провадження № 3/294/25/26
справа № 294/2025/25
15 січня 2026 року м. Чуднів
Суддя Чуднівського районного суду Житомирської області Білера І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, не працює, паспорт НОМЕР_1 виданий Чуднівським РВ УМВС України 22.11.2005 за ч.2 ст. 184 КУпАП -
08.11.2025 ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , ухилялась від покладених на неї батьківських обов'язків по відношенню до сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як не забезпечила необхідних умов виховання, а саме: мати не виховувала дитину в дусі поваги до прав і свобод до інших людей, недоторканості чужого майна, внаслідок чого, дитина систематично вчиняє крадіжки, чим порушила вимоги ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №045377 від 04.12.2025.
У судове засідання, призначене на 15.01.2026, ОСОБА_1 не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.2 ст.184 КУпАП відповідальність наступає за повторне ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
За положенням статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Частиною 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
У даному випадку, у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення визначено, які саме неправомірні дії ОСОБА_1 вказують на її ухилення від батьківських обов'язків, та в чому такі дії виражалися, зокрема зазначено що мати ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо належного виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як не забезпечила необхідних умов виховання сина в дусі поваги до прав і свобод інших людей, недоторканості чужого майна, внаслідок чого ОСОБА_3 систематично вчиняє крадіжки.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №045377 від 04.12.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 04.12. 2025 в яких остання вказала, що працівниками поліції останній було повідомлено про те, що її син ОСОБА_4 здійснив крадіжку грошових коштів у ОСОБА_5 , в сумі 20 600 однак, 9 000 грн було повернуто одразу. Також ОСОБА_1 вказала, що останньою було проведено профілактичну бесіду з сином; рапортом Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області від 08.11.2025; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.11.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_5 в яких останній вказав, що 08.11.2025 близько 14 год разом зі своїм товаришем ОСОБА_6 ремонтували його автомобіль, під час чого останній повідомив ОСОБА_7 , що його знайомий ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , викрав у нього кошти, які він зберігав у себе вдома. Після почутого ОСОБА_7 вирішив перевірити чи це дійсно так, оскільки зберігав вдома кошти в сумі 50200 грн. та прийшовши додому виявив лише 29600 грн. Після чого ОСОБА_7 одразу пішов до місця проживання ОСОБА_2 , однак останній в цей час перебував у Любарі. 08.11.2025 близько 18 год ОСОБА_2 прийшов до ОСОБА_6 де в цей час перебував ОСОБА_5 , який почав вимагати від ОСОБА_2 щоб той повернув йому викрадені кошти, однак ОСОБА_2 повернув лише частину в сумі 9600 грн. а решту сказав що витратив; письмовими поясненнями ОСОБА_6 в яких останній вказав, що 07.11.2025 йдучи додому по дорозі зустрів односельчанина ОСОБА_2 , який в ході розмови розповів, що викрав грошові кошти з будинку свого знайомого ОСОБА_5 , однак ОСОБА_8 на той час не звернув увагу на сказане. На наступний день під час розмови з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 розповів останньому про його викрадені кошти; копією постанови Чуднівського районного суду Житомирської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП;
З огляду на викладене, враховуючи те, що вину ОСОБА_1 доведено матеріалами справи, остання підлягає адміністративній відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Виходячи з наведеного та обираючи ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу правопорушника, яка належних висновків для себе не зробила та повторно вчинила правопорушення з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 184 КУпАП у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 51, 184, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень (рахунок для сплати: UA328999980313040106000006789, отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ м Чуднів/21081100, ЄДРПОУ 37976485).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп. (рахунок для сплати: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106/ 22030106, ЄДРПОУ 37993783).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Скарга на постанову може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Чуднівський районний суд Житомирської області.
Суддя Ірина БІЛЕРА