панелей, розміщених над межею суміжних земельних ділянок. Відповідач також зазначає, що спірні дерева не розташовані на землях комунальної власності Долинської міської ради, а знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 2622010100:01:031:0099, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . За таких умов, відповідно до пункту 10 Порядку № 1045, рішення про видалення зелених насаджень на приватній земельній ділянці належить виключно до повноважень її власника або користувача, а не органу місцевого самоврядування, внаслідок чого, Долинська міська рада не наділена правом надавати дозвіл на зріз або самостійно видаляти дерева, що розташовані на приватній земельній ділянці. У зв'язку з цим, управління вважає, що в спірних правовідносинах діяло правомірно, внаслідок чого, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.72-75).
03.07.2025 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка вмотивована тим, що у матеріалах справи відсутня технічна документація на земельну ділянку з кадастровим номером 2622010100:01:031:020, на яку посилається відповідач, а наведені документи не стосуються предмета спору. Натомість позивач посилається на поданий ним план меж земельної ділянки, виконаний ФОП « ОСОБА_3 » у 2023 році, з якого встановлено наявність між його земельною ділянкою з кадастровим номером 2622010100:01:031:0209 та ділянкою ОСОБА_2 з кадастровим номером 2622010100:01:031:0099 окремої смуги землі, що не входить до складу жодної з цих ділянок. За твердженням позивача, саме на вказаній смузі, яка має характер земель загального користування (стежки), розташовані дерева, щодо яких він звертався з клопотанням про надання дозволу на зрізання. Наявність такої смуги підтверджується, на його думку, як матеріалами Державного земельного кадастру, так і відкритими кадастровими даними, які відображають проміжок між суміжними земельними ділянками. У зв'язку з цим позивач вважає, що спірні зелені насадження частково розташовані на землях загального користування, які перебувають у віданні органу місцевого самоврядування. З огляду на розмежування повноважень у сфері благоустрою, позивач зазначає, що саме Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради наділене компетенцією щодо видачі ордерів на видалення зелених насаджень (а.с.114-116).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористалася. Також третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог не повідомлено суд про поважність причин ненадання таких пояснень.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником 93/100 часток будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16501857 (а.с.11).
Рішенням від 30.05.2018 № 1234-38/2018 позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) площею 0,0982 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , у власність (а.с.15).
В подальшому, рішенням від 03.04.2025 № 4124-52/2025 позивачу передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2622010100:01:031:0209 (а.с.19).
ОСОБА_4 , дружина позивача, зверталася із заявою до міського голови Долинської міської ради Івано-Франківської області із проханням надати дозвіл на зріз дерев, які знаходиться на території міської ради і перешкоджають використанню земельної ділянки за цільовим призначенням (а.с.13).
Листом від 21.03.2025 за № 01-01-13/91 Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради повідомило дружину позивача, що суміжний землекористувач, а саме ОСОБА_2 , висадив фруктові дерева поза межами своєї ділянки, що перешкоджає використовувати надану земельну ділянку, внаслідок чого, рекомендовано всі спірні питання щодо володіння та користування належними земельних ділянок вирішувати з урахуванням норм 103 ЗК України, а саме співпрацювати при вчиненні дій із співвласниками (а.с.12).
Позивач, вважаючи відмову відповідача-2 протиправною, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Приписами частини 2 статті 11 Закону закріплено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Так, правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів врегульовані Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» зелені насадження - це деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
Статтею 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначені норми охорони та утримання зелених насаджень.
Так, частиною першою - другою статті 28 вказаного Закону визначено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
Відповідно до частини 3 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є підставою для видалення зелених насаджень після обстеження земельної ділянки та складання акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню. У цьому разі видалення зелених насаджень не потребує дозволу (ордера). Відновна вартість визначається на підставі акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, та сплачується до прийняття об'єкта в експлуатацію. Розмір відновної вартості видалених зелених насаджень зменшується на суму, передбачену проектною документацією на озеленення території.
