Справа №306/1029/22 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.
Провадження №22-ц/811/3963/25 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
19 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 06 листопада 2025 року та від 20 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (треті особи: орган опіки та піклування Полянської сільської ради, ОСОБА_4 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
Позбалено ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання - невідоме, адреса для листування АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН невідомий) батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання - невідоме, адреса для листування АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 м) на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2000 (дві тисячі)грн. із врахуванням індексації відповіднодо закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 22.06.2022р., і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН невідомий) на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2000грн. із врахуванням індексації відповіднодо закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 22.06.2022р., і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання - невідоме, адреса для листування АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН невідомий) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) солідарно сплачений судовий збір в сумі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40коп.)грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання - невідоме, адреса для листування АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН невідомий) на користь держави судовий збір в сумі по 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40коп.) грн. з кожного за позовні вимоги про стягнення аліментів.
Постановою Закарпатського апеляційного суду 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Свалявського районного суду від 17 травня 2023 року у частині позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття скасовано і постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2000 грн із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду із 22.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
У частині позовних вимог ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31 липня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокатка Орбан Наталія Леонідівна, задоволено частково.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовлено.
У задоволенні клопотання Орбан Наталії Леонідівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 про постановлення окремої ухвали відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Залізничного районного суду в м.Львів, Львівської області.
Постановою Верховного суду від 01 липня 2025 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про визнання зловживань процесуальними права, постановлення окремої ухвали та залишення касаційної скарги без розгляду відмовлено.
У задоволенні клопотання представниці ОСОБА_2 - адвокатки Дяків Оксани Володимирівни про визнання зловживань процесуальними правами відмовлено.
Касаційну скаргу представниці ОСОБА_2 - адвокатки Дяків Оксани Володимирівни залишено без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року залишено без змін.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 06 листопада 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про залучення її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (треті особи: орган опіки та піклування Полянської сільської ради, ОСОБА_4 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_5 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - повернуто заявниці.
Залучено неповнолітню ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цивільній справі, на стороні позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (треті особи: орган опіки та піклування Полянської сільської ради, ОСОБА_4 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20 листопада 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Роз'яснено ОСОБА_1 право звернутися з вказаним позовом до ОСОБА_2 у загальному порядку.
Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто ОСОБА_1 .
Вказані ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 06 листопада 2025 року та від 20 листопада 2025 року оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційних скаргах просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 06 листопада 2025 року та ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 20 листопада 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
17 грудня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.
В заяві просить застосувати заходи забезпечення позову у цивільній справі №306/1029/22 та зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і його представницю - адвокатку Дяків Оксану Володимирівну, ІНФОРМАЦІЯ_5 , (тітку дитини), невідкладно повернути їй доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до АДРЕСА_4 . Виконання ухвали невідкладно доручити Свалявському відділу ДВС у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Залізничному відділу ДВС м.Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
