15 січня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1229/25
Провадження № 22-ц/820/257/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Кошельник В.М.,
за участю: представника апелянта Лозюка С.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №671/1229/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лозюком Сергієм Федоровичем, на ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року, в складі судді Подіновської Г.В., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , Волочиська міська рада Хмельницького району Хмельницької області, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 6820985900:03:001:0075, по АДРЕСА_1 ), яка зареєстрована за ОСОБА_1 , номер запису про право 58379454 від 04 лютого 2025 року, скасувавши запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6820985900:03:001:0075.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору дарування земельної ділянки від 02 жовтня 2024 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №7002, позивачу на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з витягом з господарської книги №5 станом за 2021-2025 роки, ОСОБА_4 користується земельною ділянкою з 1994 року, орієнтовною площею 0,41 га, в тому числі, 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка знаходяться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 .
Після оформлення договору дарування позивач звернувся до розробника технічної документації для проведення відповідних змін в технічній документації щодо власника житлового будинку, проте йому було повідомлено, що земельна ділянка суміжного землекористувача належить ОСОБА_1 . В ході приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 його земельна ділянка накладається на земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,1331 га, що фактично робить неможливим приватизацію позивачем його земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про призначення судової земельно-технічної експертизи, задоволено. Призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (29005, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109). На вирішення експерта поставлено наступні питання: 1. Якою фактично площею земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд користується ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 ? 2. Якою фактично площею земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд користується ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ? 3. Чи відповідає площа та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2 відповідно до технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 , земельній ділянці, якою фактично користується ОСОБА_2 ? 4.Чи накладається земельна ділянка ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , якою він фактично користується та яка зазначена в технічній документації із землеустрою ОСОБА_4 ? 5. Яка площа земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , відповідно до його фактичного користування та плану земельної ділянки, зазначеного в технічній документації із землеустрою ОСОБА_4 ? Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвала суду мотивована тим, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, і сторонами (стороною) не надано відповідного висновку експерта із цих питань, відтак необхідно призначити у справі судову земельно-технічну експертизу
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що 02.10.2024 року на підставі договору дарування житлового будинку ОСОБА_2 набув право власності, виключно, на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 . Пунктом 4.1. договору дарування передбачено, що земельна ділянка для обслуговування житлового будинку не сформована. Таким чином, будь-яка земельна ділянка не була предметом договору дарування.
ОСОБА_2 не надав суду жодних належних та допустимих доказів про надання йому або ОСОБА_4 спірної земельної ділянки у власність або користування, зокрема рішення місцевої ради. Позивач долучив до матеріалів справи копію свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР на забудовника ОСОБА_6 , де визначено місце забудови с. Канівка, без зазначення вулиці, на земельній ділянці 0,28 га на підставі рішення Волочиської районної Ради депутатів трудящих від 27.11.1967 року №277 та план забудови затверджений від 02.12.1967 року. Згідно з вказаною копією свідоцтва встановлено, що зліва від земельної ділянки забудовника проходить вулиця, натомість між житловими будинками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутня будь-яка вулиця чи провулок, оскільки їх межі прилягають одна до одної. Вказане підтверджує, що ОСОБА_2 особисто не звертався до Волочиської міської ради про надання йому безоплатно у приватну власність або користування спірну земельну ділянку та відповідних землевпорядних організацій щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_1 , отже у нього відсутні належні права на дану земельну ділянку. Посилання позивача на те, що земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 , площа накладки становить 0,1331 га, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У письмових поясненнях ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що відповідно до статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. Відтак, отримавши у власність житловий будинок по АДРЕСА_1 позивач отримав також у власність земельну ділянку, яка належала для обслуговування житлового будинку.
Апелянт ОСОБА_1 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Лозюк С.Ф. вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, наведених в ній.
Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кметик Я.С. в судове засідання не з'явились, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Третя особа - ОСОБА_3 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Третя особа - Волочиська міська рада Хмельницького району Хмельницької області про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що в липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 6820985900:03:001:0075, по АДРЕСА_1 ), яка зареєстрована за ОСОБА_1 , номер запису про право 58379454 від 04 лютого 2025 року, скасувавши запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6820985900:03:001:0075.
