Справа № 287/2799/25
провадження 2/287/404/26
15 січня 2026 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, у якому просить розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 03.02.2007 виконавчим комітетом Руднє-Бистрянської сільської ради Олевського району Житомирської області, актовий запис №1.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Нижнику Г.П.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 .
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви додано квитанцію № МР2К-ЕМ6Т-Н7СР-АТМЕ від 06.02.2025 з якого вбачається що ОСОБА_1 оплатила судовий збір у розмірі 1233,00 грн.
Разом з тим, судом виявлено, що сплачений судовий збір за квитанцію № МР2К-ЕМ6Т-Н7СР-АТМЕ від 06.02.2025 у розмірі 1233,00 грн не зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Оскільки, перевіркою щодо зарахування судового збору встановлено, що судовий збір до спеціального фонду Державного бюджету України не зараховано, позивачу необхідно подати документ установи банку чи відділення зв'язку, яка прийняла платіж про сплату судового збору з відміткою про його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 9 ст. 185 ЦПК України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
З огляду на викладене позовна заява підлягає залишенню без руху.
Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 177, 185, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявникам зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Г. П. Нижник