В обґрунтування заяви вказує на те, що дана справа розглядається судами різних інстанцій з 2022 року. Впродовж тривалого часу ОСОБА_1 не має можливості ані проживати з своєю донькою від першого шлюбу - ОСОБА_5 у власному будинку в АДРЕСА_5 , ані не має можливості забрати її до себе у м.Львів. Вказує, що в тому числі доньку не змогли повернути матері правоохоронні органи на виконання ухвали кримінальної колегії суддів Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.03.2025 р. у кримінальній справі №305/2622/23. Оскільки вона є заявник у кримінальних справах №305/1937/23, №305/3017/23, №305/2622/23 по обвинуваченню підсудного ОСОБА_2 у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів проти держави Україна під час дії правового режиму воєнного стану з розкрадання бюджетних коштів та коштів Європейського Союзу, які призначались для будівництва центру реабілітації дітей-сиріт та дітей-інвалідів у м.Рахів. (копія повідомлення старшого детектива ТУ БЕБ у Закарпатській області від 10.08.2023 р. додається). І підсудний ОСОБА_2 використовуючи її малолітню (неповнолітню) дитину - ОСОБА_5 уник запобіжного заходу тримання під вартою. Ухвали слідчих суддів у кримінальних справах №308/10089/23, №308/54/23, №308/10909/23 додаються. Зазначає, що ОСОБА_2 систематично і разом з іншими особами вчиняє їй перешкоди у проживанні та у спілкуванні з моєю неповнолітньою донькою, ОСОБА_5 , що підтверджується постановою колегії суддів Закарпатського апеляційного суду у цивільній справі №306/123/22 від 21 лютого 2025 року (Копія додається). Зазначає, що позовна заява є сфальшованою, зухвалою, цинічною та наклепницькою. Свою дитину ОСОБА_1 забезпечила всім необхідним і перевела її на навчання в с.Голубине у жовтні 2020 року на її прохання у зв'язку з пандемією коронавірусу та позмінним навчанням у м.Ужгород, де була значна кількість учнів у класі. В с.Голубине, ОСОБА_5 проживала з матір'ю від народження і була зареєстрована у її особистому приватному житловому будинку (копія будинкової книги додається). Всім необхідним мати забезпечувала дитину особисто, оскільки батько доньки систематично ухилявся від сплати аліментів. Переведенням дитини до навчального закладу в с.Голубине мати займалась особисто, як єдиний законний представник дитини (докази цьому додаються). Доньку для навчання в с.Голубине від мене в м.Ужгород забрав позивач - ОСОБА_2 особисто, а не як він зазначив, що мати ніби-то викинула доньку під брамою в селі (копії повідомлення ОСОБА_5 , повідомлення ОСОБА_2 де він просить віддати дитину на навчання в м.Ужгород додаються). Тому він свідомо та цинічно вводить суд в оману, адже позивач сам, в тому числі в телефонній розмові 01.09.2020 року просив та переконував віддати дитину на навчання в село, бо в місті, як він висловився навчання в період пандемії то «кара Божа» (звукозапис розмови з ОСОБА_2 міститься в матеріалах справи, і надається додатково для обґрунтування даної заяви про забезпечення позову). Відтак, стверджує, що, ОСОБА_2 утримує її доньку в заручниках і тривалий час чинить їй перешкоди у спілкуванні з нею та у проживанні з нею. Негативно на неї впливає особисто та разом з іншими особами. І ймовірно вчиняє відносно неї розпусні дії (фото з відеозапису відеоконференції судового засідання де він торкається її ноги і спини, додані до апеляційної скарги). Тому враховуючи судову практику щодо забезпечення позову та надання можливості дитині на час розгляду сімейного спору проживати з батьками, є доцільність застосування заходів забезпечення позову (первісного або зустрічного) у даній справі.
Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних правабо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіянихкримінальним правопорушенням.
Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій.
Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до такихбанків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судомнакладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або маютьнаслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:
-між сторонами дійсно виник спір та
-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;
-з'ясувати обсяг позовних вимог,
-дані про особу відповідача, а також
-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз'яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, - вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (треті особи: орган опіки та піклування Полянської сільської ради, ОСОБА_4 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якому просив:
- позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2000 гривень з кожного із врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він являється дідусем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якої є його донька ОСОБА_7 , батьком ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області. З кінця лютого 2020 року мати дитини - ОСОБА_1 самоусунулась від виконання батьківських обов?язків відносно доньки ОСОБА_5 , залишивши її біля воріт будинку бабусі з дідусем і з того часу не з?являлася. Не виконує своїх батьківських обов?язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчання, підготовку до самостійного життя зокрема. Відповідачка періодично вчиняє психологічне насильство відносно своєї доньки, про що свідчать періодичні переписки по смс. Позивач, разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 особисто займаються вихованням та утриманням своєї онуки: купують одяг, взуття, ліки, шкільне приладдя та інші необхідні речі. У зв?язку з самоусуненням від виконання батьківських обов?язків відповідачем, змушені самостійно займатись вихованням онуки. Позивач два рази звертався до поліції з відповідними заявами, однак кримінальних справ порушено не було у зв?язку з не встановленням місця перебування ОСОБА_1 . Відповідачка отримує аліменти на дитину, однак жодних коштів на утримання доньки не надає, використовує їх не за цільовим призначенням. Позивач та дитина неодноразово намагалися, однак вона свідомо продовжує нехтувати своїми батьківськими обов'язками. Крім цього, відповідачка є також матір?ю ОСОБА_9 , 2020 року народження, і разом з новим чоловіком ОСОБА_10 та малолітньою донькою проживали в АДРЕСА_6 , однак, після продажу вказаної квартири у 2021 році виїхали із Закарпатської області у невідомому напрямку. За короткий час проживання ОСОБА_5 разом з матір?ю і її новим чоловіком в м. Ужгород, відповідачка та її новий чоловік вчиняли моральний тиск на дитину, залякували та карали. У березні 2020 року дитину привезли до воріт будинку дідуся з бабусею і викинули як «сміття» без жодних речей та коштів, які кожен раз дідусь залишав дитині на особисті потреби. Дитина була у важкому моральному та фізичному стані, була виснаженою, вага складала всього 28 кг у віці 10 років. Такі негативні наслідки для здоров?я дитини призвели до гормонального збою і моральних травм, у зв?язку з чим дитина вже протягом двох років постійно проходить бесіди з шкільним психологом. 3 жовтня 2020 року дитина почала навчатися в Голубинській гімназії Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, за весь час навчання участь у шкільному житті дитини приймав лише позивач та тітка дитини. Оскільки батьки дитини не позбавлені батьківських прав то для дитини навіть не можна укласти декларацію з сімейним лікарем, так як для дитини молодшої 14-ти років, таку декларацію може укласти будь-хто з батьків чи опікунів дитини, що в свою чергу створює проблему для фактичних опікунів дитини, оскільки кожного року в школу потрібно подавати довідку про стан здоров'я дитини. Крім того, дитина не має можливості відвідувати екскурсії та інші шкільні та позашкільні заходи на які вимагається згода батьків, а також не має можливості в отриманні пільг, як дитина позбавлена батьківського піклування. Такі обставини змусили позивача звернутися до суду з вказаним позовом, оскільки протягом двох років вирішити дану ситуацію не вдалося, мати дитини, які і її батько фактично відмовилися від неї, не цікавляться нею і якби не дідусь з бабусею то дитина фактично жила б на вулиці. Разом з цим, позивач зазначає, що батьки зобов?язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а позбавлення батьківських прав не звільняє їх від такого обов?язку, а тому вважає за доцільне стягнути з відповідачів на утримання дитини в розмірі 2000 гривень з кожного із рахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
У листопаді 2025 року ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_5 звернулась в суд із позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами, у якій просила:
- позбавити ОСОБА_1 материнських прав та ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- призначити по справі судову психіатричну експертизу ОСОБА_1 , на вирішення якої поставити наступні питання:
1. Чи страждає ОСОБА_1 на будь-який психічний розлад, якщо так, то на який саме ?
2. Чи страждає ОСОБА_1 на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин ?
3. Чи розуміє ОСОБА_1 значення своїх дій та чи може керувати ними, або має місце сторонній вплив на її поведінку ?
4. Чи безпечними є для дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживання разом з матір'ю ОСОБА_1 ?
5. Чи може ОСОБА_1 за станом свого здоров'я повноцінно виконувати батьківські обов'язки відносно своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?
- проведення експертизи доручити - Комунальному закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» та провадження по справі зупинити.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що спір про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів триває більше чотирьох років, що аж ніяк не можна вважати розумними строками розгляду справи. У зв?язку зі затягуванням матір?ю ОСОБА_1 строків розгляду справи, дитина досягла того віку, з якого має право самостійно заявляти про позбавлення батьківських прав батьків, які не виконують своїх батьківських обов?язків. Оскільки, батьки не виховують дитину не забезпечують належного рівня розвитку, більше того мати намагається позбавити дитину конституційно закріпленого права на освіту, періодично вчиняє відносно доньки психологічне насильство, дитина заявляє про своє право участь у спорі про позбавлення батьківських прав в якості співпозивача та просить суд захистити її права та інтереси. Оскільки, даний спір триває, починаючи з лютого 2020 року дитина не отримує жодного утримання від матері, більше того, остання використовує на свою користь аліменти стягнуті з батька тому існує обґрунтована необхідність у виділенні позовних вимог і щодо стягнення аліментів в окреме провадження, оскільки дитина потребує кошів на своє утримання на задоволення хоча б елементарних погреб у їжі та одягу, не кажучи вже за інші витрати пов?язані з навчанням. Також ОСОБА_1 03.09.2021 року зняла з реєстрації місця проживання в АДРЕСА_7 малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зареєструвала її в АДРЕСА_5 . Вказані дії вона вчинила, щоб мати змогу відчужити квартиру без згоди органу опіки та піклування. В подальшому дитина залишилася зареєстрованою за вищевказаною адресою, а ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання у м.Львів , що є порушенням 1.3 ст. 29 ЦКУ та пункту 11 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 р. № 207 (чинних на той час). Зважаючи на те, що інтереси дитини ОСОБА_12 ігноруються відповідачкою, оскільки мати всілякими способами ухиляється від її утримання протягом останніх п?яти років, у зв?язку з чим дитина знаходиться на утриманні та вихованні дідуся з бабусею. ОСОБА_3 вже тривалий час не цікавиться життям доньки, не підклується, не проживає з нею, подав навіть нотаріальну заяву, якою визнав позов Дов?яна В.0. про позбавлення його батьківських прав. Не присутній в житті дитини взагалі. Відповідачка стверджувала, що ніби-то намагалася налагодити відносини з дитиною та бажає щоб проживала з нею і виключно через злочинні дії дідуся вона не може забрати у м.Львів. Однак, вказане не відповідає дійсності, є спробою маніпулювання вирваними з контексту обставинами та спробою введення суд в оману. У зв'язку з тим, що відповідачка по справі виявляє поведінку, яка дає об'єктивні сумніви щодо психічного стану особи, а тому у зв'язку з необхідністю встановлення істини по справі, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, слід призначити проведення судової психіатричної експертизи.
У листопаді ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просила:
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 5 000 000,00 грн. у відшкодуванні завданої моральної шкоди.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначала, що на її думку ОСОБА_2 вчинив насильство відносно неповнолітньої дитини, в результаті чого ОСОБА_1 була завдана моральна шкода. Крім того, ОСОБА_2 було пред'явлено чотири підозри. Двома судами Закарпатської області розглядаються кримінальні справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів. Кримінальна справа №305/2622/23 розглядається колегією з трьох суддів. ОСОБА_1 неодноразово звертається до суду за захистом своїх прав і інтересів та на її користь ухвалені процесуальні рішення. Так, наявні судові рішення про визначення місця проживання її дитини - ОСОБА_5 та про виселення, в т.ч. обвинуваченого ОСОБА_2 , з її житла. Тобто вже є рішення суду, яке набрало законної сили про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_5 з матір'ю, а також рішення, яке регулює питання охорони житла і майна, які обов'язкові до виконання. Також зазначає, що на виконання судового рішення Свалянського районного суду Закарпатської області у справі №2-883/2010 від 17.11.2010 ОСОБА_5 повинна проживати з ОСОБА_1 .
Як вказано вище, ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 06 листопада 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про залучення її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (треті особи: орган опіки та піклування Полянської сільської ради, ОСОБА_4 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_5 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - повернуто заявниці.
Залучено неповнолітню ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цивільній справі, на стороні позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (треті особи: орган опіки та піклування Полянської сільської ради, ОСОБА_4 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Також, ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20 листопада 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Роз'яснено ОСОБА_1 право звернутися з вказаним позовом до ОСОБА_2 у загальному порядку.
Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто ОСОБА_1 .
Також, із матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, що стосується позбавлення ОСОБА_1 материнських прав та ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5 , однак вказане має місце за первісним позовом ОСОБА_2 .
Тому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Окрім того, відповідно до п.3 ч.1. ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Дійсно, заява про забезпечення позову може бути подана до суду апеляційної інстанції, однак зважаючи на вказані норми закону, лише у випадку коли в провадженні апеляційного суду перебуває на розгляді справа по суті. Тобто справа за позовом, який має намір забезпечити заявник.
Як вказано вище в провадженні Залізничного районного суду м.Львова перебуває справа за позовом ОСОБА_2 про позбавлення, зокрема, материнських прав ОСОБА_1 . Ця справа по суті не розглянута та на розгляд апеляційного суду не передана. Також, у справі за цим позовом, ОСОБА_1 є відповідачкою та відповідно, суд не вправі та не взмозі забезпечувати можливе виконання потенційного рішення суду про задоволення позову про позбавлення батьківських/материнських прав, за заявою відповідачки, тим більше ця справа не передана на розгляд апеляційного суду.
Тобто, суд вправі вирішувати вказану заяву як забезпечення позову самої ОСОБА_1 .
Як, також, вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 20 листопада 2025 року, якою відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та роз'яснено ОСОБА_1 право звернутися з вказаним позовом до ОСОБА_2 у загальному порядку, - відповідно позов поданий апелянткою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди по суті не розглядається та не розглядався, оскільки судом відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви.
Відтак, колегія суддів вважає, що заява апелянтки про забезпечення позову не підлягає до задоволення на стадії апеляційного перегляду ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 20 листопада 2025 року, оскільки справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди по суті не розглядається, не розглядалась та до розгляду не приймалась.
Окрім цього, як вказано вище, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання у спорі відповідачами.
З огляду на предмету спору у позовній заві ОСОБА_1 (про відшкодування шкоди), відсутній зв'язок між заходами забезпечення позову, які просить вжити ОСОБА_1 і предметом позовних вимог, оскільки зобов'язання ОСОБА_2 і його представниці - адвокати Дяків Оксани Володимирівни невідкладно повернути доньку ОСОБА_5 до м.Львова жодним чином не вплине на виконання потенційного рішення суду про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
Зважаючи на вказане доводи заяви про забезпечення позову слід визнати безпідставними та у задоволенні такої слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складено 19 січня 2026 року.
Судді : Я.А. Левик
Н.П. Крайник
М.М. Шандра