Справа № 758/2254/25
Категорія 71
(ЗАОЧНЕ)
09 грудня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2
свідка - ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
14 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою про позбавлення батьківських прав матері дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 1 березня 2008 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .
Від шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Рішенням суду від 19 лютого 2020р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано.
Як зазначив представник позивача у позовній заяві, після розлучення відповідачка ніяким чином не піклувалася про дитину, не проявляла заінтересованості у її подальшій долі, не цікавилася успіхами дочки, її станом здоров'я, не піклувалася про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя. Відповідачка не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно вплинуло на фізичний розвиток як складову виховання, не піклується дитиною в обсязі, який необхідний для нормального самоусвідомлення, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
У позовній заяві позивач зазначив, що після розлучення відповідачка виїхала з квартири, де подружжя проживало разом, та на даний час батько дитини (позивач по справі) та дочка не володіють інформацією, де наразі проживає мати. З моменту розлучення ні позивач, ні дитина не бачили матір, остання не надає будь-якої допомоги, не спілкуються з позивачем та дитиною, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Так, подаючи заяву до суду, позивач просить позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частина заробітку доходу платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року у справі відкрите загальне позовне провадження.
Судом вживалися заходи для розшуку та належного повідомлення відповідачки про розгляд справи, зокрема розміщувались оголошення на сайті суду, з'ясувалася інформація щодо реєстрації відповідачки як внутрішню переміщеної особи, направлялися судової судові повістки для відповідачки за адресою спільного проживання позивача та доньки та адресою реєстрації як ВПО.
Зокрема, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримувала довідку внутрішньо переміщеної особи, про що міститься інформація в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери. Реєстрація відповідачки як внутрішньо переміщеної особи здійснювалася за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за адресою, де фактично проживають позивач ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_6 .
Вбачається, що довідку ВПО ОСОБА_4 отримувала 27 липня 2022р. Однак, 1 травня 2024р. ОСОБА_4 самостійно здійснила знаття з реєстрації як внутрішньо переміщеної особи шляхом проставлення відмітки в системі «Дія», про що відображено відомості в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери за 1 травня 2024р..
У судові засідання з розгляду справи по суті 23 липня 2025р. та 5 листопада 2025р. з'являвся представник позивача - адвокат Сподар Андрій Володимирович.
Зважаючи на те, що представник позивача не зміг повідомити суду обставини отримання відповідачкою статусу внутрішньо переміщеної особи та реєстрації в квартирі, де проживає позивач та дитина, суд поставив під сумнів повідомленні у позові обставини щодо непроживання сім'ї разом, у зв'язку з чим визнав явку позивача обов'язковою, про що ухвалив відповідну ухвалу від 5 листопада 2025р.. Суд був зобов'язаний виключити усі сумніви у питанні надуманості позову.
У судове засідання 9 грудня 2025р. з'явився позивач ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , представник позивача - адвокат Сподар А.В.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримав, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав. Пояснив, що з 2019р. подружжя почало проживати окремо. В цей час дитина ОСОБА_6 проживала то з батьком, то з матір'ю. У 2020р. подружжя офіційно розірвало шлюб та у 2021р. ОСОБА_1 переїхав в місто Київ. В цей час колишня дружина ОСОБА_4 залишалася з донькою ОСОБА_6 в Донецькій області. У 2022р., коли почалася війна, позивач забрав ОСОБА_6 до себе в Київ. Точної дати пригадати не може, однак пам'ятає, що це було відразу на початку війни, тобто весною 2022р.. З початком війни колишня дружина не виявила наміру переїздити до міста Київ та залишилася проживати в Донецькій області. У 2022р. дитина вже почала відвідувати школу в Києві. Повним утриманням та вихованням ОСОБА_6 зайнявся батько.
Зі слів позивача, у 2023р. мати дитини один раз приїжджа до Києва на 2 дні, зупинялася в їхній квартирі по АДРЕСА_2 . Її приїзд був викликаний якимось справами в місті Києві, це не був візит до дитини. В цей час мати дуже посварилася з дитиною, після такого візиту матері, ОСОБА_6 змушена була ходити до психолога. Дитина говорила, що під дією алкоголю мати давала їй підзатильники, штовхала в спину. Зі слів доньки, мати говорила «Навіщо я тебе народила?». Після липня 2023р., тобто після візиту відповідачки, дитина почала страждати на депресивні розлади, у зв'язку з чим батько вимушений був записати дитину до психолога.
Щодо тих обставин, чому відповідачка реєструвалась як внутрішню переміщена особа за їхньою адресою, повідомив, що для реєстрації як ВПО не потрібно надавати правовстановлюючі документи, достатньо зазначити цю адресу у заяві. Сам по собі факт реєстрації відповідачки у квартирі по АДРЕСА_2 зовсім не означає, що відповідачка дійсно проживала за даною адресою та займалася вихованням дитини. Стверджував, що взагалі йому стало відомо про те, що колишня дружина реєструвалася як ВПО лише зі слів суду.
Посилаючись на те, що відтоді, коли забрав ОСОБА_6 з Донецької області навесні 2022р. до Києва та з цього часу відповідачка самоусунулися від виховання дитини, не цікавиться її життям, заблокувала її в месенджерах, а під час одного лише візиту за цей час (2 дні) довела дитину до депресивного стану, відповідач просив позбавити колишню дружину батьківських прав відносно їхньої спільної дитини ОСОБА_6 .
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася за останньою відомою адресою місця реєстрації ВПО та шляхом розміщення оголошення на сайті суду. Відзив на позовну заяву не надходив.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, у якій просив справу розглядати без участі Органу опіки та піклування. До матеріалів справи було долучено Висновок Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_4 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_5 .
Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, з'ясувавши думку дитини - ОСОБА_6 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 9 вересня 2008р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Харцизького міського управління юстиції Донецької області.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2020р. шлюб між сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано.
Батько дитини - позивач у справі ОСОБА_1 повідомив суду, що на початку весни 2022р. виїхав до міста Київ, почав винаймати житло по АДРЕСА_1 .
Позивач повідомив, що виїхав до міста Київ разом з донькою ОСОБА_6 , колишня дружина залишилася проживати в Донецькій області.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_5 повідомила суду, що з початком війни батько навесні 2022р. забрав її до АДРЕСА_2 , де вони проживають і на даний час. Орієнтовно в липні 2022р. до них приїздила мама ОСОБА_4 , яка залишилися проживати в Донецькій області. Мама пробула в них декілька днів та знову поїхала. За твердженням дитини, мама вела розмову з батьком насміхаючись, стверджуючи, що він не справиться жити в новому місті та утримувати дитину, говорила, що ще Аніліці доведеться повертатися в Донецьку область. Під час цього візиту матері, спілкування з нею було напружене, адже, мати зловживала алкоголем та зневажливо ставилися до дитини.
Аніліка у судовому засіданні стверджувала, що після спілкування з матір'ю відчувала себе неповноцінною, мама не підбирала слів, говорила «Навіщо я тебе народила», говорила, що дитина з батьком не зможуть вижити та справитися в самостійному житті. Під час будь-яких заперечень чи висловлення своєї позиції дитиною, мати могла штовхнути дитину, вдарити.
Аніліка у судовому засіданні повідомила, що після липня 2022р. мати приїздила 1 раз в липні 2023 р. Востаннє дитина бачила свою маму в липні 2023р., коли та приїздила по своїм справам та заїхала до ОСОБА_6 на 2 дні. За цей рік мама дуже змінилася. Мета візиту була, як стверджує дитина, зв'язвити, принизити дитину. Після такого візиту матері, як стверджувала дитина у судовому засіданні, вона попросила батька записати її до психолога, адже у дитини впала самооцінка, вона відчувала себе нікому непотрібною, ображеною долею. Дитина у судовому засіданні стверджувала, що саме вона просила батька позбавити матір батьківських прав відносно неї, адже зовсім не ідентифікує себе з своєю біологічної матір'ю.
На поставлені питання суду дитина стверджувала, що вважає, що її матір повинна бути притягнута до юридичної відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав за те, що після початку війни просто забула про існування дитини, не надає будь-якої допомоги, не цікавиться її життям, заблокувала її у всіх месенджерах, у зв'язку з чим дитина взагалі не знає, де проживає її мати, чим займається, з ким проживає. У судовому засіданні повідомила, що її мати зловживає алкогольними напоями, ніколи не давала гроші на будь-які покупки дитині, ще і раніше, коли проживали разом, стверджувала про відсутність коштів, а через декілька хвилин дитина бачила свою матір з пляшкою.
Встановлено, що 20 вересня 2022р. дитина ОСОБА_3 отримала паспорт громадянина України зразка 2016р.: НОМЕР_2 .
З довідок про взяття на облік внутрішню переміщеної особи вбачається, що 12 листопада 2024р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали статус внутрішньо переміщеної особи з реєстрацією фактичного місця проживання в АДРЕСА_1 .