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 липня 2025 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про призначення судової земельно-технічної експертизи, задоволено. Призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (29005, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109). На вирішення експерта поставлено наступні питання: 1. Якою фактично площею земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд користується ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 ? 2. Якою фактично площею земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд користується ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ? 3. Чи відповідає площа та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2 відповідно до технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 , земельній ділянці, якою фактично користується ОСОБА_2 ? 4.Чи накладається земельна ділянка ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , якою він фактично користується та яка зазначена в технічній документації із землеустрою ОСОБА_4 ? 5. Яка площа земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , відповідно до його фактичного користування та плану земельної ділянки, зазначеного в технічній документації із землеустрою ОСОБА_4 ? Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 3 статі 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта можуть бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку не можуть бути питання права.
Відповідно до частини 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (частина 1 статті 104 ЦПК України).
Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Верховний Суд в постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 753/316/18 вказав, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків. Зокрема, суд повинен роз'яснити сторонам їх право заявити клопотання про призначення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №404/6483/17).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (рішення Dulskiy v. Ukraine від 01 червня 2006 року, заява №61679/00, пункт 71) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Відповідно до частини 1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (частина 1 статті 110 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Судові процедури повинні бути справедливими, особа безпідставно не може бути позбавлена права на подання доказів, оскільки це буде порушення права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Дотримуючись принципу змагальності сторін і не створюючи сторонам перешкоди у процесі доказування обставин, суд першої інстанції з урахуванням вимог статті 12 ЦПК України призначив експертизу.
Для встановлення обставин, які безпосередньо стосуються предмета доказування та мають значення для ухвалення рішення у справі, сторона повинна надати докази. У зв'язку з цим позивач вправі був подати заяву про призначення у справі земельно-технічної експертизи.
Предметом позову у цій справі є зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 6820985900:03:001:0075, по АДРЕСА_1 ), яка зареєстрована за ОСОБА_1 , номер запису про право 58379454 від 04 лютого 2025 року, скасувавши запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6820985900:03:001:0075.
Позивач обґрунтовує порушення свого права тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 6820985900:03:001:0075, по АДРЕСА_1 . Однак, на його земельну ділянку накладається земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,1331 га, що фактично робить неможливим приватизацію позивачем його земельної ділянки.
При цьому, відповідач заперечує наявність у позивача права власності на спірну земельну ділянку, оскільки ОСОБА_1 є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6820985900:03:001:0075, площею 0,2500 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Отже, вказана обставина (щодо фактичного використання земельної ділянки) має значення для справи і в матеріалах справи відсутні висновки експертів із цих питань.
Оскільки позивач, який заявив клопотання про призначення у цій справі земельно-технічної експертизи, вважає, що проведення такої експертизи необхідне для підтвердження обставин, на які позивач посилається у своєму позові, та враховуючи, що одним з принципів цивільного судочинства, є змагальність сторін, суд не має права позбавляти сторону у справі можливості таким чином довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів вважає, що під час вирішення клопотання про призначення експертизи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що для правильного з'ясування обставин справи та вирішення заявлених позовних вимог необхідне застосування спеціальних знань.
При цьому, слід враховувати, що висновок експертизи в справі є лише одним з доказів, яким суд при ухваленні рішення надаватиме правову оцінку у сукупності з іншими доказами по справі.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_2 права власності чи права користування спірною земельною ділянкою зводяться до оцінки доказів у справі та є запереченнями по суті позовних вимог, тому в межах перегляду апеляційним судом ухвали суду першої інстанції про призначення земельно-технічної експертизи не можуть бути взяті судом до уваги.
Суд першої інстанції правильно виходив з необхідності дотримання засад рівних можливостей сторін у доказуванні з метою забезпечення змагальності в доведенні та повного і об'єктивного встановлення обставин справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання позивача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лозюком Сергієм Федоровичем,залишити без задоволення.
Ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 січня 2026 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко