справа № 208/10351/25
провадження № 2/208/2305/26
06 січня 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судового засідання - Кривонос Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам'янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Заводського районного суду міста Кам'янського звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 4622137 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір) в електронній формі. За умовами договору відповідач отримав кошти у сумі 8 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,5 % в день строком на 360 днів (до 29.04.2025). Оскільки відповідач зобов'язання за договором не виконав, станом на 25.11.2024 виникла заборгованість у сумі 32 720,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах за період з 04.05.2024 по 25.11.2024 - 24 720,00 грн.
25.11.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений Договір факторингу № 25/11/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржника.
Позивач на виконання умов Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту та Договору факторингу нарахував проценти за користування кредитом за період з 26.11.2024 по 04.05.2024 року у сумі 18 480,0 гривень.
В зв'язку із невиконанням Позичальником своїх зобов'язань зі сплати коштів в повному обсязі та набуттям позивачем права грошової вимоги за вказаним боргом, Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку, а також в порядку статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні суду про стягнення з Відповідача інфляційних втрат і 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення суду. Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» доказів, які містять банківську таємницю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..
Ухвалою від 15.09.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» письмові докази, а саме:
- інформацію про належність банківської картки з прихованим номером 516936ХХХХХХ8276 ОСОБА_1 ;
- інформацію про зарахування 04.05.2024 року на картковий рахунок НОМЕР_1 коштів у сумі 8 000 грн за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек Україна».
08.10.2025 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані судом на підставі ухвали суду від 15.09.2025 року документи, що містять банківську таємницю.
В судове засідання, призначене на 15.10.2025, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомив, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання, призначене на 15.10.2025, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із перебуванням у відрядженні, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
В судове засідання, призначене на 17.11.2025, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомив, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання, призначене на 17.11.2025, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із перебуванням у відрядженні, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
В судове засідання, призначене на 06.01.2026, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомив, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання, призначене на 06.01.2026, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із перебуванням у відрядженні, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 06.01.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був підписаний Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4622137 від 04.05.2024 (далі - Договір) шляхом використання одноразового ідентифікатора 162349 (а.с. 20 - 29).
Відповідно до п. 1.2 Розділу 1 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 8 000 гривень.
Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 8 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.3 Розділу 1 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Розділу 1 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Дата надання кредиту: 04.05.2024 року або 05.05.2024 року (п. 2.2 Розділу 2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Розділу 3 Договору Проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Нарахування процентів за користування кредитом є правом Товариства, а не його обов'язком (п. 3.5 Розділу 3 Договору).
Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит тіло кредиту становить 8 000 грн, проценти за користування кредитом за період з 04.05.2024 по 28.04.2025 - 42 246,4 грн. Загальна вартість кредиту - 50 246,40 гривень (а.с. 31).
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу кошти в розмірі 8 000,00 гривень шляхом їх перерахування на картковий банківський рахунок клієнта, зазначений в договорі, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» за вих. № 20241219-2292 від 19.12.2024 (а.с. 37), листом АТ КБ «ПриватБанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-250926/45484 від 01.10.2025 (а.с. 105).
Позичальник свої зобов'язання з повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами у встановлений договором строк та на дату розгляду справи судом не виконав.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у сумі 22 328,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 8 000,00 грн; заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за період з 04.05.2024 по 25.11.2024 - 24 720,00 грн, штрафні санкції - 4000,00 (а.с. 32 - 36).
25.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» був укладений Договір факторингу № 25/11/2024, відповідно до п. 1.1 Розділу 1 якого Фактор (ТОВ «Українські фінансові операції») зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт (ТОВ «Лінеура Україна») відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - до Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за пропущення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому - передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2 та надходження Ціни Продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 Договору, на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру Боржників та повна сума Ціни продажу, що надійшла на рахунок Клієнта, - підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості (п. 1.2 Розділу 1 Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору ціна продажу за Договором становить 1 962 112,59 грн (а.с. 70 - 74).
Відповідно до Акта прийому - передачі Реєстру Боржників від 25.11.2024 року до Договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024 Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 3679. Після виконання вимог п. 1.2 Договору, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей (а.с. 75).
За відступлення права Вимоги Фактор сплатив Клієнту фінансування відступлення на загальну суму 1 962 112,59 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№ 510 - 512 від 06.12.2024 (а.с. 89 - 90).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників (Додаток № 1) до Договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024 року Клієнт ТОВ «Лінеура Україна» відступило Факторові ТОВ «Українські фінансові операції» Право вимоги до ОСОБА_1 на стягнення заборгованості за кредитним договором № 4622137 в сумі 36 720,00 грн., із яких: сума заборгованості по тілу кредита 8 000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 24 720,00 гривень; штрафні санкції - 4 000,00 гривень, кількість днів прострочення виконання - 198 днів (а.с. 56 - 57).
З наданого позивачем Розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що Позивач здійснив нарахування заборгованості, а саме процентів за користування кредитними коштами, за період з 26.11.2024 по 28.04.2025 у сумі 18 480,00 грн (а.с. 58 - 59).
Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 51 200,00 гривень, з яких: тіло кредиту - 8000,00 грн, проценти за користування кредитом, нараховані Позикодавцем, за період з 04.05.2024 по 25.11.2024 - 24 720,00 гривень, проценти за користування кредитом, нараховані Новим Кредитором (Фактором), за період з 26.11.2024 по 28.04.2025 - 18 480,00 гривень.
Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п'ятої ЦК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з вимогами частини другої статті 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.
Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).
Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4622137 від 04.05.2024 року укладений між сторонами в електронній формі шляхом його підписання за допомогою введення одноразового ідентифікатора, а тому він є укладеним у письмовій формі, що відповідає вимогам, передбаченим статтями 207, 208, 1055 Цивільного кодексу України, відповідач отримав суму кредиту на свою платіжну картку, отже в нього виник обов'язок з повернення отриманих коштів у розмірі та на умовах встановлених договором, а також процентів за користування ними.
В межах даної справи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором пред'явлені ТОВ «Українські фінансові операції», яке набуло право вимоги щодо ОСОБА_1 на підставі Договору факторингу, укладеного із Первісним кредитором - ТОВ «Лінеура Україна».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).
Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» надало суду належним чином завірені копії наступних документів: Договір факторингу № 25/11/2024, укладений 25.11.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», Витяг з Реєстру Боржників від 25.11.2024 року, який є Додатком № 1 до Договору факторингу, Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 25.11.2024, Акт прийому - передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді від 25.11.2024 року, платіжні інструкції №№ 510 - 512 від 05.12.2024 року про оплату фінансування за Договором факторингу, що у своїй сукупності підтверджують факт переходу до Позивача права грошової вимоги щодо Відповідача за кредитним договором у сумі 36 720,00 гривень.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Графіком платежів до Кредитного договору визначена періодичність, сума погашення та черговість оплати Позичальником заборгованості за кредитним договором, що включає погашення заборгованості за тілом кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 04.05.2024 по 25.11.2024 року у розмірі 1,5 % в день, суд виходить із такого.
Питання обмеження денної процентної ставки за споживчими кредитами регулюється статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (дату нарахування відповідних процентів).
Так, відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24.12.2023 року) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (п. 17 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 року набрав чинності 24.12.2023 року.
Відтак, розмір денної процентної ставки не може перевищувати: з 24.12.2023 по 22.04.2024 року - 2,5 %; з 23.04.2024 до 20.08.2024 року - 1,5 %; з 21.08.2024 року - 1 %.
Як випливає з умов кредитного договору та Графіку платежів Позикодавець нарахував проценти за користування кредитними коштами за період з 04.05.2024 по 25.11.2024 року (за 198 днів) у розмірі 1,5 % в день, що становить 24 720,00 гривень.
Суд дійшов до висновку, що нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 21.08.2024 по 25.11.2024 у розмірі 1,5 % в день не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з 21.08.2024 року Закон України «Про споживче кредитування» встановлює максимальний розмір денної процентної ставки на рівні 1 %.
Відтак, законними та обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 000 гривень, процентів за користування кредитними коштами за період з 04.05.2024 по 20.08.2024 (за 109 днів) у сумі 13 080,00 гривень (8000,00 грн * 1,5 % * 109 днів), процентів за користування кредитними коштами за період з 21.08.2024 по 25.11.2024 (за 97 днів) у сумі 7 760,00 гривень (8000,00 грн * 1 % * 97 днів). Загальна сума заборгованості: 28 840,00 гривень.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 26.11.2024 по 28.04.2025, що були нарахована Новим кредитором (Фактором) на суму заборгованості за кредитним договором, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (частина 1 статті 513 ЦК України).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події (частини перша, друга статті 1078 ЦК України).
З системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства випливає, що обсяг прав та обов'язків, що передаються Фактору, визначаються договором факторингу, і до них може належати право грошової вимоги щодо наявної та/або майбутньої вимоги.