З довідки від 11 листопада 2024р. зі Спеціалізованої школи №35 з поглибленим вивченням англійської мови Шевченківського району міста Києва вбачається, що ОСОБА_3 є ученицею 11 класу школи №135; станом на 11 листопада 2024р. вихованням доньки займається батько - ОСОБА_1 . Мати дитини ОСОБА_4 донькою не опікуються, у класних шкільних заходах участі не бере, батьківські збори не відвідує.
На підтвердження факту утримання дитини ОСОБА_1 надав виписку по картах від 13 листопада 2024р. з відображенням дат та сум переказу коштів на картку своєї доньки.
Твердження позивача та його доньки ОСОБА_6 про те, що відповідачка матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, участі у матеріальному забезпеченні дитини не бере, не цікавиться дочкою, її розвитком, станом здоров'я, спростовані у судовому засіданні не були.
Відповідно до положень п. п. 2, 3 ст. 150 СК України, які кореспондуються з положеннями абз. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. В свою чергу, зі змісту ст. 180 СК України вбачається, що батьки несуть спільний обов'язок по утриманню дитини. Причому обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України відповідач зобов'язаний утримувати свою неповнолітню дитину. У разі ухилення від цього обов'язку кошти на її утримання стягуються в судовому порядку. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідач не утримує свою дочку, аліменти не сплачує.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що відповідачка не виконує покладенні на неї батьківські обов'язки, а саме: не піклується та не цікавиться здоров'ям своєї дочки, її фізичним, духовним та моральним розвитком; не цікавиться освітнім розвитком дочки, не готує її до самостійного життя та не цікавиться питанням відвідування дитиною університету; не надає регулярної фінансової допомоги для утримання своєї дочки, аліменти на дитину не сплачує.
Батько повністю утримує свою дочку ОСОБА_6 самостійно.
Зі слів батька та дитини, відносини матері та дитини припинилися і з липня 2023 року мати не бачила дочку та не цікавиться життям дочки, заблокувала дитину в месенджерах.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 вересня 2025р. є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітьої ОСОБА_3 . Висновком зафіксовано, що спеціалісти Служби обстежували умови проживання неповнолітні ОСОБА_6 . Батьком дитини створені належні умови для проживання, розвитку та навчання дитини. Дитина забезпечена меблями, кімнатою, одягом, взуттям відповідно до сезону та віку. Служба посилається на заяву ОСОБА_1 від 15 листопада 2024р., яка підписана сусідами по будинку, якою зафіксовано, що ОСОБА_6 проживає разом з ним однією сім'єю, перебуває на його повному утриманні. Зважаючи на проживання ОСОБА_4 в Донецькій області в місті Харцизьк, яке перебуває на окупованій території, представники Служби не змогли зв'язатися з матір'ю дитини. На засідання Служби запрошувався як батько, так і дитина. Дитина на засіданні комісії 17 вересня 2025р. повідомила, що мати систематично в стані алкогольного сп'яніння проявляла до неї агресію, кричала, могла вдарити по спині. Дитина зазначила, що в такі дні вона боялася виходити з кімнати, зачинялася і очікувала слушної нагоди, щоб вийти для вирішення життєво необхідних справ. ОСОБА_4 самоусунулися від виконання покладених на неї батьківських обов'язків по вихованню дитини, що виражається в її бездіяльності щодо налагодження психоемоційного зв'язку з донькою та у свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов'язками.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Встановлено, що вихованням дитини займається виключно батько, з яким дочка постійно проживає. Батько матеріально забезпечує дитину, дбає про фізичний та духовний розвиток дочки.
Наведені обставини, свідчать про те, що мати ухиляється від виконання батьківських обов'язків стосовно дочки.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позивачем у такій справі, згідно ст. 165 СК України та абз. 1 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", може бути один з батьків.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Зважаючи на те, що мати дитини участі в утриманні та вихованні дочки не бере, Служба у справах дітей та сім'ї вважає таке позбавлення доцільним, суд дійшов висновку про можливість позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне визначити аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу) матері до досягнення дитиною повноліття, починаючи від дня пред'явлення позову, тобто з 12.02.2025.
Враховуючи законні інтереси сторін, суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), починаючи з 12 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір з вимоги про позбавлення її батьківських прав, та в дохід держави - з вимоги про стягнення аліментів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", п. п. 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст. ст. 6, 150, 164, 165 Сімейного кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 19, 81, 141, 258, 265, 273, 280 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави 1211,20 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса ВПО: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 .
Суддя Т. В. Войтенко