19.01.2026 Справа № 756/17451/25
Справа пр. № 2/756/2124/26
ун. № 756/17451/25
19 січня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суду міста Києва в складі судді Андрейчука Т.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2025 року позивач ТОВ "Факторинг Партнерс" звернулося до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 квітня 2024 року між ТОВ "Еко Фін" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 20552484, згідно з умовами якого ТОВ "Еко Фін" надало позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 2500,00 грн на строк 730 днів з 22 квітня 2024 року до 21 квітня 2026 року (включно), який складається із дисконтного (пільгового) та поточного періодів. Процентна ставка за користування кредитом протягом пільгового періоду становила 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становила 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідач не дотримувався умов кредитного договору, своєчасно не повернув кредит та не сплатив проценти за користування ним.
Заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 22 квітня
2024 року № 20552484 становить 15825,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 2500,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 13325,00 грн.
За договором про відступлення прав вимоги від 02 жовтня 2025 року № 02-10/25, укладеним між ТОВ "Еко Фін" та ТОВ "Факторинг Партнерс", первісний кредитор відступив позивачеві право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 22 квітня 2024 року № 20552484.
З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит від 22 квітня 2024 року № 20552484 у сумі 15825,00 грн, а також присудити з нього судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року прийнято до провадження позовну заяву ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Зазначена ухвала була надіслана відповідачу за адресою, за якою зареєстроване його місце проживання. Поштове відправлення з ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повернуто відправнику з проставленням 20 листопада 2025 року у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи у місці проживання.
Отже, за положеннями п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу 20 листопада 2025 року (зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19, від 10 травня 2023 року у справі
№ 755/17944/18).
У строк, визначений вказаною ухвалою, відповідач відзив на позовну заяву ТОВ "Факторинг Партнерс" до суду не подав.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд ухвалив розглянути справу за наявними матеріалами.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Судом з'ясовано, що 22 квітня 2024 року ТОВ "Еко Фін" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", договір про споживчий кредит № 20552484, за умовами якого ТОВ "Еко Фін" зобов'язалося надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 2500,00 грн на строк 730 днів, який починається 22 квітня 2024 року та закінчується 21 квітня 2026 року, і складається з пільгового та поточних періодів (п. п. 2.3, 2.4 договору).
Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня
2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від
01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі
№ 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ТОВ "Еко Фін" належним чином виконало умови кредитного договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 2500,00 грн (а. с. 19).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Позичальник не виконував зобовязання щодо сплати кредиту у строки, ваизначені договором про споживчий кредит від 22 квітня 2024 року № 20552484.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з п. 2.4, 2.5, 2.6, 2.7 договору про споживчий кредит від 22 квітня 2024 року
№ 20552484 стандартна денна процентна ставка за користування кредитом становить: 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом дисконтного (пільгового) періоду, що складає 14 днів з дати видачі кредиту, і завершується 05 травня 2024 року; 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом поточного періоду, що складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду та закінчується 21 квітня 2026 року.
Договір про споживчий кредит від 22 квітня 2024 року № 20552484, укладений між сторонами, є договором про споживчий кредит, а тому до правовідносин між сторонами справи, які виникли щодо укладення та виконання згаданого договору, застосуванню підлягають положення Закону України "Про споживче кредитування".
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Зважаючи на те, що договір про споживчий кредит № 20552484 укладено 22 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки за користування кредитом не міг перевищувати 1 %.
Проценти за користування кредитом у сумі 13325,00 грн нараховані кредитодавцем в межах погодженого сторонами строку кредитування, виходячи з розміру процентної ставки, яка не перевищує максимального розміру денної процентної ставки за користування кредитом, визначеної п. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що пред'явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред'явлення до нього позову.
Позивач реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит від 22 квітня 2024 року № 20552484, пред'явивши позов до суду.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Отже, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 22 квітня 2024 року № 20552484 становить 15825,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 2500,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 13325,00 грн.
02 жовтня 2024 року на підставі договору про відступлення прав вимоги № 02-10/25 ТОВ "Еко Фін" відступило ТОВ "Факторинг Партнерс" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 22 квітня 2024 року № 20552484 (а. с. 25-29).
З огляду на викладене суд вважає, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором про споживчий кредит від 22 квітня 2024 року № 20552484 у сумі 15825,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 2500,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 13325,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)
(ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги від
02 липня 2024 року № 02-07/2024, укладений між ТОВ "Факторинг Партнерс" та адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс", витяг з акта про надання юридичної допомоги від 10 жовтня 2025 року № 20.
У витязі з акта про надання юридичної допомоги від 10 жовтня 2025 року № 20 зазначено, що адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс" надано клієнту ТОВ "Факторинг Партнерс", а клієнт отримав такі послуги: 1) надання усної консультації (витрачено 2 год, вартість послуг- 3000,00 грн); 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (витрачено 2 год, вартість послуг- 6000,00 грн). Загальна вартість послуг становить 9000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" v. Ukraine" ("Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України") від 23 січня 2014 року зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від
19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Ураховуючи те, що обставини справи є стандартними для ТОВ "Факторинг Партнерс" та адвокатського об'єднання "Лігал Ассістанс" (стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит), обсяг доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, є типовими у переважній більшості таких справ, послуга з надання усної консультації тривалістю 2 год не можна вважати необхідними та обґрунтованими за критерієм їх неминучості. Ця послуга охоплюються складанням позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.
Отже, виходячи з критеріїв реальності наданих адвокатських послуг та їх необхідності, обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу у сумі
6000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" компенсації підлягають судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 553, 610, 612, 625, 1049, 1050,1054-10561 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 6, офіс 521; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42640371) заборгованість за договором про споживчий кредит від 22 квітня 2024 року № 20552484у сумі 15825 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) гривень 00 (нуль) копійок, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок, процентів за користування кредитом у сумі 13325 (тринадцять тисяч триста двадцять п'ять) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 6, офіс 521; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42640371)судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК