провадження 2-о/287/47/26
Справа № 287/2666/25
Ухвала
15 січня 2026 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Г.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення факту родинних відносин, -
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просить встановити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є її сином.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Нижнику Г.П.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання заявника ОСОБА_1 .
Згідно ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 42 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту в цивільній справі в порядку окремого провадження слід враховувати, що заява повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 цього Кодексу.
Заявником в порушення вимог, викладених у частині п'ятій статті 177 ЦПК України, не додано до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги.
Згідно з положеннями статті 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Тобто за змістом наведеної вище статті та постанови, суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів. І тільки у разі наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду зокрема за умови, якщо заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); якщо чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Із змісту заяви слідує, що заявник просить встановити факт, що вона є матір'ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту родинних відносин, вбачається, що встановлення факту родинних відносин їй потрібно для отримання виплати грошового забезпечення у зв'язку із зникненням безвісті сина ОСОБА_2 .
Правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних з соціальним захистом військовослужбовців, зниклих безвісти і членів їхніх сімей, визначається Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частина шоста ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що грошове забезпечення виплачується у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - Порядок), та постановлено, що перерахунок розміру грошового забезпечення здійснюється Міністерством оборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів, а також правоохоронними органами спеціального призначення, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до п. 4 вищевказаного Порядку, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з п. 5. Порядку, Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Всупереч вищевказаного Порядку, заявником до заяви не долучено доказів, що вона зверталася з відповідною заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) і доказів отримання нею відповіді/відмови.
Крім того, слід звернути увагу, що статтею 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено права близьких родичів та членів сім'ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
За ст. 1 цього Закону, до близьких родичів та членів сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, належать: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Члени сім'ї та батьки визначаються відповідно до норм Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Разом з тим, право на отримання членами сім'ї військовослужбовця грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти передбачено у ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та відповідно до ст. 23 цього Закону, фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
На підставі наведеного, суд вважає, що заявником до участі в цій справі в якості заінтересованої особи слід залучити військову частину, якою направлено сповіщення про безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
У зв'язку з чим, визначаючи коло заінтересованих осіб в межах даної справи, заявнику належить виходити саме з цих положень.
У разі залучення всіх належних заінтересованих осіб до участі у справі, заявнику необхідно зазначити дані цих осіб відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та долучити до матеріалів заяви копій позовної заяви з додатками до них для направлення вказаним третім особам по справі.
Суд звертає увагу, що подані матеріали не містять жодної інформації щодо інших членів родини зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин з яким просить заявник. До заяви не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 перебував/не перебував у зареєстрованому шлюбі з особою та наявності/відсутності в останнього дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07,1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Отже, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене, залишення даної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Згідно приписів ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху.
Надати строк для усунення викладених у мотивувальній частині недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Попередити заявника, що у випадку, якщо в зазначений строк недоліки заяви не будуть усунені, заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Г. П. Нижник