Як випливає зі змісту Договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024, правом вимоги, що передається Фактору за договором, є право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) Заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів. В свою чергу, заборгованість - це грошові зобов'язання Боржників перед Клієнтом, що містяться у Реєстрі Боржників, які належать до сплати Клієнту Боржниками у зв'язку з наданими кредитами.
З наданого Реєстру боржників, що є невід'ємною частиною Договору факторингу, слідує, що Клієнт передав Фактору право грошової вимоги до Відповідача на суму заборгованості за кредитним договором у сумі 36 720,00 гривень, з яких: тіло кредиту - 8 000 гривень, проценти за користування кредитними коштами - 24 720,00 гривень, штрафні санкції - 4 000,00 гривень.
Відтак, договір факторингу, укладений між Первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та Фактором ТОВ «Українські фінансові операції», не передбачає перехід права майбутньої грошової вимоги до Відповідача, в тому числі і права нараховувати проценти за користування кредитними коштами за період з 26.11.2024 року (дати укладення Договору факторингу) до 28.04.2025 року (дати закінчення строку кредитування).
Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 26.11.2024 по 28.04.2025 року, що нараховані Фактором на суму заборгованості, у сумі 18 480,00 грн є незаконними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Щодо вимоги про нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення суду на підставі статті 265 ЦПК України, суд виходить із такого.
Частиною десятою статті 265 ЦПК України визначено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Тобто вимогами чинного цивільного процесуального законодавства України передбачено право, а не обов'язок, суду зазначати у рішенні суду про стягнення відповідних відсотків чи пені до моменту виконання рішення. Підставою для такого зазначення є передбачена чинним законодавством України можливість такого нарахування на суму боргу.
За змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Одночасно з тим, пункт 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
Крім того, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 положення частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Застосування частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду).
Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позивач позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України в межах даної справи не пред'являв і суд щодо даних вимог рішення не ухвалював, на період воєнного стану чинне законодавство не передбачає можливості нарахування та стягнення з Боржника інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому застосування вимог частини десятої статті 265 ЦПК України про зазначення у рішенні суду про стягнення відповідних відсотків або пені до моменту виконання даного рішення є безпідставним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» суму заборгованості у сумі 28 840,00 гривень,з яких:
- 8 000,00 гривень - основна сума боргу за тілом кредиту;
- 13 080,00 гривень -проценти за користування кредитними коштами за період з 04.05.2024 по 20.08.2024 у розмірі 1,5 % в день,
- 7 760,00 гривень - проценти за користування кредитними коштами за період з 21.08.2024 по 25.11.2024 у розмірі 1 % в день,
що становить 56,33 % пред'явлених позовних вимог (28 840,00 грн х 100 % / 51 200,00 грн).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2 422,4 гривень та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000 гривень.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог частково з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1 364,54 грн. (2 422,40 грн х 56,33 %).
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, разом із позовною заявою позивач надав докази судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що мають бути сплачені, у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень, а саме Договір № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем (а.с. 65 - 66); Заявку № 4622137 від 21.04.2025 на виконання доручення до Договору (а.с. 40 - 41); Детальний опис робіт (наданих послуг) № 4622137 від 20.07.2025 (а.с. 39); Акт № 4622137 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.07.2025 (а.с. 38); рахунок на оплату № 4622137-2025 від 20.07.2025 (а.с. 45).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000 гривень підтверджені належними та допустимими доказами, клопотання про зменшення розміру судових витрат від відповідача на адресу суду не надходило, тому такі судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5 633,00 гривень (10 000 грн х 56,33 %).
Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 - 519, 610, 1046 - 1049, 1054 - 1055, 1077 - 1079 Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» суму заборгованості за Договором № 4622137 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.05.2024 у сумі 28 840,00 гривень (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок грн 00 коп.), з яких: 8 000,00 грн - основна сума заборгованості за тілом кредиту, 13 080,00 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 04.05.2024 по 20.08.2024 у розмірі 1,5 % в день, 7 760,00 грн - проценти за користування кредитними коштами за період з 21.08.2024 по 25.11.2024 у розмірі 1 % в день.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір у сумі 1 364,54 гривень (одна тисяча триста шістдесят чотири грн 54 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5 633,00 гривень (п'ять тисяч шістсот тридцять три грн 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом міста Кам'янського за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/
Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», адреса місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2; код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І. А. Подкопаєва