Порядок оформлення дозволу на видалення зелених насаджень у межах населених пунктів регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045 (далі - Порядок № 1045).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1045 видалення зелених насаджень здійснюється у разі:
виконання підготовчих і будівельних робіт на об'єктах відповідно до статей 35-37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності;
знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів;
ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту;
відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами;
проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі;
досягнення деревом вікової межі;
провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів;
ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1045 видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється:
за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку);
на підставі документів, визначених статтями 35-37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.
За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою (далі - заявник) (пункт 4 Порядку № 1045).
Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості (далі - комісія), до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а у разі потреби - балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень.
Під час формування складу комісії компетентний орган протягом двох днів після надходження заяви надсилає запити до територіального органу Держекоінспекції, власника земельної ділянки (користувача), балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень, щодо можливості їх участі в роботі комісії.
Територіальний орган Держекоінспекції та заінтересовані організації у п'ятиденний строк після надходження запиту надсилають компетентному органу в письмовій формі повідомлення про включення свого представника до складу комісії.
Після надходження повідомлень компетентний орган протягом трьох днів затверджує склад комісії. У разі надходження повідомлень про відмову від участі представників територіального органу Держекоінспекції та заінтересованих організацій склад комісії затверджується без таких представників.
У процесі визначення стану зелених насаджень та відновної вартості зелених насаджень, які видаляються на підставі одного з документів, визначених статтями 35-37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, до складу комісії включається представник фізичної або юридичної особи, яка має намір щодо забудови території.
Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за формою, затвердженою Мінрегіоном.
Відновна вартість зелених насаджень визначається згідно з методикою, затвердженою Мінрегіоном.
У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія з'ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті.
Кожному члену комісії надається один примірник акта. У разі відсутності представника територіального органу Держекоінспекції у складі комісії один примірник акта у триденний строк надсилається до територіального органу Держекоінспекції.
Голова комісії готує в п'ятиденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначається інформація про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і залишаються на земельній ділянці.
Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту рішення про видалення зелених насаджень приймає відповідне рішення і видає наступного дня заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.
Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.
Методику визначення відновної вартості зелених насаджень і зразок ордера затверджує Мінрегіон.
Відновна вартість зелених насаджень, що належать до комунальної власності, сплачується до відповідного місцевого бюджету.
Згідно з пунктом 42 Порядку № 1045 у разі коли заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа компетентного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху з урахуванням вимог порядку, встановленого Законом України “Про адміністративну процедуру».
Рішення про відмову у видачі ордера доводиться до відома заявника в письмовій формі з відповідним обґрунтуванням та зазначенням порядку його оскарження у строк, передбачений для видачі ордера.
Рішення про відмову у видачі ордера приймається за умови надання можливості заявнику усунути недоліки, що містяться в заяві (якщо це можливо), та неусунення заявником таких недоліків у встановлений строк.
Рішення про відмову у видачі ордера може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру» та/або до адміністративного суду.
У разі коли право виконання робіт щодо видалення зелених насаджень передано іншій особі, ордер підлягає переоформленню. Переоформлення ордера здійснюється безоплатно на підставі заяви, поданої заявником у паперовій або електронній формі протягом п'яти робочих днів.
З аналізу положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку №1045 встановлено, що видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської ради на підставі заяви про видалення зелених насаджень, поданої юридичною чи фізичною особою. При цьому, за наслідком надходження відповідної заяви єдиним можливим варіантом дій відповідача є створення комісії з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості та складення за наслідком визначення стану зелених насаджень акта обстеження, що підлягають видаленню, за формою, затвердженою Мінрегіоном.
Як встановлено судом, ініціатива щодо видалення зелених насаджень фактично заявлена шляхом подання відповідної заяви до Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради, за наслідком чого суб'єкт владних повноважень надав заявниці відповідь листом від 21.03.2025 № 01-01-13/91.
Водночас, з аналізу змісту зазначеної відповіді встановлено, що відповідач обмежився наданням роз'яснень загального характеру, не вчинивши передбачених Порядком № 1045 обов'язкових процесуальних дій, а саме: не ініціював створення комісії з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості, не забезпечив проведення обстеження зелених насаджень та не склав акт обстеження за формою, затвердженою Мінрегіоном.
Суд виходить з того, що відповідно до пунктів 4 - 6 Порядку № 1045 надходження заяви про видалення зелених насаджень зумовлює виникнення у компетентного органу обов'язку ініціювати адміністративну процедуру, наслідком якої є утворення відповідної комісії та проведення обстеження зелених насаджень.
Таким чином, незалежно від подальшої оцінки підстав для видалення зелених насаджень, відповідач не був наділений правом замінювати встановлену законом процедуру власною оцінкою ситуації або відмовою від її проведення.
За таких обставин суд доходить до висновку, що Управлінням благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради не було належним чином організовано розгляд ініційованого питання щодо видалення зелених насаджень, оскільки обов'язкова процедура, передбачена Порядком № 1045, щодо видалення зелених насаджень фактично не була розпочата.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради надати ордер на видалення зелених насаджень (дерев), що висадженні на земельній ділянці Долинської міської ради Івано-Франківської області, впритул до паркана ОСОБА_1 , що знаходиться з західної сторони по краю земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:031:0209 та що знаходяться на землях загального користування (стежці)) з південно-західної сторони по краю земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:031:0209 та зобов'язання Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради видалити (зрубати/зрізати) такі дерева, суд вказує на таке.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Як встановлено судом, передумовою надання ордера на видалення зелених насаджень відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку № 1045 є подання відповідної заяви заінтересованою особою, за наслідком якої уповноважений орган зобов'язаний ініціювати процедуру обстеження зелених насаджень, утворити відповідну комісію та прийняти рішення за результатами такого розгляду.
В даному аспекті суд вказує, що питання надання ордера на видалення зелених насаджень належить до дискреційних повноважень відповідача, які передбачають оцінку фактичних обставин, відповідність заявлених підстав вимогам законодавства та прийняття рішення за результатами такої оцінки. Реалізація дискреційних повноважень можлива виключно в межах належно ініційованої адміністративної процедури та після надання суб'єктом владних повноважень відповідної правової оцінки зверненню заінтересованої особи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки стороною позивача ініційовано у встановленому законом порядку процедуру надання ордера на видалення зелених насаджень, а, відповідачем не дотримано належну процедуру розгляду такого звернення, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради забезпечити розгляд питання щодо видалення зелених насаджень у порядку, визначеному Порядком видалення зелених насаджень у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року за № 1045.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень недовів у повному об'ємі правомірність своїх дій.
За таких обставин, заявлені позивачем позовні підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, позивач, згідно з квитанцією від 08.05.2025 та від 19.05.2025, підтвердив сплату судового збору на суму 1937,92 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позову ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради, що полягає у неналежному розгляді заяви щодо видалення зелених насаджень від 14.02.2025, зареєстрованої за вхідним номером Ш/376, а саме у невчиненні дій, передбачених Порядком видалення зелених насаджень у населених пунктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року № 1045.
Зобов'язати Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради (код ЄДРПОУ 43436142, проспект Незалежності, 5, м. Долина, Калуський район, Івано-Франківська область, 77504) забезпечити невідкладний розгляд заяви щодо видалення зелених насаджень від 14.02.2025, зареєстрованої за вхідним номером Ш/376, у порядку, визначеному Порядком видалення зелених насаджень у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року за № 1045.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради (код ЄДРПОУ 43436142, проспект Незалежності, 5, м. Долина, Калуський район, Івано-Франківська область, 77504) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) частину сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Відповідачі:
Долинська міська рада (код ЄДРПОУ 04054317, проспект Незалежності, 5, м. Долина, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 78024).
Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради (код ЄДРПОУ 43436142, проспект Незалежності, 5, м. Долина, Калуський район, Івано-Франківська область, 77504).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог:
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.