СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 521/14870/25
пр. № 2/759/2585/26
16 січня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
І. Зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 80 000 грн, 3% річних у сумі 2400 грн, проценти за користування коштами - 2600 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.04.2025 р. відповідач отримав у борг кошти, що підтверджується розпискою, проте у встановлений термін до 01.07.2025 р. борг не повернув.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн. готівкою. Зобов'язувався повернути борг до 01.07.2025, що підтверджується розпискою.
У відповідності із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно вимог ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві суми боргу, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти саме за цим договором позики.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання у встановлений сторонами строк по договору позики не виконав, борг за договором не повернув та будь-яких конкретних доказів на спростування доводів позовних вимог не надав.
Згідно з нормами ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
Позивач заявив вимогу про стягнення 2400 грн (3% річних) та 2600 грн (проценти за ст. 1048 ЦК).
Однак, у матеріалах справи відсутній розрахунок вказаних сум. Позивач не зазначив формулу розрахунку, період нарахування та конкретну базу, з якої вираховувались ці відсотки.
Суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування цих сум. Сама лише вказівка суми у позовній заяві без арифметичного обґрунтування не є доказом її розміру.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,60 грн.
Відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України, для відшкодування витрат на правничу допомогу позивач має надати:
Договір про надання правничої допомоги;
Детальний опис наданих послуг та розрахунок часу;
Платіжні документи, що підтверджують фактичну оплату цих послуг.
Позивачем у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок витрат на суму 33 200 грн. Проте, позивачем не надано суду розрахунку фактично понесених витрат, доказів оплати послуг адвоката та документів, що підтверджують інші витрати (на відвідування засідань чи витребування доказів). Сама лише заява про очікувані витрати без документального підтвердження не є підставою для їх стягнення. Тому у задоволенні вимоги про стягнення 20 000 грн на правничу допомогу слід відмовити
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1046, 1047, 1048 1049 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму основної заборгованості за розпискою від 29.04.2025 року у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О. Петренко