19 січня 2026 року (16:30)Справа № 280/10951/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006, м. Запоріжжя, пр.Металургів, буд.6, код ЄДРПОУ 45028225) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
11.12.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 19.03.2025 у ВП №76649764, прийняту заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гринь Яною Анатоліївною;
зобов'язати заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гринь Яну Анатоліївну поновити виконавче провадження № 76649764.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 08.10.2024 у справі №335/6764/24 задоволені позовні вимоги позивача до ДП «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» та вирішено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування недоотриману ОСОБА_2 заробітну плату в ДП «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів». Виконавчий лист пред'явлено до виконання до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Проте, заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гринь Яною Анатоліївною винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 19.03.2025 у виконавчому провадженні №76649764. Підставою для зупинення слугувало те, що наказом Фонду державного майна України №12/1-17 від 20.01.2025 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» та наказом Фонду державного майна України №978 від 02.09.2022 внесено в перелік об'єктів, що підлягають приватизації. З огляду на вказане, на підставі п.12 ч. 1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №335/6764/24 від 13.11.2024 до завершення обставин. Із вказаною постановою позивач не погоджується, зазначає, що до теперішнього часу рішення суду від 08.10.2024 у справі №335/6764/24 не виконано. Внаслідок зупинення вчинення виконавчих дій має місце втручання держави у право на працю та право на мирне володіння майном здійснюється з відвертим порушенням принципу верховенства права; є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, але аж ніяк не перетворення таких підприємств на повністю недоторканих перед законом і судом шляхом надання їм можливості не виконувати будь-які рішення суду. Вказані обставини не були враховані державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про зупинення виконавчих дій. Також позивач звертає увагу на позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду №335/1961/23 від 26.06.2024 у подібних правовідносинах щодо оскарження постанови про зупинення виконавчих дій. Так, у постанові Верховний Суд дійшов висновку, що п. 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України як норми прямої дії (суперечить статтям 8, частині 2 статті 19, частинам 1,2 статті 55, пункту 9 частини 2 статті 129, частинам 1, 2 статті 129-1 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цієї норми, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у пп.5.1 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 та практики ССПЛ щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов'язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення проти держави та державних підприємств. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 29.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.
За приписами ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 08.10.2024 у справі №335/6764/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» про стягнення недоотриманої заробітної плати в порядку спадкування за законом - задоволені; стягнуто з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриману ОСОБА_2 заробітну плату в Державному підприємстві «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» станом на 10.11.2023 у розмірі 86 069 (вісімдесят шість тисяч шістдесят дев'ять) гривень 88 копійок, в тому числі 859 (вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 93 копійки - допомога з тимчасової непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування.
13.11.2024 у вказаній справі виданий виконавчий лист.
27.11.2024 заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову ВП №76649764 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №335/6764/24.
19.03.2025 заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову ВП №76649764 про зупинення вчинення виконавчих дій. У мотивувальній частині цієї постанови зазначено, що наказом Фонду державного майна України №12/1-17 від 20.01.2025 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» та наказом Фонду державного майна України №978 від 02.09.2022 внесено в перелік об'єктів, що підлягають приватизації.
Не погоджуючись із постановою про зупинення вчинення виконавчих дій позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону №1404-VIIІ, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення).
Згідно з ч. 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Порядок та підстави для зупинення вчинення виконавчих дій визначені статтею 34 Закону №1404-VIII.
У відповідності з п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-IX від 28.07.2022) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
У відповідності до ч. 2 статті 34 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Тобто, включення підприємства до переліку об'єктів малої приватизації є безумовною підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
Наведена норма є імперативною, а тому зобов'язує державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у визначених нею випадках.
З матеріалів справи встановлено, що наказом Фонду державного майна України №12/1-17 від 20.01.2025 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» та Наказом Фонду державного майна України № 978 від 02.09.2022 внесено в перелік об'єктів, що підлягають приватизації.
Суд звертає увагу, що матеріали даної справи не містять доказів скасування зазначених вище Наказів Фонду Державного майна України.
Суд враховує, що законодавцем в основу норми, визначеної у п.12 ч.1 ст.34 Закону №1404-VІІІ, покладено принцип обов'язковості зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. При цьому, будь-яких виключень правова конструкція зазначеного пункту не передбачає.
Наведений вище висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/4782/15, від 05.07.2021 у справі №910/2644/20, від 14.04.2021 у справі №923/566/20, від 10.11.2020 у справі №910/5812/19 та від 20.10.2020 у справі №910/7300/19.
Окрім того, суд зазначає, що норма п.12 ч.1 ст.34 Закону №1404-VІІІ в установленому чинним законодавством порядку неконституційною не визнавалася.
06 вересня 2024 року Верховний Суд звернувся з поданням до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження» (Справа №1-8/2024(343/24).
На цей час рішення у справі №1-8/2024(343/24) не винесено.
З огляду на викладене, суд вважає помилковими доводи позивача про необхідність застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2024 року по справі №335/1961/23, відповідно до якої, пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України).
В даному випадку, з урахуванням приписів п.12 ч.1 ст.34, ст.35 Закону №1404-VІІІ, у спірних правовідносинах продовження (поновлення) вчинення виконавчих дій можливе після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
Із врахуванням викладеного, суд вважає, що, зупиняючи виконавче провадження №76649764 заступник начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом у відповідності до вимог п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд зазначає, що доводи позивача про те, що оскаржувана постанова суперечить принципу права на судовий захист, складовою якого є обов'язкове виконання судових рішень, слід визнати помилковими, оскільки скасування оскаржуваної постанови не вказує на невиконання рішення суду чи неможливість такого виконання в майбутньому, а є лише одним із законодавчо визначених інструментів здійснення виконавчого провадження.
Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу в контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації.
Окрім того, згідно з ч.7 ст.35 Закону № 1404-VІІІ у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
Тобто, чинним законодавством визначені граничні строки зупинення виконавчого провадження у випадку, передбаченому п.12 ч.1 ст.34 Закону №1404-VІІІ.
Також, суд наголошує, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №76649764 від 19.03.2025 винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та, відповідно, задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати на користь позивача не стягуються.
Керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006, пр.Металургів, м. Запоріжжя, буд.6, код ЄДРПОУ 45028225) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.01.2026.
Суддя Ю.В. Калашник